Аріарат III
| Аріарат III дав.-гр. Ἀριαράθης Γ' | |
|---|---|
 Бронзова монета Аріарата ІІІ. Аверс: басилевс у башлику. Реверс: Кібела з двома сфінксами | |
| Басилевс Каппадокії | |
| Правління | 230 до н.е — 220 до н. е. |
| Попередник | Аріарамн |
| Наступник | Аріарат IV |
| Біографічні дані | |
| Народження | 3 століття до н. е. |
| Смерть | 220 до н. е. |
| Дружина | Стратоніка Каппадокійська |
| Діти | Аріарат IV Евсеб |
| Династія | Аріаратиди |
| Батько | Аріарамн |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Аріарат III (дав.-гр. Ἀριαράθης Γ') — басилевс Каппадокії (230—220 до н. е.). Син і наступник Аріарамна. Перший правитель Каппадокії, який використовував титул басилевс.
Біографія[ред. | ред. код]
Аріарат III був старшим сином каппадокійського династа Аріарамна. Ще у досить юному віці він був одружений з селевкідською принцесою Стратонікою. Її походження дискусійне. Діодор Сицилійський та Євсевій Кесарійський батьками Стратоніки називають правителя держави Селевкідів Антіоха II Теоса та його дружину Лаодіку[1][2]. Цієї версії дотримувалися і наступні історики. Однак у 2005 році російські дослідники О. Л. Габелко[ru] та Ю. Н. Кузьмін висловили припущення, що дружина Аріарата III була сестрою Антіоха II. Згідно з вченими, ця гіпотеза вирішила кілька проблем у матримоніальній політиці держав еллінізму[3].
Це був перший в історії шлюб між принцесою елліністичної держави та представником «варварської» еліти. Завдяки йому Антіох II отримав надійного союзника у Малій Азії, а Аріарат III отримав Катаонію[en]як посаг та право на титул басилевса. Саме від дати шлюбу розпочався відрахунок царської ери Каппадокії. Однак при живому батьку Аріарат не міг використовувати титул басилевса і залишався його співправителем[4]. Дослідник Річард Біллоуз[en] вважав, що Аріарат III переміг у битві галатів і завдяки цьому зміг проголосити себе басилевсом. Однак ця версія не підтверджується джерелами. Також існують думки, що Катаонію басилевс отримав не як придане, а захопив у результаті війни[5].
Близько 230 до н. е. Аріарат III стає одноосібним правителем держави. Про його правління відомо вкрай мало. Припускають, що у «Війні братів» він підтримував свого родича Антіоха Гіеракса. Останній був одружений з сестрою Аріарата III[5]. Бенедикт Нізе припустив, що завдяки участі у цій війні Аріарат III й заволодів Катаонією[6].
У 220 до н. е. басилевс передає владу своєму сину Арарату IV, котрий на той час був ще дитиною. О. Л. Габелко, виходячи з юного віку принца, вважав, що Аріарат IV був молодшим сином Аріарата III, або ж давні автори дещо применшили його вік. Вважається, що Аріарат III незабаром після цього помер[1][7].
Монети[ред. | ред. код]
Відомі срібні та бронзові монети Арарата III з легендою Басилевса Аріарата дав.-гр. Βασιλεωζ Ἀριαράθου. На деяких бронзових монетах титул відсутній і вказано лише ім'я. Ґрунтуючись на цьому факті, дослідник Боно Сімонетта вважав, що титул басилевса Аріарат III прийняв лише в останньому періоді свого правління. З цією думкою не погодилися російські вчені О. Л. Габелко та Ю. Н. Кузьмін, які відносили монети без титулу на час спільного правління Аріарата III зі своїм батьком. А ставши повноправним правителем, він карбував монети вже з титулом[8][4].
У Кабінеті медалей зберігається унікальна каппадокійська тетрадрахма (PI.XX.1), яку дослідник Теодор Рейнах приписав Аріарату III. Отто Меркгольм на основі аналізу монограм встановив, що це монета Аріарата IV, і вона була викарбувана після сходження на трон селевкідського правителя Антіоха IV[9].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Діодор Сицилійський, XXXI. 19.6.
- ↑ Eusebi, 1875, I. 251 Schoene.
- ↑ Габелко, 2009, с. 101.
- ↑ а б Габелко, 2009, с. 105.
- ↑ а б Габелко, 2009, с. 102.
- ↑ Niese, 1895, Kol. 816.
- ↑ Габелко, 2009, с. 106.
- ↑ Head, 1911, p. 750.
- ↑ Mørkholm, 1962, p. 409—410.
Джерела та література[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Діодор Сицилійський. Історична бібліотека.
- Eusebi. Eusebi Chronicorum libri duo : [лат.] / Edidit Alfred Schoene. — 1875. — Т. I.
Література[ред. | ред. код]
- Габелко О. Л. К династической истории эллинистической Каппадокии: царский дом Ариаратидов : [рос.] // Античный мир и археология. — 2009. — № 13. — С. 92-119.
- Head, Barclay[en]. «Cappadocia» Historia Numorum. — 1911.
- Mørkholm, Otto. Some Cappadocian problems : [англ.] // The Numismatic Chronicle and Journal of the Royal Numismatic Society. — 1962. — Vol. 2. — P. 407—411. — ISSN 2054-9202. — JSTOR 42662654.
- Niese B. Ariarathes 3 : [нім.] // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1895. — Bd. II,1. — Kol. 816.
|
| ||||||||