Координати: 51°49′56″ пн. ш. 33°11′18″ сх. д. / 51.83222° пн. ш. 33.18833° сх. д. / 51.83222; 33.18833
Очікує на перевірку

Лісне (Шосткинська міська громада)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лісне
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Шосткинський район
Тер. громада Шосткинська міська громада
Код КАТОТТГ UA59100170200063932
Основні дані
Населення 14
Поштовий індекс 41124
Телефонний код +380 5449
Географічні дані
Географічні координати 51°49′56″ пн. ш. 33°11′18″ сх. д. / 51.83222° пн. ш. 33.18833° сх. д. / 51.83222; 33.18833
Середня висота
над рівнем моря
134 м
Місцева влада
Адреса ради 41124, Сумська обл., Шосткинський р-н, с. Собич, вул. Центральна, 1
Карта
Лісне. Карта розташування: Україна
Лісне
Лісне
Лісне. Карта розташування: Сумська область
Лісне
Лісне
Мапа
Мапа

Лі́снесело в Україні, у Шосткинській міській громаді Шосткинського району Сумської області. Населення становить 14 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Собицька сільська рада.

Географія

[ред. | ред. код]

Село Лісне знаходиться за 5 км від лівого берега річки Десна. Село оточене великим лісовим масивом «Урочище Великий Бір» (сосна).

Символіка

[ред. | ред. код]

На гербі зображений великий смоляний сосновий пеньок, двіс сокири між якими малиновий козацьких хрест, вгорі над яким золота шишка. Пеньок позначає скипидарний завод, а жовтий колір - смолу. Зелений колір, основа шишка і дві сокири - урочище Великий Бір. Малиновий хрест - малина в лісі біля села. Різні кольори в загальному позначає що на заводі виготовляли фарби, в першу чергу чорного кольору для фарбування котлів. Герб є зворотно промовистий оскільки, хоч і все на ньому пов'язане з лісом, самого лісу чи дерев не містить, а містить тільки шишку та пеньок.

Історія

[ред. | ред. код]

Скипидарний завод спорудили у Великому Бору в 1930-х рр., за 5 км від Собича по дорозі на Тимонівку, що прямувала й далі просікою через хутір Глибокий Колодязь (вже не існує). Ліс на захід від заводу виводив на Кручайлове урочище в деснянському лузі, а на схід від заводу була свіжа вирубка лісу в 31 кварталі в напрямку Бензиків. Отже, завод був забезпечений сировиною – осмолом – величезними сосновими смолянистими пнями. За спогадами колишніх робітників заводу, пні викорчовували вручну, а з 1960-х рр. їх почали підривати вибухівкою. Працювали дві бригади підривників. Крім пнів ще завод добував смолу живицу шляхом надрізання ровчаків на стовбурах старих корабельних соснах. Досі ще можна знайти у Великому бору такі сосни. З ран на сосни влітку від тепла виділялася смола і вона стікала в спеціальні лійки. Осмол складали в полениці, в складометри (м3) і відвозили до заводу смолокурам – апаратникам. Ті щільно наповнювали очищеним від бруду осмолом у 22 складометри металічну камеру – реторту (котел), наглухо зачиняли й під’єднували до змійовика охолоджувача. Котел апарату підігрівали до 200 градусів, а далі поступово за 8 годин доводили температуру до 400 градусів. Таким чином відбувалася суха, без доступу повітря, перегонка осмолу. Охолоджені змійовиком пара з осмолу в перетворювали в легкий сай, підскипидарну воду, що стікала у діжку разом зі скипидаром. А інші продукти розкладання осмолу відводили через смоляний хід, вмонтований у днищі апарата, у спеціальні збірники, де смола відстоювалася і відділялася від підсмольної води. Зі смоли варили на заводі чорний ломкий пек, також робили фарбу соливатор для фарбування котлів. На заводі був ще склад розфасовки – бондарка.

Скипидарний завод позначено на карті 1939 р. біля хати лісника. По війні поселення називалося Смолокурним заводом, розташованим на землях Собицької сільради Шосткинського району. Завод підпорядковувався Новгород-Сіверському хімлісгоспу, який розбудував призаводське поселення, підвів світло й радіо з Собича, збудував магазин. У 1960 р. Смолокурний завод став зватися селом Лісне. На карті 1976 р. вказано 17 дворів села Лісного. Піщана дорога на Тимонівку була укріплена щебінкою в межах Лісного, влаштовані бічні кювети. Проте невдовзі завод припинив свою діяльність, перестав курити над Великим Бором, надавати йому димного смаку, нібито скінчилися старі смолянисті пні столітньої сосни, а нові пні виявилися нерентабельними, малосмолянистими. За переказом, Ліснянський скипидарний завод поставляв свою продукцію у всі країни світу, які не мали соснового лісу, а тільки пальми.[1]

У 1998 р. в Лісному було лише 7 дворів. У 2001 р. в селі проживало 14 мешканців.

Населення

[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 35 осіб, з яких 16 чоловіків та 19 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 14 осіб.[3]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 92,86 %
російська 7,14 %

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Скипидарний завод
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Сумська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Посилання

[ред. | ред. код]