Перейти до вмісту

Zero insertion force

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

ZIF (від англ. Zero Insertion Force — нульове зусилля уставляння) — різновид процесорних та інших роз'ємів, з рухомою планкою, керованої важелем і дозволяє встановлювати мікросхеми з великою кількістю контактів без докладання зусиль.

Конструкція

[ред. | ред. код]

Звичайні роз'єми для мікросхем, мають пружинні контакти, які не дають від'єднатись мікросхемі завдяки силі тертя. Але коли у мікросхеми сотні ніжок то загальна сила яка створюється під час уставляння мікросхеми може бути дуже великою (сотні Ньютонів)[1]. Це призводить до ризику пошкодження самого пристрою або плати. У ZIF-роз'ємі перед тим, як вставити мікросхему, піднімають важіль або спеціальний повзунок збоку від гнізда, який розсовує всі пружинні контакти, щоб мікросхему можна було вставити з дуже невеликим зусиллям. Після цього важіль повертають, та роз'єм фіксує положення мікросхеми.

Використання

[ред. | ред. код]

Роз'єми ZIF технічно більш складні ніж стандартні роз'єми LIF тому використовуються лише тоді, коли для цього є вагома причина. Великі ZIF-роз'єми почали використовуватись на початку 1990-х на материнських платах комп'ютерів, як процесорні роз'єми для комп'ютерів де процесори могли замінюватись.

Маленькі роз'єми з ZIF використовуються для тимчасового під'єднання мікросхем до програматорів, пристроїв для тестування та інше.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Scott Mueller, Upgrading and Repairing PCs, Eleventh Edition, Que, 1999, ISBN 0-7897-1903-7 pages 87-88