Перейти до вмісту

Wolf's Rain

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Wolf's Rain
ウルフズ・レイン
Вовчий дощ
Жанрпостапокаліптика[1][2], темне фентезі[2][3], антиутопія[3]
Аудиторіясейнен
Телевізійний аніме-серіал
РежисерОкамура Тенсай
СценаристНобумото Кейко
СтудіяBONES
МережаЯпонія Fuji Television
Період показу6 січня 2003 — 29 липня 2003
Кількість серій26[4]
OVA
Wolf's Rain OVA
РежисерОкамура Тенсай
СценаристНобумото Кейко
СтудіяBONES
Дата виходу23 січня 2004
Тривалість25 хв.
Кількість серій4
Манґа
Wolf's Rain
АвторІда Тосіцуґу
ІлюстраторІіда Тосіцугу
ВидавецьKodansha
Інші видавціVIZ Media (США)
Період випуску3 листопада 2003 — 23 лютого 2004
Кількість томів2

Wolf's Rain (яп. ウルフズ・レイン, укр. Вовчий дощ) — аніме і манґа про пошук вовками раю. Включає 26-ти серійний телесеріал і чотири додаткових OVA-серії, випущених на DVD, які закінчують історію. Містить елементи кіберпанку і постапокаліпсису, хоча більше схожий на казку.

Композитор аніме — Канно Йоко. Історія написана Нобумото Кейко, яка працювала над «Cowboy Bebop».

Сюжет

[ред. | ред. код]
Перед кінцем світу рай з'явиться на цьому світі, і лише вовки знатимуть дорогу до нього…

Війни і катаклізми перетворили Землю на пустельні пейзажі тундр і пустель. Лише руїни та уламки військової техніки зустрічаються на шляху. Технології старого світу зосереджені в руках дуже невеликої групи людей — дворян. Звичайні люди виживають в містах, що ще залишилися. Але ніхто вже не вірить в майбутнє. Цивілізація поволі йде до занепаду.

Легенда цього світу свідчить, що коли настане кінець світу, вовки зможуть потрапити в рай. Проте, жодного вовка ніхто вже не бачив протягом 200 років. Але вовки тут не звичайні тварини. Вони розумні і володіють неймовірною швидкістю і витривалістю. Але найголовніше, вони здатні «обдурювати» людей: всім навколо здається що перед ними не вовк, а звичайна людина. Отже вовки лише сховалися серед людей.

Одного разу, в життя трьох вовків, які пристосувалися жити серед людей, уривається абсолютно білий вовк. Він цілеспрямований, гордий і навіть не бажає прикидатися людиною. Але найголовніше — у нього є мета. Він шукає рай.

Вовки

[ред. | ред. код]
  • Кіба (англ. Kiba, яп. , «Ікло») — лідер зграї вовків, яка шукає рай. Саме він закликав усіх до пошуків і веде їх, керуючись своїми інстинктами. Пошук раю став єдиною його метою, тому він лютіше за всіх захищає Чезу. Тундровий вовк з білою шерстю. Коли він був маленьким, його зграя була знищена і він виховувався людиною — шаманом.
    Сейю: Мамору Міяно
  • Цуме (англ. Tsume, яп. , «Кіготь») — колишній глава нальотчиків на майно аристократів в Північному місті. Найстарший і найдосвідченіший у зграї. Більше за інших прагне жити сам по собі. У нього на грудях видно великий шрам. Часто вступає в конфлікт з Кібою, фактично їх зустріч почалася з бійки.
    Сейю: Кента Міяке
  • Хіґе (англ. Hige, яп. , «Нюх») — здається, ніби він завжди хоче поїсти і ближче поспілкуватися з дівчатами. Краще всіх розбирається в секретах людського суспільства, легко може обдурити людей і вкрасти, але все-одно іноді робить помилки. У Північному місті працював в лабораторії, оскільки його привертав там запах Чези. Виглядає як мексиканський вовк, носить нашийник.
    Сейю: Акіо Суяма
  • Тобое (англ. Toboe, яп. 遠吠え, «Завивання») — наймолодший вовк в зграї. З дитинства жив у бабусі як звичайний пес, але після її смерті, до якої він був причетний, залишився один. Дуже добрий і постійно намагається примирити команду, коли з'являється розбрат. Більше за все хоче знову стати домашнім псом. На лапі носить браслети, даровані господинею. Судячи з зовнішності, він — арабський вовк і взагалі дівчинка.
    Сейю: Хірокі Шімовада
  • Блю (англ. Blue, яп. ブル, «Синя») — крупна чорна напіввовчиця-напіввівчарка. Завжди відчувала себе собакою, була зраджена Квенту Ядену. Після загибелі його сім'ї, жила в нього і разом з ним же переслідувала вовків. Але відчувши запах Чези, Дитяти Квітки, Блю зрозуміла, що вона ще і вовчиця. Навчилася набувати людської подоби і прилучилася до решти чотирьох вовків у пошуках Раю, хоча і дуже боялася, що її туди не пустять.
    Сейю: Маюмі Асано

Решта персонажів

[ред. | ред. код]
  • Чеза (англ. Cheza, яп. チェザ) — «Дитя Квітів»; дівчинка, штучно створена Дарсією Першим за допомогою алхімії з Місячної квітки. Вона дуже важлива для вовків, оскільки є ключем до пошуків Раю. Є швидше рослиною, ніж людиною, здатна впливати на вовків всупереч їх волі. Може пристосовуватися майже до будь-якого середовища, проте вимагає світла і води, інакше починає в'янути.
    Сейю: Аріса Оґасавара
  • Дарсія Третій (англ. darcia, яп. ダルシア) — дворянин з сім'ї Дарсія, яка і створила Чезу в спробі досягти Раю. Йому потрібний Рай лише для своєї коханої, Хамони. Його ліве око — вовче, що дає йому такі можливості, які недоступні навіть іншим дворянам.
    Сейю: Такаґа Курода
  • Шер Дегре (англ. Cher Degre, яп. シェール・ドゥグレ) — вчена, вивчала Чезу. Вона дуже любить Дитя Квітів. Захоплюється стародавніми книгами і легендами, була вимушена розлучитися з чоловіком через свої дослідження.
    Сейю: Кахо Кода
  • Хабб Лебовськи (англ. Hubb Lebowski, яп. ハブ・リボウスキ) — детектив і колишній чоловік Шер, досі любить її і намагається повернути. Головною його особливістю є алергія на тварин, завдяки якій йому іноді вдається знаходити вовків там, де не змогли б цього зробити решта людей.
    Сейю: Міцуру Міямото
  • Квент Яден (англ. Quent Yaiden, яп. クエント・ヤイデン) — мисливець на вовків, шериф з ліцензією на носіння снайперської гвинтівки, якою відмінно володіє. Вважає, що його сім'ю і село знищили вовки і тепер шукає їх по всьому світу за допомогою свого напівсобаки-напіввовчиці Блю для того, щоб знищити всіх вовків. Часто та багато п'є. Втративши Блю, починає сумувати, бо вона йому була дуже дорога.
    Сейю: Унсе Ішідзука
  • Леді Джаґара (англ. Lady Jaguara, яп. ジャガラ卿) — дворянка, голова Втраченого міста, сестра Хамони. Її головною метою є досягнення Раю, причому заради досягнення цієї мети вона запускає процес апокаліпсису. Володарка найзначнішої і найсильнішої армії серед всіх дворян, хранитель більшої частини всіх наукових знань світу, чаклунка. Закохана в Дарсію, хоча здогадується, що це почуття не взаємне.
    Сейю: Ацуко Танака
  • Лорд Оакум (англ. Lord Oakum) — дворянин і голова Північного міста, де живуть Шер і Хабб. Свого часу вкрав Чезу у Дарсії, але не досяг особливих результатів у її вивченні.
    Сейю: Ріцуо Сава

Музика

[ред. | ред. код]
  • Відкриваюча композиція:
    • «Stray», Steve Conte
  • Закриваюча композиція:
    1. «Gravity»
    2. «Tell Me What the Rain Knows»
    3. «Stray», Steve Conte

Саундтрек

[ред. | ред. код]
Wolf's Rain TV Animation Original Soundtrack
Саундтрек-альбом
КомпозиторКанно Йоко
Жанрелектронна музика, джаз, рок
ЛейблVictor
ПродюсерКанно Йоко
#НазваТривалість
1.«Stray»5:22
2.«Requiem»3:03
3.«Coração Selvagem»3:28
4.«Renga»1:32
5.«Pilgrim Snow»2:22
6.«Leaving On Red Hill»2:58
7.«Shiro»2:04
8.«Dogs And Angels»3:01
9.«Strangers»5:03
10.«Sleeping Wolves»2:07
11.«Tip Toe Waltz»1:31
12.«My Little Flower»2:43
13.«Could You Bite The Hand?»3:39
14.«Valse De La Lune»3:03
15.«Hot Dog Wolf»2:23
16.«Silver River»3:24
17.«Sold Your Soul»2:25
18.«Visions Of A Flame»1:33
19.«Run, Wolf Warrior, Run»5:55
20.«Gravity»3:23
21.«Paradiso»3:47

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Santos, Carlo (18 листопада 2004). Wolf's Rain GN 1 - Review. Anime News Network. Процитовано 23 червня 2023. Tackling the usual themes of man against nature in a post-apocalyptic world, Wolf's Rain approaches it from a different angle by placing wolves at the core of the story.
  2. а б Adult Swim Announces 3 New Anime Series For 2004. ICv2. 25 листопада 2003. Процитовано 23 червня 2023. Produced by Bandai Visual and Studio Bones, Wolf's Rain is a dark fantasy set in a post apocalyptic future where cities are run by decadent nobles and wolves have been extinct for over 200 years
  3. а б Beckett, James (28 травня 2020). Episodes 1-2 - Wolf's Rain. Anime News Network. Процитовано J2023-06-23. It's a gothic-fantasy dystopian epic about a bunch of snappily dressed wolf bros who are all varying degrees of Good Boys
  4. Список епізодів аніме-серіалу. Anime News Network. Архів оригіналу за 17 лютого 2009. Процитовано 4 квітня 2009.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]