Глазове
| село Глазове | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Сумська область | ||||
| Район | Шосткинський район | ||||
| Тер. громада | Шосткинська міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA59100170090078205 | ||||
| Основні дані | |||||
| Перша згадка | 1620 рік | ||||
| Населення | 519 (2001 рік) | ||||
| Поштовий індекс | 41110 | ||||
| Телефонний код | +380 5449 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 52°7′26″ пн. ш. 33°29′22″ сх. д. / 52.12389° пн. ш. 33.48944° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
138 м | ||||
| Водойми | Бичиха | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 41110, Сумська обл., Шосткинський р-н, с. Глазове, вул. Центральна, 1 | ||||
| Карта | |||||
  Глазове | |||||
 Глазове | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
Гла́зове — село в Україні, у Шосткинській міській громаді Шосткинського району Сумської області. Населення становить 519 осіб (2001 рік). Колишній орган місцевого самоврядування — Глазівська сільська рада. Розташовано за 40 км від райцентру, на лівому березі річки Бичихи.
Село Глазове знаходиться на лівому березі річки Бичихи, вище за течією за 6 км розташоване село Дібрівка, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Кривоносівка.
На гербі зображено Всевидяче око на синьому тлі. Внизу зелена чаша для причастя на круглому срібному камені, з боків по каблучці з коштовним камінням. Давньоруське слово «глазъкъ»[1] означає «кулька» чи круглий предмет тому на гербі всі фігури круглі чи мають заокруглені контури (герб є промовистим). Всевидяче око (російське слово "глаз" - око, походить від старослов'янського, і вказує, що очне яблуко - кулька) зображено без трикутника, срібна кам'яна кулька (польське слово "głaz" великий камінь), дві каблучки з коштовним камінням (українське слово "глазок" означає коштовне каміння). Оскільки основне населення села в давнину складали монахи то на гербі присутня чаша для причастя, а зелений колір чаші - Новгород-Сіверський монастир. Загалом герб промовляє: Бог все бачить - як мирське, так і церковне.
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (червень 2019) |
Село відоме з 1620[2] року. Помилковим є твердження, що Глазове Шосткинського району вперше згадується під 1654 роком. Ця помилка вперше була допущена під час написання багатотомного видання «Історія міст і сіл УРСР» і нині[коли?] повторюється у всіх подальших довідкових і наукових виданнях. Насправді ж перша згадка про село під 1654 роком стосується с. Глазово, яке розташовано на р. Коста (Брянська область Російської федерації)[3].
Село Глазове Шосткинського району було засноване наприкінці XIV–поч. XV ст. ченцями Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря. Глазове при річці Бичиха вперше згадується 1620 року і вже тоді значилося селом[2].
Серед мешканців розповсюдженою є легенда про заснування Глазова вихідцями з с. Кривоносівка (Середино-Будського району). «Із Кривоносівки від пана втекли селяни, яких чимось скривдив він. Серед них був і одноокий (одноглазий) чоловік. Він став серед втікачів головним. Йшли вони цілий день і вирішили зупинитись на нічліг, думаючи, що вже далеко втекли від свого села і від ненависного пана. Вранці втікачів збудили крики панів. Виявилось, що втекли вони зовсім недалеко (близько 3-4 км), але далі вже не пішли, а поселилися в тому місці, де зупинилися. Так і виникло село, яке було назване на честь одноокого ватажка — Глазове»[4].Але записувачі цієї легенди не взяли до уваги те, що с. Кривоносівка було засноване дещо пізніше Глазова[5].
Також нами піддається сумніву думка про те, що найстаріша вулиця села є вул. Красичка. Судячи з географічного розташування Глазова, найбільш ймовірно, що найпершим було заселено «трикутник» вулиць Центральної, Новгород-Сіверської і Зеленої рощі[6].
Село Глазове згадується у жалуваній грамоті царя Олексія Михайловича Новгород-Сіверському монастирю від 22 квітня 1669 року, в універсалах українських гетьманів І. Самойловича від 31 (21) серпня 1673 року, та І. Скоропадського 1711 року[2][7].
Під час ревізії (тодішнього перепису населення) 1723 року 7 дворів з 37 у Глазовому значилися як козацькі, інші ж 30 — належали монастирським селянам. Але згодом ченці монастиря «повернули» і ті 7 козацьких дворів до селянського стану[2].
В Описі Новгород-Сіверського намісництва 1779—1781 рр. зазначається: «Сотни Новгородской. Село Глазов. Разстоянием от деревни Дмитровки в 7 верст, на проселочной дороге. Положением состоит при речки Бычихе (текущей в дол), по левом берегу. (Лежит оное село на низком ровном месте). В том селе церков деревяная 1, (а публичных строений не имеется). Лесов в принадлежностях сего села нет и в случаи надобности строевой получают от своего монастыря, (а дровяной за позволением онаго берут в лежащих к селу Пираговке лесах упалой и неспособной к строению.
В том селе жителей: священник 1, причетников 2. Посполитых монастырских дворов 69, у ных хат 94, безд. хат 13, (обывателей 110).
Жители онаго села упражняются в хлебопашестве; (и хлеба наработивают только на пропитание на себя, а остающейся иногда от своего употребления продают в местечке Новгородке. Прибыль же свою получают из одной родящейся тут пеньки, кою они продают в экономию своего монастыря, а масло из семян ими делаемое, отвозят в Глухов и Янполь для продажи)».
Від самого свого заснування і до 1786 року село Глазове належало Новгород-Сіверському монастирю. Після указу Катерини ІІ про передачу монастирських земель «в казну» глазівці стають державними селянами, які протягом подальшої історії Російської імперії не були передані у власність поміщиків[6].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 705 осіб, з яких 292 чоловіки та 413 жінок.[8]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 524 особи.[9]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[10]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| російська | 54,14 % |
| українська | 45,66 % |
| молдовська | 0,19 % |
- Небилиця Богдан Павлович — старший лейтенант Військово-Морських Сил ЗС України, командир малого броньованого артилерійського катера «Нікополь».
- ↑ Етимологія слова глазки
- ↑ а б в г Лазаревский А. М. Описание старой Малороссии: в 3 т. / А. Лазаревский. — К.: Типография К. Н. Милевского, 1888. — Т. 1: Полк Стародубский. — с. 224
- ↑ Лазаревский, Александр (1888). Описание старой Малороссии. т. 1. Полк Стародубский. Киев: Типография К. Н. Милевского. с. 318.
- ↑ Матеріали сільської бібліотеки с. Глазове Шосткинського району
- ↑ Лазаревский, Александр (1888). Описание старой Малороссии. т. 1. Полк Стародубский. Киев: Типография К. Н. Милевского. с. 223—224.
- ↑ а б Кулик А. А. З історії с. Глазове Шосткинського району Сумської області // Сіверщина в історії України. Випуск 10. — Глухів-Київ: Центр пам'яткознавства НАН України і УТОПІК, 2017. — с. 81-83
- ↑ Хутір Шостка та інші поселення краю в історичних документах від 1551 року / упоряд. В. Кириєвський. — Шостка: [б.в.], 2003. — с. 11-14.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Сумська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Погода в селі Глазове [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]