Västkustbanan
| Västkustbanan | |
 | |
| Країна |
 Швеція |
|---|---|
| Адміністративна одиниця | Швеція |
| Власник | Swedish Transport Administrationd |
| Обмеження швидкості | 56 метр на секунду |
| Оператор | Swedish Transport Administrationd |
| Дата офіційного відкриття | 1876 |
| Ширина колії | європейська колія |
| Початкова чи кінцева точка | Гетеборг-Центральний (станція) і Лунд-Центральний |
| Довжина або відстань | 283 км |
| Тип електрифікації | 15 кВ змінного струму електрифікаціяd |
| Номер залізничної лінії | 3 |
 | |
| Офіційний сайт(швед.) | |
 Västkustbanan у Вікісховищі | |
56°40′22″ пн. ш. 12°51′57″ сх. д. / 56.6727° пн. ш. 12.8659° сх. д.
Västkustbana (Залізниця Західного узбережжя) — залізнична лінія завдовжки 283 км у Швеції між Гетеборгом і Лундом. Одноколійна лінія була побудована в 1888 році як сполучення між кількома приватними залізницями та була націоналізована в 1896 році.
У 1876 році Landskrona-Ängelholms Järnväg (LEJ) відкрила дистанцію між Ландскруною та Енгельгольмом. Дистанція Біллесгольм — Осторп — Енгельгольм, яка існує й сьогодні, зазвичай використовується лише вантажними поїздами. Malmö-Billesholms Järnväg (MBJ) відкрито в 1886 році. У 1885 році Skåne-Hallands Järnväg (SHJ) відкрила магістральну лінію Гельсінгборг — Каттарп — Енгельгольм — Гальмстад, яка є частиною Västkustbanan, і гілку Осторп — Каттарп — Геганес, яка нині є частиною Skånebanan[sv]. Також у 1886 році Mellersta Hallands Järnväg (MHJ) ввела в експлуатацію маршрут між Гальмстадом і Варбергом. Найпівнічніша частина від Варберга до Гетеборга була відкрита Göteborg-Hallands Järnväg (GHB) в 1888 році.
У 1896 році MBJ, LEJ, SHJ, MHJ і GHB були націоналізовані, створивши безперервну державну залізничну лінію між Мальме і Гетеборгом. У 1930-х роках лінію поступово електрифікували. [1]
З 1985 року розпочато будівництво другої колії. На 2008 рік 234 км маршруту вже було двоколійним, 56 км – одноколійним. Модернізовані дистанції розраховані на максимальну швидкість до 250 км/год. Однак система захисту поїздів і поїзди, які зараз використовуються, дозволяють розвивати швидкість лише 200 км/год.
Найдорожчою дистанцією нового будівництва є траса через Галландсос, яка пролягає через тунель. Будівництво тунелю Галландсос, розпочате в 1992 році, неодноразово відкладалося через проникнення води. Введений в експлуатацію в грудні 2015 року. [2]
Станція Оса[sv] була знову відкрита наприкінці 2013 року. [3]
Розширення двоколійної дистанції Енгельгольм – Гельсінгборг ведеться з 2020 року і планується завершити у 2023 році. [4] [5] Інша одноколійна дистанція проходить через місто Варберг.
Одноколійну залізничну колію через місто Варберг замінять на двосмуговий тунель[sv], який проходить під містом. [6] Його будівництво почалося у 2019 році та планується завершити у 2024 році. [7]
- ↑ Lund–Helsingborg–Halmstad–Göteborg. Västkustbanan. In: jarnvag.net. Abgerufen am 27. Februar 2022
- ↑ Hallandsåstunneln - nu rullar tågen! (Nicht mehr online verfügbar.) In: Projekt Hallandsås. Trafikverket, archiviert vom Original am 2. April 2016; abgerufen am 11. September 2016
- ↑ Lisa Henricson: Stationsinvigningen i slutet av 2013. Abgerufen am 11. September 2016
- ↑ Double tracks between Ängelholm and Helsingborg, Romares väg. In: trafikverket.se. 26. Juni 2019, abgerufen am 27. Februar 2022
- ↑ Bengt Dahlberg: Grünes Licht für den zweigleisigen Ausbau der Västkustbanan Ängelholm - Helsingborg. In: Lok-Report. 25. März 2019, abgerufen am 27. Februar 2022.
- ↑ [Bengt Dahlberg: Grünes Licht für den zweigleisigen Ausbau der Västkustbanan Ängelholm - Helsingborg. In: Lok-Report. 25. März 2019, abgerufen am 27. Februar 2022. Varberg Tunnel Project Railway Technology, 14. Februar 2020, abgerufen am 25. Februar 2022]
- ↑ The Varberg tunnel. In: Trafikverket. 14. Oktober 2021, abgerufen am 27. Februar 2022
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |