Жданов Віктор Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Жданов
Ім'я при народженні Віктор Петрович Жданов
Народився 3 березня 1965(1965-03-03) (59 років)
с. Киселівка, Білозерський район, Херсонська область, Українська РСР, СРСР
Національність українець
Громадянство Україна Україна
Діяльність актор
Дружина Олена Хохлаткіна
Провідні ролі Старий у фільмі «Кіборги. Герої не вмирають»
Кайдаш у серіалі «Спіймати Кайдаша»
IMDb ID 9161984
Нагороди та премії
Заслужений артист України
Заслужений артист України

«Золота дзиґа» (2018, 2020)
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ві́ктор Петро́вич Жда́нов (нар. 3 березня 1965(19650303), у селі Киселівка, Білозерський район, Херсонська область, УРСР) — український актор театру та кіно. Заслужений артист України (2009)[1]. Актор Національного драматичного театру імені Івана Франка (з 2022). Дворазовий володар кінопремії «Золота дзиґа» (2018, 2020).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 3 березня 1965 року, у селі Киселівка.

Закінчив Херсонське культурно-просвітницьке училище (нині — Херсонське училище культури) за спеціальністю режисер самодіяльних театральних колективів. Незакінчена вища освіта[2].

З 1986 року — артист у Херсонському обласному театрі ляльок[3].

З 1988-1996, та з 1999 — артист у Херсонському обласному українському музично-драматичному театрі ім. М. Куліша.

З 1997-го — артист Державного драматичного театру ім. О. С. Пушкіна (м. Майкоп, республіка Адигея, Росія).

З 2000-го до 2014 року — у Донецькому національному академічному українському музично-драматичному театрі.

У 2014—2022 роках  — актор у Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра.

Наприкінці 2018 року був ведучим серії «Цинковий дим над Сарнами» передачі «Вижити в Україні» телеканалу ZIK[4].

З 2022 року  — актор у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений. З дружиною Оленою Хохлаткіною разом працював у Донецькому українському театрі, але у 2014 році внаслідок окупації Донецька артисти залишили місто та переїхали до Києва[5].

Донька — Оксана Жданова — актриса Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка.

Син — студент операторського факультету.

Театральні ролі[ред. | ред. код]

Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра[6]
  • 2014 — «Даринка, Гриць та Нечиста сила» В. Бойка — Пан
  • 2015 — «Пой, Лола, пой!» у п'єсі О. Чепалова за романом Г. Манна «Учитель Гнус…» — директор гімназії, музикант оркестру
  • 2015 — «Три сестри» за п'єсою А. Чехова — Чебутикін Іван Романович
  • 2015 — «20 років без повітря» за п'єсою Г. Яблонської «Язичники» — Боцман (Микола)
  • 2017 — «Опіскін. Фома!» за повістю Ф. Достоєвського «Село Степанчикове та його мешканці» — Єжевікін Євграф Ларіонович, провінційний чиновник
  • 2017 — «Життя попереду» Е. Ажара — Юссеф Кадир
Донецький національний академічний український музично-драматичний театр
  • «Оргія» Лесі Українки — Меценат
  • «Закат» за І.Бабелем — Беня Крик
  • «Діамантовий дим» за І. Ільфом та Є. Петровим — Бендер
  • «Енеїда» за І.Котляревським — Турн, Дарес
  • «Без провини, винні» О. Островского — Муров
  • «Мою жінку звати Моріс» Р. Шорта — Моріс
  • «Звичайне диво» Є. Шварца — Адміністратор
  • «Філумена Мортурано» Е. де Філіппо — Доменіко Соріано
  • «Туди-сюди чотири рази» за п'єсою М. Фрейна «Шум за сціною» — Роджер
  • «Милий друг» за Гі де Мопассаном — Той, хто завжди поруч
  • «Історія коня» М. Розовського за повістю Л. Толстого «Холстомір» — Холстомір
  • «Ходжа Насреддін проти еміра Бухарського» Н. Хаткіної — Джафар
  • «Любов до гробу» А.Ніколаї — Маріо
  • «Божевільний Журден» М. Булгакова — Латорильєр (маркіз Дорант)
  • «У джазі тільки дівчата» О. Аркадіна-Школьніка — Осгуд Філдінг ІІІ
  • «Скандал у Гранд-Опера, або Знайдіть тенора» К. Людвіга — Генрі Саундерс
  • «Сорочинський ярмарок» за М. Гоголем — Цибуля
  • «Зойчина квартира» М. Булгакова — Аметистов
  • «Стриптиз» за п’єсою Ентоні МакКартена, Стефана Синклера, Жака Коллара «Ladies` Night» — Грехем
Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені Миколи Куліша
  • «Діти Арбату» за романом О. Рибакова — Максим
  • «Закат» за І.Бабелем — Левка Крик
  • «Моя прекрасна леді» Б.Шоу — Фредді
  • «Наймичка» І.Карпенка-Карого — Москаль, Панас
  • «Чмир», «Як пани так і ми» М. Кропивницького — Чмир
  • «Левша» М. Лескова — Цар
  • «Ой, Морозе-Морозенку» Л. Крупи — Богдан Хмельницький
  • «Собор Паризької Богоматері» В. Гюго — Квазімодо
  • «Три мушкетери» О. Дюма — Атос, Араміс
  • «Блез» К. Маньє — Блез
  • «Остання жінка Дона Хуана» Л. Жуховицького — Виконавець

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Назва Роль
2015
с
Останній яничар Гурій
2015
с
Пес рибак
2016
с
На лінії життя отець Володимир
2016
с
Забута жінка епізод
2016
с
Підкидьки
2016
с
Коли минуле — попереду Федір Валентинович Єрошин
2016
с
Пес-2 Фікса
2017
с
Нюхач-3 Булигін
2017
с
Конвой куркуль
2017
ф
Кіборги. Герої не вмирають «Старий»
2017
с
Той, хто не спить Іванов
2017
с
Пес-3 Хромов, брат Миколи
2018
с
За законами воєнного часу-2 Іванич
2018
ф
Вулкан Вова
2018
с
Поверни моє життя Лебедєв
2017
с
Пес-4 експерт
2018
ф
Я, ти, він, вона тато Лєни
2019
ф
Додому дядя Вася
2019
с
Спадкоємиця мимоволі
2019
ф
Чорний ворон Митрофан
2019
ф
Захар Беркут Хорун
2020
с
Спіймати Кайдаша Омелько Кайдаш
2020
ф
Екс священник
2020
с
І будуть люди Свирид Івасюта
2020
мф
Віктор Робот Тато (голос)
2020
с
Сага Ілля Козак
2020
ф
Номери № 3
2020
с
Останній день війни Єгор Ілліч
2021
ф
Я працюю на цвинтарі Петрович, директор цвинтаря
2021
с
Кришталеві вершини дід Лавруша
2021
ф
Чому я живий Олекса, батько Фросі
2021
с
Кріпосна. Жадана любов Карпо Мальований
2021
ф
Бог простить капелан
2022
ф
Найкращі вихідні конюх
2022
с
Хазяїн
2023
ф
Мирний-21 Міхалич
2023
тф
Юрик. Дорога, не торкаючись землі професор

Нагороди й номінації[ред. | ред. код]

Рік Категорія Фільм Результат
Національна кінопремія «Золота дзиґа»
2018 Найкраща чоловіча роль другого плану Кіборги Перемога
2020 Вулкан Перемога
2023 Найкраща чоловіча роль Чому я живий Номінація
Ібаданський міжнародний кінофестиваль (Нігерія)
2023 Найкраща чоловіча роль Чому я живий Перемога
Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії»
2006 Найкраща чоловіча роль другого плану У джазі тільки дівчата Перемога
Фестиваль вистав для дітей та юнацтва «Золотий ключик»
2005 Найкраща чоловіча роль другого плану Історія коня Перемога
Міжрегіональний фестиваль «Театральний Донбас»
2006 Найкраща чоловіча роль другого плану У джазі тільки дівчата Перемога

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президента України від 17 вересня 2009 року № 750/2009 «Про нагородження працівників культури і мистецтв Донецької області». Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 26 вересня 2020.
  2. ↑ Характерний якийсь. Провідний актор донецької муздрами Віктор Жданов: «У своїй першій виставі я виносив валізу»
  3. ↑ Сторінка Віктора Жданова на Енциклопедії сучасної України. Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 3 грудня 2018.
  4. ↑ Youtube-запис програми Телеканалу ZIK Вижити в Україні: Цинковий дим над Сарнами
  5. ↑ Подружжя театралів з Донецька розповіло, хто допомагає переселенцям у Києві [Архівовано 17 січня 2018 у Wayback Machine.].
  6. ↑ Сторінка актора на сайті Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Архів оригіналу за 3 грудня 2018. Процитовано 3 грудня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Жданов Віктор Петрович
2016—2020
У шаблоні вказано рік, у якому вийшов фільм, а не в якому відбувалася церемонія нагородження.
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жданов_Віктор_Петрович&oldid=42664828