Uintaceras
| Uintaceras Час існування: середній еоцен, 46.2–40.4 млн р. т. | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Реставрація
 Holotype jaw of the possible synonym Forstercooperia (Hyrachyus) grandis
| ||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
| ||||||||||||
| †Uintaceras radinskyi Holbrook & Lucas, 1997 | ||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||
| *Forstercooperia grandis? Radinsky, 1967 | ||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||
|
Uintaceras — вимерлий рід носорогів середнього розміру, який мешкав у Північній Америці (штати Вайомінг і Юта) протягом середнього еоцену, і лише типовий вид U. radinskyi, названий у 1997 році, наразі міститься в роді[1][2]. Uintaceras є найдавнішим і найпримітивнішим наразі відомим видом Rhinocerotidae, хоча він, можливо, належав до власної, наразі невідомої, окремої родини. Сумнівний вид Forstercooperia (Hyrachyus) grandis (Radinsky, 1967; Peterson, 1919)[3][4] також, можливо, є тією ж твариною, що й Uintaceras[2][5], хоча азійський матеріал F. grandis можна віднести до Forstercooperia злиття.
Uintaceras важили близько 220 кілограмів, коли вони повністю виросли. Це була відносно струнка тварина, і Uintaceras нагадував типового гіракодонта (наприклад, Hyracodon), але відрізнявся від гіракодонтів через наявність примітивної чотирипалої руки та ряду інші особливості будови ніг, які явно не призначалися для швидкого і тривалого бігу[5].
- ↑ Uintaceras Holbrook & Lucas, 1997. www.gbif.org. GBIF. Процитовано 30 грудня 2020.
- ↑ а б L. T. Holbrook and S. G. Lucas. 1997. A New Genus of Rhinocerotoid from the Eocene of Utah and the Status of North American "Forstercooperia". Journal of Vertebrate Paleontology 17(2):384–396
- ↑ Radinsky, L.B. (1967). A Review of the Rhinocerotoid Family Hyracodontidae (Perissodactyla). Bulletin of the American Museum of Natural History. 136 (1): 1—46.
- ↑ Peterson, O.A. (1919). "Report upon the Material Discovered in the Upper Eocene of the Uinta Basin by Earl Douglas[s] in the years 1908-1909, and by 0. A. Peterson in 1912". Annals of the Carnegie Museum. pp. 40–168.
- ↑ а б Prothero, D.R. (2005). The Evolution of North American Rhinoceroses. Cambridge University Press. с. 1–218. ISBN 0-521-83240-3.
|