VCTP

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
VCTP
ТипБМП
Історія використання
На озброєнні1979-н.ч.
Оператори Аргентина
Історія виробництва
Виготовлення1979-?
Характеристики
Вага27,5 кг.
Довжина6,79 м.
Ширина3,28 м.
Висота2,45 м.
Обслуга2 ос.
Десант10 ос.

Калібр20-мм автоматична гармата DM5 Rh202
Підвищення−10°…+65°
Траверс360°

Головне
озброєння
боєкомплект: 1400 пострілів
Другорядне
озброєння
2 × 7,62-мм
додатково: 8 × димовий гранатомет
ДвигунV-подібний 6-циліндровий дизельний (MTU MB 833) на
710 к.с
Питома потужність25,8 к.с/т.
Операційна
дальність
570 км.
Швидкістьшосе: 80 км/год.
Прохідністьпідйом: 31-35°
стінка: 0,9 м.
рів: 2,9 м.
брід: 1 м.

VCTP у Вікісховищі

VCTP (Бойова транспортна машина особового складу; ісп. Vehículo de Combate Transporte de Personal) — бойова машина піхоти, що знаходиться на озброєнні аргентинської армії.

Історія

[ред. | ред. код]
VCTP у розмальовці ООН у миротворчій місії у Хорватії

Створена західнонімецькою компанією Thyssen-Henschel на замовлення аргентинської армії. При розробці конструкції за основу було прийнято шасі західнонімецької БМП «Marder»[1][2]. Завод (TAMSE[es])[3] для виробництва бронетехніки сімейства TAM був побудований неподалік Буенос-Айресу. Корпус зварної машини, зібраний із сталевих листів, що мають раціональні кути нахилу.

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

17 машин VCTP брали участь у миротворчій діяльності у складі аргентинського батальйону у Югославії. Не менше трьох VCTP застосовувалися проти бойовиків ультралівого угруповання MTP під час їхнього нападу на казарми Таблада в Буенос-Айресі 23 січня 1989 року. При цьому одну БМП було підбито з РПГ-2 або РПГ-7[4].

Оператори

[ред. | ред. код]

 Аргентина — 263 одиниці всіх модифікацій, станом на 2016 рік[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. VCTP. Бронетранспортер гусеничный. Army Guide. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 24 листопада 2013.
  2. VCTP. Tracked armoured personnel carrier. Army Guide. Архів оригіналу за 21 січня 2013. Процитовано 14 січня 2013.
  3. Tanque Argentino Mediano S.E. (TAMSE). GlobalSecurity.org (англ.). Архів оригіналу за 11 листопада 2012. Процитовано 14 січня 2013.
  4. Вадим Трещьов. Последний бой «грязной войны». https://warspot.ru/18118-posledniy-boy-gryaznoy-voyny [Архівовано 2020-12-04 у Wayback Machine.]
  5. The Military Balance 2016,p.376

Джерела

[ред. | ред. код]