Перейти до вмісту

USS McCalla (DD-253)

Координати: 38°12′ пн. ш. 17°23′ зх. д. / 38.200° пн. ш. 17.383° зх. д. / 38.200; -17.383
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: USS McCalla.
«Маккала» (DD-253)
USS McCalla (DD-253)
Американський есмінець «Маккала»
Служба
Тип/клас ескадрений міноносець типу «Клемсон»
Держава прапора США США
Належність  Військово-морські сили США
На честь перший корабель американських ВМС, названий на честь контрадмірала ВМС США Боумена Маккали
Корабельня Bethlehem Shipbuilding Corporation, Квінсі
Закладено 25 вересня 1918
Спущено на воду 18 лютого 1919
Введено в експлуатацію 19 травня 1919
На службі 1919–1940
Переданий 23 жовтня 1940 року до Королівського флоту Великої Британії
Виведений зі складу флоту 3 липня 1922[1]
Бойовий досвід Друга світова війна
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1215 т (стандартна)
1308 т (повна)
Довжина 95,81 м
Ширина 9,68 м
Осадка 3,0 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни Parsons
4 × водотрубних котли
Гвинти 2
Потужність 26 500 к.с.
Швидкість 35 вузлів (65 км/год)
Дальність плавання 4900 миль (9100 км) на швидкості 15 вузлів
Екіпаж 122 офіцери та матроси
Озброєння
Артилерія 4 × 102-мм універсальні гармати Mark 4"/50
1 × 76-мм гармата Mark 3"/23
Торпедно-мінне озброєння 12 (4 × 3) × 533-мм торпедних апаратів
«Стенлі» (I73)
HMS Stanley (I73)


Служба
Тип/клас ескадрений міноносець типу «Таун»
Держава прапора Велика Британія Велика Британія
Належність  Військово-морські сили Великої Британії
На честь єдиний корабель флоту на ім'я «Стенлі»
Введено в експлуатацію 23 жовтня 1940
На службі 1940-1941
Загибель 19 грудня 1941 року під час ескорту конвою HG 76 потоплений німецьким підводним човном U-574
Нагороди 1 бойова відзнака[Прим. 1][2]
Бойовий досвід Друга світова війна
Битва за Атлантику
* Конвой WS 12
* Конвой HG 76
Ідентифікація
Параметри
Технічні дані
Озброєння

«Маккала» (англ. USS McCalla (DD-253) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «Клемсон» військово-морських сил США за часів Другої світової війни.

«Маккала» закладений 25 вересня 1918 року на верфі Bethlehem Shipbuilding Corporation, у Квінсі, штат Массачусетс, де 18 лютого 1919 року корабель був спущений на воду. 19 травня 1919 року він увійшов до складу ВМС США.

Історія служби

[ред. | ред. код]

1940

[ред. | ред. код]

Американський есмінець «Маккала» був переданий за угодою «есмінці в обмін на бази» Королівському флоту Великої Британії. Згідно з цим договором США передавали британцям 50 есмінців зі свого резерву за умови 99-річної оренди британських військових баз у Західній півкулі. 23 жовтня 1940 року есмінець прибув до Галіфаксу з групою кораблів, яку передавали Королівським британському та канадському флотам, де його перейменували на «Стенлі».

1941

[ред. | ред. код]

1 жовтня 1941 року есмінець вийшов з «Бланкні» з Клайда на підтримку ескорту конвою WS 12. Входив до сил ближнього супроводу, який очолював крейсер «Каїр»[Прим. 2].

У грудні 1941 року «Стенлі» виконував завдання з супроводу конвою HG 76, який прямував до Гібралтару. 17 грудня на водній поверхні палубним літаком «Марлет» з ескортного авіаносця «Одасіті» був помічений німецький підводний човен U-131, який спробував зануритися на глибину. Британські кораблі та літаки негайно розпочали атаку, але «Марлет» був збитий німцями під час штурмовки. Тому есмінці «Стенлі», «Бланкні» й «Ексмур», шлюпи «Сток» і «Пентстемон» відкрили вогонь з гармат головного калібру по субмарині противника. Капітан U-131 вирішив затопити корабель; усі 47 німецьких підводників потрапили в полон.

18 грудня екіпаж «Стенлі» південніше островів Мадейра виявив U-434 і розпочав переслідування човна. «Бланкні» тричі атакував субмарину глибинними бомбами, внаслідок чого U-434 дістав пошкоджень і вимушено сплив на поверхню. Німецький екіпаж був узятий полоненими, човен затонув.

19 грудня 1941 роу західніше мису Фіністерре у битві за конвой HG 76 з 32 суден німецька «вовча зграя» «Зеераубер» затопила 2 судна та 2 кораблі ескорту: ескортний авіаносець «Одасіті»[3] і U-574 потопив есмінець «Стенлі». Німецький рейд на транспортний конвоїв коштував Крігсмаріне 5 човнів U-127[Прим. 3], U-131, U-434, U-574, U-567 і двох патрульних літаків Fw 200 «Кондор». Перша перемога союзників у битві за конвой[4]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Виноски
  1. ↑ 1 бойова відзнака за участь у кампаніях та битвах: за битву за Атлантику (1941).
  2. ↑ До складу конвою WS 12 входили: авіаносець «Аргус», крейсери «Девоншир», «Каїр», есмінці «Сикх», «Вітч», «Бланкні», «Вайтхол», «Бедсворт», «Бредфорд», «Стенлі», «Брайтон», «Ланкастер», «Ньюарк», «Ассінібойн», «Сагеней», допоміжний мінний загороджувач «Агамемнон»
  3. ↑ U-127 затоплений австралійським есмінцем «Нестор» 15 грудня поблизу мису святого Вікентія
Джерела
  1. ↑ з 18 грудня 1939 по 23 жовтня 1940 року вдруге перебував у складі ВМС США
  2. ↑ HMS STANLEY (I 73) — ex-US Destroyer. Архів оригіналу за 6 серпня 2021. Процитовано 13 травня 2020.
  3. ↑ HMS Audacity (D 10). Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 13 травня 2020.
  4. ↑ HG-76. Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 13 травня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: USS McCalla (DD-253)

Література

[ред. | ред. код]
  • Chesneau, Roger & Kolesnik, Eugene M Conway's All the World's Fighting Ships 1860—1905. — Conway Maritime Press. — Greenwich: 1979. — ISBN 0-8317-0302-4
  • Шишов А. А. Эскадренные миноносцы США (1916—1922). — СПб.: Крепость, 2001. — Т. 1. — 256 с. — (Боевые корабли мира). — 2000 экз. — ISBN 5-94291-005-1.

38°12′ пн. ш. 17°23′ зх. д. / 38.200° пн. ш. 17.383° зх. д. / 38.200; -17.383


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=USS_McCalla_(DD-253)&oldid=44462816