Екстрений медичний реагувальник
| Екстрений медичний реагувальник | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 Екстрених медичних реагувальників перевіряють під час тренувань. | ||||||
| Заняття | ||||||
| Синоніми | особи, які зобов'язані надавати домедичну допомогу людині у невідкладному стані | |||||
| Тип | Рівень підготовки | |||||
Сектор активності |
екстрені служби | |||||
| Опис | ||||||
Освіта |
в Україні — курси, відповідно до затвердженої програми | |||||
| Мінімальна тривалість навчання | до 1 місяця | |||||
Поле діяльності |
поліція, пожежні відділки, провідники пасажирських вагонів | |||||
Пов'язані професії |
ЕМТ, парамедик | |||||
| ||||||
Екстрені медичні реагувальники (ЕМР) (англ. Emergency medical responders, EMR) — спеціально треновані особи для надання догоспітальної допомоги людям у невідкладних станах. Із усього персоналу екстрених служб вони проходять найкоротше навчання по наданню допомоги, мають найменше клінічного досвіду чи клінічних навичок. Вони не можуть замінити екстрених медичних техніків чи парамедиків. Проте екстрені медичні реагувальники — важлива ланка у ланцюгу виживання, оскільки цей рівень навчання зазвичай мають поліцейські, пожежники та інші особи, обов'язком яких є надання першої допомоги. У деяких країнах персонал екстреної медичної допомоги сільської місцевості також може складатись із людей такої кваліфікації. Іноді також може використовуватись застарілий термін «Сертифікований перший реагувальник» (англ. Certified First Responders, CFR).
В Україні відсутній термін «Екстрений медичний реагувальник», проте йому відповідають особи, які згідно із Законом України «Про екстрену медичну допомогу» зобов'язані надавати домедичну допомогу людині у невідкладному стані. Це рятувальники аварійно-рятувальних служб, працівники державної пожежної охорони, поліцейські, фармацевтичні працівники, провідники пасажирських вагонів, бортпровідники та інші особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов'язками повинні володіти практичними навичками надання домедичної допомоги. МОЗ України у березні 2017 року затвердило нові навчальні програми для підготовки таких осіб[1].
Загальні терміни[ред. | ред. код]
«Екстрений медичний реагувальник» — це широкий термін, що з одного боку вказує певний рівень сертифікації, але й також осіб, що реагують на невідкладні стани.
У вузькому значенні екстрений медичний реагувальник — це кваліфікаційний рівень у Екстреній медичній службі, нижче рівня екстреного медичного техніка та парамедика. Існує безліч різних видів екстрених медичних реагувальників, кожен з яких має різні рівні підготовки, що коливаються від першої допомоги до базової підтримки життя.
У значно ширшому значенні при використанні у західних країнах — перший реагувальник — це особа, що першою надає допомогу пацієнтам при невідкладних медичних станах. Це може бути перехожий, пожежник, поліцейський, персонал екстреної медичної допомоги.
| Екстрений медичний реагувальник |
Екстрений медичний технік |
Парамедик | |
|---|---|---|---|
| Тривалість навчання | кілька тижнів | близько місяця | 3-4 роки |
| Місце роботи | ДСНС, Національна поліція, тощо | бригади екстреної медичної допомоги | бригади екстреної медичної допомоги, відділення екстреної допомоги |
| Компетенції | |||
| Зупинка кровотечі | |||
| Прямий тиск | 
|
|
|
| Тиснуча пов'язка |
|
|
|
| Накладання джгута |
|
|
|
| Дихальні шляхи | |||
| Прийом Геймліха |
|
|
|
| Закидання голови — виведення підборіддя |
|
|
|
| Перевірка прохідності дихальних шляхів |
|
|
|
| Маневр Селіка |
|
|
|
| Ручне очищення верхніх дихальних шляхів |
|
|
|
| Постановка назофарингеального повітроводу |
|
|
|
| Постановка орофаригеальгого повітроводу |
|
|
|
| Очищення дихальних шляхів за допомогою відсмоктувача |
|
| |
| Постановка ларингеальної маски / ларингеальної трубки | Асистування |
| |
| Інтубація трахеї | Асистування |
| |
| Хірургічне відновлення прохідності дихальних шляхів | Асистування |
| |
| Видалення стороннього тіла методом ларингоскопії з використанням щипців Маггіла | Асистування |
| |
| Дихання | |||
| Використання кисневої маски та назальної канюлі |
|
|
|
| Штучна вентиляція легень за допомогою плівки-клапана чи кишенькової маски |
|
|
|
| Використання мішка типу Амбу/ручна вентиляція |
|
|
|
| Апаратна штучна вентиляція легень з ручним тригером | Моніторинг / асистування |
| |
| Апаратна штучна вентиляція легень в автоматичному режимі | Моніторинг / асистування |
| |
| Капнографія |
| ||
| Голкова декомпресія напруженого пневмотораксу |
| ||
| Торакальний дренаж | Моніторинг | ||
| Кровообіг | |||
| Вимірювання пульсу |
|
|
|
| Мануальна серцево-легенева реанімація, у тому числі дитяча |
|
|
|
| Непрямий масаж серця із використанням допоміжних пристроїв | Асистування |
| |
| Дефібриляція в автоматичному режимі |
|
|
|
| Дефібриляція в ручному режимі | Асистування |
| |
| Кардіоверсія | Асистування |
| |
| Постановка черезшкірного водія ритму | Асистування |
| |
| Масаж каротидного синусу |
| ||
| Забезпечення периферичного внутрішньовенного доступу | Асистування |
| |
| Забезпечення внутрішньокісткового доступу | Асистування |
| |
| Апаратні дослідження | |||
| Ручне вимірювання артеріального тиску |
|
|
|
| Апаратне вимірювання артеріального тиску |
|
|
|
| Пульсоксиметрія |
|
| |
| Вимірювання рівня глюкози глюкометром |
|
| |
| Підключення електродів 3-х, 4-х та 12-ти контактного електрокардіографа або кардіомонітора | Асистування |
| |
| Часткова інтерпретація даних електрокардіограми |
| ||
| Забір крові на аналіз |
| ||
| Застосування лікарських засобів | |||
| Фіксована доза в автоінжекторі |
|
|
|
| Допомога пацієнту прийняти медикаменти |
|
|
|
| Введення ліків | |||
| — інгаляційно | Допомога пацієнту | Допомога пацієнту |
|
| — перорально | Допомога пацієнту | Допомога пацієнту |
|
| — назально | Допомога пацієнту | Допомога пацієнту |
|
| — ректально | Асистування |
| |
| — внутрішньовенно | Моніторинг |
| |
| — внутрішньокістково | Моніторинг |
| |
| Контроль центрального венозного доступу | Моніторинг | ||
| Інше | |||
| Екстрена евакуація пацієнтів |
|
|
|
| Переміщення пацієнтів |
|
|
|
| Мануальна стабілізація шийного відділу хребта |
|
|
|
| Використання шийного комірця |
|
|
|
| Мануальна стабілізація кінцівок |
|
|
|
| Тракція кінцівок | Асистування |
| |
| Допомога при пологах |
|
|
|
| Допомога при ускладнених пологах | Асистування |
| |
Канада[ред. | ред. код]
Згідно з Національним профілем професійної компетенції Асоціації парамедиків Канади (англ. National Occupational Competency Profile Paramedic Association of Canada) розрізняють наступні рівні підготовки спеціалістів:
- екстрений медичний реагувальник,
- парамедик первинної допомоги (англ. Primary Care Paramedic, PCP),
- парамедик розширеної допомоги (англ. Advanced Care Paramedic, ACP),
- парамедик інтенсивної терапії (англ. Critical Care Paramedic, CCP).
Загалом екстрений медичний реагувальник у Канаді навчається від 80 до 120 годин. Для роботи парамедиком первинної допомоги слід отримати диплом з парамедицини після навчання від 8 місяців до двох років. Аби стати парамедиком розширеної допомоги слід пройти додатковий рік навчання, а парамедикому інтенсивної терапії — ще один, сумарно — 4 роки.
Більшість працівників машин екстреної медичної служби є парамедиками. Проте в деяких випадках найбільш поширеним рівнем екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі є той, який надають ЕМР. Загалом для навчання ЕМР необхідно від 80 до 120 годин. Зазвичай ЕМР входять до штату станцій екстреної допомоги у сільській місцевості, громадських волонтерських служб екстреної медичної допомоги, пожежних відділків, відділків поліції тощо. Для багатьох малих громад без цього рівня сертифікації робота служби екстреної медичної допомоги, такої необхідної для деяких малих громад, була б неможливою. ЕМР по всій Канаді відіграють важливу роль у ланцюгу виживання. Це рівень практики, який є найменш складним (клінічно), і, як правило, не відповідає будь-яким медичним діям, окрім розширеної першої допомоги, подачі кисню і використання атоматичного зовнішнього дефібрилятора.
Цей рівень допомоги відповідає екстреному медичному техніку базового рівня У США.
США[ред. | ред. код]
Історичні аспекти[ред. | ред. код]
Міністерство транспорту США усвідомило розрив між типовими 8-годинними навчаннями, необхідними для надання базової першої допомоги (відповідно до навчання Червоного хреста) та 180 годин, характерних для програми екстреного медичного техніка базового рівня (ЕМТ-В). Крім того, деякі сільські громади не могли дозволити собі повноцінну підготовку та досвідчених інструкторів, необхідних для повного курсу EMT. Перший курс навчання перших реагувальників почався у 1979 як відгалуження від курсу «Допомога при травмах внаслідок ДТП» («Crash Injury Management»).
У 1995 Міністерство транспорту США випустив посібник для проміжного рівня навчання, який називався «Перший реагувальник». Це курс можна було пройти за 24 — 60 годин. Важливо відзначити, що це навчання міг проводити EMT-В з деяким польовим досвідом. Такий ресурс могли використати багато волонтерських пожежних відділків, які проте не мали коштів та ресурсів для повного навчання ЕМТ. Навчання першого реагувальника покликане заповнити прогалину між першою допомогою та екстреними медичними техніками.
Американський Червоний Хрест проводить курс під назвою «Екстрене медичне реагування», що відповідає цьому визначенню.
У США термін «Екстрений медичний реагувальник» починаючи з 2012 уже витіснив терміни «Сертифікований перший реагувальник» або «Медичний перший реагувальник».
«Екстрений медичний реагувальник» — рівень сертифікації у екстреній медичній службі згідно з Національним реєстром екстрених медичних техніків[4][5]. Він широко використовується в багатьох штатах[6], хоча часто зустрічаються і терміни «перший реагувальник» і «перший медичний реагувальник».
Станом на 2015, більшість штатів визнають рівень екстреного медичного реагувальника.
Сфера діяльності[ред. | ред. код]
Екстрені медичні реагувальники (ЕМР) в Сполучених Штатах першими надають початкову екстрену допомогу на місці (поліцейські/пожежники/працівники рятувальних та пошукових служб) та допомагають екстреним медичним технікам та парамедикам, коли ті прибувають. Навички, дозволені на цьому кваліфікаційному рівні, включають в себе визначення життєвих показників, контроль кровотечі, вентиляція з позитивним тиском за допомогою мішка типу АМБУ, постановка ротоглоткового повітровода, подача кисню, відсмоктування рідини з рота, серцево-легенева реанімація (СЛР), використання автоматичного зовнішнього дефібрилятора (АЗД), шинування та надання допомоги в застосуванні основних лікарських засобів, таких як адреналін в автоінжекторі та пероральна глюкози. Їх також навчаю загортати, переміщати та транспортувати пацієнтів. У зв'язку з епідемією передозувань опіоїдами[7], в деяких штатах або регіонах ЕМР також навчають і дозволяють давати налоксон.[8]
Процедури відповідно до рівня сертифікації[ред. | ред. код]
Мінімальні рекомендації щодо навичок ЕМР визначені Національною адміністрацією безпеки дорожнього руху США і схвалені Національним реєстром екстрених медичних техніків[9]. Кожен штат, регіон чи агенція можуть додавати або видаляти із цього списку те, що вони вважають за належне.
| Медична проблема | Можливі дії екстреного медичного реагувальника |
|---|---|
| Дихальні шляхи та дихання |
|
| Оцінка |
|
| Фармакологічні втручання |
|
| Екстрена допомога при травмі |
|
| Медична/серцева допомоги |
|
Рятувальники[ред. | ред. код]
Відповідно до стандартів 1006[10] і 1670[11] Національної асоціації захисту від вогню (США)[en] усі «рятувальники» для виконання будь-яких технічних рятувальний операції, включаючи розрізання самого автомобіля під час звільнення, мають проходити медичне навчання. Відповідно у будь-якій ситуації, де рятуванням займаються екстрена медична служба чи пожежники, рятувальники, що безпосередньо розрізають автомобіль, проводять порятунок на воді, тощо, мають кваліфікацію ЕМР, ЕМТ чи парамедиків, оскільки у більшості рятувальних операцій є пацієнти.
Інші типи екстрених медичних реагувальників[ред. | ред. код]
Багато людей, які не потрапляють до раніше згаданих категорій, хочуть або отримують цей вид навчання, оскільки вони, швидше за все, першими опиняються на місці невідкладного стану або тому, що вони працюють далеко від медичних служб.
Перелік частини з цих інших екстрених медичних реагувальників:
- Реагувальники студмістечок та поліцейські студмістечок[en]
- Рятувальники на воді
- Лижний патруль[en]
- Рейнджери парку
- Працівники, що мають надавати першу допомогу
- Охоронники
- Персонал ЄДСЗР
- Персонал по перевезенню небезпечних вантажів
- Спортивні тренера[en]
- Плавці з аквалангами
- Тілоохоронці
- Визначені промислові або корпоративні працівники на великому об'єкті (промисловому або великому офісному приміщенні) або на віддаленому майданчику (нафтовий контейнер, риболовне чи комерційний судно)
- Пілоти загальної авіації та комерційні стюарти.
Україна[ред. | ред. код]
В Україні відсутній термін «Екстрений медичний реагувальник», проте йому відповідають особи, які згідно зі статею 12 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» зобов'язані надавати домедичну допомогу людині у невідкладному стані[12]. Відповідно в Україні є наступні рівні надання допомоги:
- Особи, зобов'язані надавати домедичну допомогу (відповідник ЕМР)
- Екстрені медичні техніки
- Парамедики
- Лікарі медицини невідкладних станів[13].
Особами, що зобов'язані надавати домедичну допомогу людині у невідкладному стані, є: рятувальники аварійно-рятувальних служб, працівники державної пожежної охорони, поліцейські, фармацевтичні працівники, провідники пасажирських вагонів, бортпровідники та інші особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов'язками повинні володіти практичними навичками надання домедичної допомоги[13].
Також відповідно до статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські зобов'язані надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я[14].
Порядок підготовки осіб, що зобов'язані надавати домедичну допомогу визначено постановою Кабінету Міністрів України № 1115 від 21 листопада 2012 року[15].
Міністерство охорони здоров'я України у наказом від 29 березня 2017 року № 346 «Про удосконалення підготовки з надання домедичної допомоги осіб, які не мають медичної освіти» затвердило нові навчальні програми для підготовки таких осіб[16][17][1].
В Україні також проводяться курси, що за навичками відповідають ЕМР. Зокрема, ГО «Захист Патріотів» проводиться курс «Перший на місці події»[18][14][19].
Віддалені райони[ред. | ред. код]
Для допомоги при екстремальних невідкладних станах[en], екстрені медичні реагувальники отримують додаткове навчання щодо екстремальної медицини[en]. Існує декілька рівнів сертифікації, паралельних вищезазначеним рівням, вони включають екстремального медичного реагувальника[en] та екстремального екстреного медичного техніка[en].
Див. також[ред. | ред. код]
- Екстрена медична служба
- Екстрений медичний технік
- Парамедик
- Рівні екстрених медичних реагувальників у США[en]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б МОЗ затвердило нові навчально-тренувальні програми з надання домедичної допомоги для співробітників поліції, пожежників, працівників ДСНС, Нацгвардії. Урядовий портал. 12.04.2017. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 19.12.2017.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|trans title=(довідка) - ↑ EMERGENCY MEDICAL SERVICES PRE-HOSPITAL STATEWIDE TREATMENT PROTOCOLS (PDF) (англ.). Massachusetts Department of Public Health. Office of Emergency Medical Services. 1 квітня 2018. с. 168—172.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|trans title=(довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ The National EMS Scope of Practice Mode (PDF) (англ.). Національна Адміністрація Безпеки Дорожнього Руху США. с. 29—31.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|trans title=(довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ «Your Transition Plan: From First Responder to Emergency Medical Responder (EMR) [Архівовано 9 вересня 2016 у Wayback Machine.]», The Registry, National Registry of Emergency Medical Technicians, Columbus, Ohio, Fall 2011.
- ↑ Emergency Medical Responder (EMR). nremt.org. National Registry of Emergency Medical Technicians. Архів оригіналу за 8 лютого 2014. Процитовано 7 березня 2014.
- ↑ Гліб Бітюков. Хто є хто у невідкладній допомозі США. Захист Патріотів. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 24.12.2017.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|trans title=(довідка) - ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 грудня 2017. Процитовано 17 грудня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 січня 2012. Процитовано 17 грудня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ National EMS Scope of Practice (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 грудня 2016. Процитовано 11 листопада 2012.
- ↑ NFPA 1006 Standards for Technical Rescuer Professional Qualifications. National Fire Protection Association (вид. 2008). Quincy, MA: National Fire Protection Association. 2007. с. 1006-13 through 1006-15. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 18 листопада 2009.
- ↑ NFPA 1670 Standard on Operations and Training for Technical Search and Rescue Incidents. National Fire Protection Association (вид. 2009). National Fire Protection Association. 2008. с. 1670—12. Архів оригіналу за 20 травня 2013. Процитовано 18 листопада 2009.
- ↑ Поліцейські Прикарпаття пройшли курс із надання екстреної домедичної допомоги. pravda.if.ua. 04.10.2017. Архів оригіналу за 24 грудня 2017. Процитовано 24.12.2017.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|trans title=(довідка) - ↑ а б Закон України «Про екстрену медичну допомогу». Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 24 грудня 2017.
- ↑ а б Поліцейські пройшли навчання з надання екстреної медичної допомоги потерпілим.ФОТО. westnews.com.ua. 02.10.2017. Процитовано 24.12.2017.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|trans title=(довідка); Недійсний|мертвий-url=dead(довідка) - ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 року № 1115 «Про затвердження Порядку підготовки та підвищення кваліфікації осіб, які зобов'язані надавати домедичну допомогу».
- ↑ Наказ МОЗ України від 29 березня 2017 року № 346 «Про удосконалення підготовки з надання домедичної допомоги осіб, які не мають медичної освіти»
- ↑ Затверджено навчальні програми з домедичної допомоги. Український медичний часопис. 07.04.2017. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 24.12.2017.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|trans title=(довідка) - ↑ Екстрений медичний рятувальник. Перший на місці події. Захист Патріотів. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 24.12.2017.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|trans title=(довідка) - ↑ Пілотний курс Екстреного медичного рятувальника пройшли ментори УАЛ. Захист Патріотів. 2016. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 24.12.2017.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|trans title=(довідка)
Посилання[ред. | ред. код]
- Постанова Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 року № 1115 «Про затвердження Порядку підготовки та підвищення кваліфікації осіб, які зобов'язані надавати домедичну допомогу».
- Наказ МОЗ України від 29 березня 2017 року № 346 «Про удосконалення підготовки з надання домедичної допомоги осіб, які не мають медичної освіти»
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
