Васьківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Васьківка
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район Кременчуцький район
Громада Градизька селищна громада
Основні дані
Населення 61
Площа 0,585 км²
Густота населення 104,27 осіб/км²
Поштовий індекс 39043
Телефонний код +380 5365
Географічні дані
Географічні координати 49°17′07″ пн. ш. 33°02′37″ сх. д. / 49.28528° пн. ш. 33.04361° сх. д. / 49.28528; 33.04361Координати: 49°17′07″ пн. ш. 33°02′37″ сх. д. / 49.28528° пн. ш. 33.04361° сх. д. / 49.28528; 33.04361
Середня висота
над рівнем моря
85 м
Водойми р. Дніпро
Відстань до
обласного центру
148 км
Відстань до
районного центру
37 км
Місцева влада
Карта
Васьківка. Карта розташування: Україна
Васьківка
Васьківка
Васьківка. Карта розташування: Полтавська область
Васьківка
Васьківка
Мапа
Мапа
Полтавська Губернія (видавництво А. Іліна, 1871р. Масштаб 20 верств)
Полтавська Губернія (видавництво А. Іліна, 1871р. Масштаб 20 верств)

Ва́ськівка — мальовниче село в Україні, у Градизькій селищній громаді Кременчуцького району Полтавської області. Населення становить 61 особу. День села — День Святої Трійці[1].

Географія[ред. | ред. код]

Село Васьківка знаходиться на лівому березі Кременчуцького водосховища (Дніпро), вище за течією на відстані 2 км розташоване село Пронозівка, нижче за течією на відстані 0,5 км розташоване село Кагамлик. Поруч проходить автомобільна дорога Н08.

Площа населеного пункту — 58,5 га.

Населені пункти поряд[ред. | ред. код]

*Відстані вказані згідно розрахунків онлайн мап.

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 67 громадяни з кількістю дворів — 54.[1]

Село є відділком ТОВ СГП «Надія».[1] - можливо, колишній колгосп ім. Крупської.

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість Відсоток
українська 60 98.36%
російська 1 1.64%
Усього 61 100%

Інфраструктура[ред. | ред. код]

Загальні відомості про анфраструктуру[ред. | ред. код]

  • Близько 65% доріг асфальтовані, проїзд до р.Дніпро (водосховище) не асфальтовано.
  • Є стабільне електропостачання.
  • З 2013 року село газифіковане.[1]
  • Є провідний оптоволоконний інтернет[3][4], стабільний мобільний зв`язок.
  • Підприєпства у селі вудсутні
  • Періодично у селі працює магазин.

Вулиці[ред. | ред. код]

  • Вулиця Чапаєва
  • Вулиця Степова

Історія[ред. | ред. код]

Заснування[ред. | ред. код]

Достеменно не відомо точної дати заснування села. Ось тут кілька згадок, що свідчать про його існування.

За часів існівання Городиська сотня (зараз Градиськ) (Миргородський полк) у переліку населених пунктів Вальківку не знайдено, про те, хутір Кагамлик у списку наявний.

Капніст одержав у 1743 р. від імператриці Єлизавети грамоту на ряд маєтностей в Україні, переважно на Полтавщині.[5]

....выходца из венецианского двора Василия Петровича Капниста. Он, оставив имение в Турции, пошел на службу в русские войска в 1711 году во время Прутского похода Петра Первого. Сенат 15 июля 1743 выдал ему царскую грамоту на владение селами Манжелия, Обуховка, Зуевка, Турбаи, Поповка. Позже он поселил села Ламаное, Васьковку и Пузиков. Поэтому Пузиков основано Капнистом в середине XVIII века. Василий Капнист в 1737-1750 годах был Миргородским полковником, бригадиром русской армии. После гибели в битве при Гросс-Егередорфи 15 августа 1757, во время Семилетней войны, его владения были разделены по указу Сената между сыновьями.[6]

Ново-Георгиевск - есть самое древнее поселение в Херсонской губернии, его основали под названием Крылов русские раскольники, бежавшие из России в царствование Петра Великаго. В начале 18 века он составлял важный пост против Запоржцев и поляков. По повелению императрицы Елисаветы Петровны в 1743 г. полковник Капнист устроил на границах Малороссии укрепления, которые названы Крыловским шанцем, в этом шанце была первоначальна штаб-квартира пандурскаго пехотного, а потом Желтого гусарскаго полков[7].

У 1782 Миргородський полк був ліквідований, його територію включено до Київського намісництва.

На місцевому кладовищі (єдине у селі) існують поховання датовані XIX століття, 1800-тими роками та пізніше. Більшість поховань мають прізвища Ващенко та Михайлик. Все ж поселення не нанесене на мапі Полтавської губернії (видавництва А. Ільіна, 1871 рік, масштаб 20 верств) про те, селища Мозоліївка, Пронозівка ( у ті часи, та на мапі - Великий Узвиз) Бориси, Яроші на мапі присутні.

Село перейшло у власність одного з нащадків роду Марковичів у 1832 році.

Прилукский уездный предводитель дворянства. — По разделу имений отца (1832) получил: Прилукск. у. с. Васьковку, в котором с купленными его отцом у полковника Хвостова, прапорщицы Елены Скоропадской и помещика Нечая, — 303 д. м. п., и хут. за Иваницким яром, — всего 1,651 дес;[8]


На просторах мережі можна віднайти мапи датовані 1910-тим роком (в іншому масштабі), на яких є "хутор Васьковка", та селища поряд: Кагамлик, Пронозівка.

З XIX століття — село було в складі Мозоліївської волості Кременчуцького повіту.

З 1923 року Васьківка ввійшла до складу Градизького району Кременчуцької округи, пізніше в складі Харківської області, а з 1963 року — в складі Глобинського району Полтавської області.

Голодомор[ред. | ред. код]

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні інформація що до жертв відсутня.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Пронозівська сільська рада [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — офіційний сайт Глобинської районної ради
  2. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  3. ПП «Ліконет»; Likonet, P. P. "ПП Ліконет". likonet.net.ua (ru-RU) . Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  4. Grado - Інтернет нового покоління. www.grado.in.ua. Архів оригіналу за 26 квітня 2022. Процитовано 5 травня 2022.
  5. “Українські Афіни Полтавщини”: історія маєтку Василя Капніста у Великій Обухівці. Новини Полтавщини (укр.). 22 травня 2021. Архів оригіналу за 9 травня 2022. Процитовано 9 травня 2022.
  6. Села и поселки Глобинского района. our-travels.info. Архів оригіналу за 9 лютого 2018. Процитовано 9 травня 2022.
  7. Александрийский уезд. rodovoyegnezdo.narod.ru. Архів оригіналу за 7 січня 2012. Процитовано 9 травня 2022.
  8. Малороссийский родословник. Том 3 (стр. 213-432). histpol.pl.ua. Процитовано 9 травня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]