Координати: 12° пн. ш. 8° зх. д. / 12° пн. ш. 8° зх. д. / 12; -8
Очікує на перевірку

Війна в Малі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Конфлікт у Північному Малі)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Конфлікт у Північному Малі
Ісламське повстання в Магрибі
Воєнна ситуація в Малі (2023 рік)
Воєнна ситуація в Малі (2023 рік)
Воєнна ситуація в Малі (2023 рік)
12° пн. ш. 8° зх. д. / 12° пн. ш. 8° зх. д. / 12; -8
Дата: з 16 січня 2012
Місце: Малі
Результат: Триває
Сторони
Малі Малі
Франція Франція (2013—22)
Росія Росія (з 2021)[6]
ECOWAS (2012—2013)

Фінансова, матеріальна та військова підтримка:

Австралія Австралія[16] Канада Канада[17]
Європейський Союз Європейський Союз[18]
Бельгія Бельгія[19]
Данія Данія[20][21]
Німеччина Німеччина[22]


Італія Італія[23]

Іспанія Іспанія[24][25]

Велика Британія Велика Британія[26]

Багатовимірна інтегрована місія ООН зі стабілізації в Малі (MINUSMA) (2013—2023)

NLFA[27][28]

Незалежна Держава Азавад

Підтримується

Ісламісти

Фінансова, матеріальна та військова підтримка:

Катар Катар[5] (Можлива участь спецпризначенців в конфлікті на боці ісламістів)

Командувачі
Малі Ассімі Гоїта
Малі Ба Ндау
Малі Амаду Тумані Туре (до березня)
Малі Садіо Гассама (з березня)
Малі El Hadj Ag Gamou[fr] (until March)
Малі Амаду Саного (з березня 2012)
Франція Едуар Гійо
Чад Oumar Bikimo[en]
Нігерія Abdulkadir Shehu[en]
Росія Антон Єлізаров
Росія Іван Маслов

Mohamed Lamine Ould Sidatt (NLFA)
Housseine Khoulam (NLFA)[27]

Азавад Mahmoud Ag Aghaly
Азавад Bilal Ag Acherif
Азавад Moussa Ag Acharatoumane
Азавад Ag Mohamed Najem[30] 		Iyad ag Ghaly[31]

Omar Ould Hamaha[32]
Mokhtar Belmokhtar
Abdelmalek Droukdel[33]

Військові сили
Малі 7,000-7,800 regulars,
4,800 paramilitaries,
3,000 militia (overall military strength)

Франція 2,500[34]
Чад 2,000[35]
Нігерія 1200[10][36]
Росія 1000
Сенегал 500[10]
Нігер 500[10]
Буркіна-Фасо 500[10]
Того 500[10]
Сьєрра-Леоне 500[10]
Бенін 300[10]
Гвінея 144[10]
Гана 120[10]
Total: 23,064+

Європейський Союз Європейський Союз 450 (навчальна місія)[37]

~500 (NLFA)[27]

3,000[38][39] 1,200-3,000[40][41]
Втрати
Малі 1832+ загиблих[42]

38 вбито
Франція 52 загиблих
Росія 29+ вбито
311 загинуло,
700+ поранено

165+ вбито
(конфлікт з Малійською армією)[43][44][45]

5-123 вбито
(конфлікт з ісламістами)[46][47][48][49]

тисячі вбитих[50]
Біженці:
~144,000 біженців за кордон[35]
~230,000внутрішньо переміщених осіб.[35]
Загалом≈374,000.[51]

16 січня 2012 року кілька повстанських груп розпочали військову кампанію проти уряду Малі за незалежність або більшу автономію для півночі Малі — району, відомого як Азавад. Національний рух за звільнення Азаваду (MNLA), рух який очолив боротьбу туарегів за отримання Азавадом незалежності, взяв під свій контроль регіон у квітні 2012.

22 березня 2012 року президент Амаду Тумані Туре був повалений в результаті державного перевороту через його дії під час кризи за місяць до президентських виборів[52] Повсталі солдати створили Національний комітет з відновлення демократії та держави, взяли під свій контроль Бамако і призупинили дію конституції Малі[53] Як наслідок нестабільності після перевороту, Малі три найбільші північні міста — Кідаль, Гао і Томбукту — були захоплені повстанцями протягом трьох днів[54][55] 5 квітня 2012, після захоплення Дуенци, MNLA заявила, що вона виконала свої завдання і скасувала подальший наступ. Наступного дня повстанці проголосили незалежність Азаваду від Малі[56]

11 січня 2013 року президент Франції Франсуа Олланд заявив, про позитивне рішення на прохання уряду Малі щодо іноземної допомоги і що «французькі війська нададуть підтримку Малі»[40]

19 лютого 2015 року було підписано угоду про припинення вогню.[57] Однак бойові дії низької інтенсивності тривають.[58]

Передмова

[ред. | ред. код]

На початку 1990-х, туарезькі і арабські номади утворили Mouvement Populaire de l'Azaouad /Народний Рух Азаваду (MPA) і оголосили війну за незалежність Азаваду[59] Незважаючи на мирні угоди з урядом Малі в 1991 і 1995, зростаюче невдоволення серед колишніх вояків-туарегів, які були інтегровані у військо Малі, призвело до початку бойових дій у 2007[60] Незважаючи на історичні і релігійні розбіжності між MNLA і Ансар Дайн та Аль-Каїда у Західній Африці, ці угруповання у 2012 році розпочали бойові дії разом — туарезьке повстання.[59]

MNLA був відгалуженням політичного руху — Національний рух за Азавад (ІАМ) до заколоту. Після закінчення лівійської громадянської війни, приплив зброї призвів до озброєння туарегів і підштовхнув їх у своїх вимогах за незалежність Азаваду.[61] Потужність важкої зброї використаної у конфлікті, не має аналогів у попередніх туарезьких повстаннях, що вельми здивувало малійських посадових осіб і спостерігачів[62]

Друга домінуюча туарезька група є ісламістська Ансар Дайн («Захисники віри»), спочатку воювала на боці MNLA проти уряду. На відміну від MNLA, вона не прагне до незалежності, а за запровадження шаріату на терені Малі[63] Лідер руху Іяд Аг Галі брав участь у повстанні початку 1990-х, який пов'язаний з відгалуженням Аль-Каїди в країнах ісламського Магрибу (AQIM), на чолі якої стоїть його двоюрідний брат Гамада Аг Гама[64], а також Алжирський Département du Renseignement et de la Sécurité (DRS)[38]

Малі переживає кілька криз відразу, що сприяє зростанню конфлікту: [79]

  1. Державна криза: створення держави туарегів була довгостроковою метою MNLA, перше повстання відбулося у 1962. Після цього, Малі зазнала постійної боротьби за :збереження своєї території.
  2. Продовольча криза: економіка Малі має крайню залежність від зовнішньої допомоги, що призвело до блокади з боку Економічне співтовариство країн Західної Африки. (ЕКОВАС) за для приборкання військової хунти[65]
  3. Політична криза: заколот призвів до повалення президента.

Туарезьке повстання

[ред. | ред. код]
Докладніше: Туарезьке повстання (2012)

Перші напади відбулися під час повстання в Менаці, маленькому містечку на далекому Сході Малі, 16 — 17 січня 2012 року. 17 січня відбулися атаки у Агуелхок і Тессаліт. Малійський уряд стверджував, що відновив контроль над усіма трьома містами на наступний день.[66] 24 січня, повстанці відбили Агуелхок у Малійської армії у якої скінчилися боєприпаси[38] Наступного дня уряд Малі черговий раз відбив місто[66] Уряд Малі почало повітряні і наземні операції за для повернення захопленого терену[67] на тлі акцій протесту в Бамако[68] і Каті[69] малійський президент Амаду Тумані Туре потім відправив у відставку його старших командирів на туарезькому фронті[70]

1 лютого 2012, MNLA повернули під свій контроль місто Менака. Наступ туарегів на півночі призвів до акцій протесту в столиці Бамако. Десятки малійських солдатів також були убиті в боях за Агуелхок.[68] 6 лютого війська повстанців напали на Кідалі, регіональний центр[71]

Повстанці просунулися до 125 кілометрів на Тімбукту і увійшли без бою в міста Діре і Гундам[72] Ансар Дайн проголосило, що має контроль над Малійсько-Алжирським кордоном[73]

Державний переворот

[ред. | ред. код]
Докладніше: Переворот у Малі, 2012

21 березня 2012, солдати незадоволені ходом конфлікту напали на міністра оборони Садіо Гассама, який прибув за для перемовин. Потім вони закидали камінням автомобіль міністра, змушуючи його втекти з табору[74] У той же день солдати штурмували президентський палац, змушуючи Туре до втечі[74]

На наступний ранок, капітан Амаду Саного, голова новоствореного Національного комітету з відновлення демократії та держави (CNRDR), зробив телевізійний виступ, у якому заявив, що хунта призупинила дію конституції Малі і взяла під контроль владу у державі[75]. Заколотники звинуватили Туре у повільному придушенні повстання і кепському озброєнні малійської армії як причину повстання[76] CNRDR мало бути тимчасовим урядом, доки влада не перейде до нового, демократично обраного уряду[77]

Переворот було «одноголосно засуджено» міжнародною спільнотою,[78], в тому числі Радою Безпеки Організації Об'єднаних Націй,[79] Африканський союз,[79] і Економічне співтовариство Західноафриканських держав (ЕКОВАС).

Проте після інавгурації Траоре, санкції були зняті.

Продовження наступу туарезьких повстанців

[ред. | ред. код]

Під час невизначеності після перевороту, туарезькі повстанці почали наступ з метою захоплення декількох міст і військових таборів залишених малійською армією[80]

30 березня 2012 повстанці захопили контроль над Кідаль[81], а також Ансонго і Бурем в області Гао[82] 31 березня місто Гао було захоплено повстанцями, прапори MNLA і Ансар Дайн замайоріли у місті[54] Наступного дня, повстанці захопили Тімбукту.[83] Швидкість і легкість, з якою повстанці взяли під свій контроль Північ Малі пояснюється в значній мірі невизначеністю під час перевороту.

6 квітня 2012, MNLA оголосило що вони захопили весь бажаний терен і проголосили незалежність від Малі.

Ісламістсько-націоналістичний конфлікт, червень-листопад 2012

[ред. | ред. код]

Після відступу з Азаваду малійських урядових військ між Ансар Дайн, MOJWA, і MNLA незабаром відбувся конфлікт один з одним.

5 квітня 2012, ісламісти, ймовірно, з AQIM або MOJWA, захопили алжирське консульство в Гао і взяли заручників[84] MNLA вдалося домовитися про їх звільнення без насильства, і один з керманичів MNLA оголосив, що рух вирішив роззброїти інші збройні групи[85] 8 квітня, головним чином арабська міліція — Національно-Визвольний Фронт Азаваду (FLNA) оголосила про свій намір виступити проти MNLA.

14 травня відбулося зіткнення вояків MNLA і протестуючих в Гао, за повідомленнями, поранені чотири і одна людина загинула[86] 6 червня, мешканці Кидалі протестували проти введення шаріату в місті і на підтримку MNLA, протести були жорстоко розігнані вояками Ансар Дайн. У ніч на 8 червня відбулися бойові дії між вояками MNLA і Ансар Дайн, два вояка загинуло в перестрілці[87]

Битва за Гао і її наслідки

[ред. | ред. код]
Докладніше: Битва за Гао

Ескалація конфлікту почалася між MNLA і ісламістами після не вдалої спроби злиття[88], і розподілу влади[89]

Протести спалахнули 26 червня 2012 в місті Гао, більшість населення якого не туареги (на відміну від вояків MNLA), а Західно-Суданські групи — сонгай і фула. Протестуючі виступили проти MNLA і розкраяння Малі. Двоє з них були вбиті в результаті протестів, нібито вояками MNLA[90] Протестувальники вийшли під малійськими та ісламістськими прапорами, France 24 повідомило, що багато місцевих жителів підтримують ісламістів через своєї опозиції до туарезьких націоналістів та відділення Азаваду.[91]

26 червня 2012, напруженість призвела до тотальної боротьби в Гао між MNLA і MOJWA, з обох боків відбулась перестрілка важким озброєнням. Незабаром MNLA були вибиті з міста,[92] і з Кидалі і Тімбукту незабаром після цього. Тим не менш, речник MNLA оголосив, що вони мають війська і продовжують контролювати деякі сільські райони в регіоні[93]

Станом на жовтень 2012, MNLA зберіг контроль над містом Менака, з сотнями біженців, що втекли в місто від влади ісламістів, і місто Тинзауатен поруч з алжирським кордоном[94] У тому ж місяці, відкололася від MNLA група — Фронт Звільнення Азаваду (FPA), група заявила, що туареги не мають на меті незалежність, і що вони повинні зосередитися на боротьбі з ісламістами[94]

Захоплення Дуенца і Менака

[ред. | ред. код]

1 вересня 2012, MOJWA захопило південне місто Дуенца, яке раніше контролювала сонгайська міліція, Ganda Iso. Прес-секретар MOJWA заявив, що група мала угоди з Ganda Iso, але вирішили захопити місто, коли міліція зробила кілька неузгоджених дій.[95] Після початку конфлікту війська MOJWA оточили місто, міліціянти здалися без бою і були роззброєні.[95][96]

16 листопада 2012, війська MNLA спробували захопити Гао, проте наступ було відбито.[48]

19 листопада 2012, війська MOJWA і AQIM зайняли східне місто Менака, яке раніше займало MNLA, з десятками бійців з обох сторін і цивільних осіб вбитими. У перший день боїв, MNLA стверджував їх війська вбили 65 бойовиків-ісламістів, в той час як вони втратили тільки одного вбитимих і 13 пораненими. Ісламісти в свою чергу заявили, що вони знищили понад 100 бійців MNLA і захопили 20.[49]

Іноземна інтервенція

[ред. | ред. код]
Докладніше: операція Сервал

У відповідь на прохання з боку уряду Малі і ЕКОВАС що до іноземного військового втручання,[97] 12 жовтня 2012 Рада Безпеки ООН одноголосно[98] згідно з главою VII в Статуту ООН,[99] дозволило використання військ НАТО та африканських держав.

Перемовини MNLA з урядом Малі

[ред. | ред. код]

У грудні 2012, керманичі MNLA почали мирні переговори з урядом Малі і відмовилися від своєї попередньої мети — незалежності Азаваду на користь самоврядування. В січні 2013, в Парижі, прес-секретар MNLA, Мусса Аг Ассарід (який напередодні критикував відкраєну групу FPA за відмову від незалежності[100]) заявив, що MNLA «готовий допомогти» своїм колишнім супротивникам в боротьбі проти ісламістів.[101]

Проте MNLA не контролює великих населених пунктів на початок 2013 або великих пустельних теренів поблизу кордону з Мавританією, Алжиром і Нігером[102]

Битва за Кону і французька інтервенція

[ред. | ред. код]
Докладніше: Битва за Кону

10 січня 2013, ісламісти відбили стратегічне місто Кона, розташоване в 600 км від столиці, у малійських військ[103] Пізніше, приблизно 1200 бойовиків-ісламістів просунулися на 20 км до Мопті, Малі — військового гарнізону[40]

Наступного дня французькі війська почали операцію Сервал, втрутившись у конфлікт[104]

На думку аналітиків, французи були змушені діяти раніше, ніж планувалося, через важливість військового аеропорту Севаре, розташованого в 60 км на південь від Кона, для подальших операцій[105] Операція включала використання вертольотів спецназу Газель, які зупинили ісламістські колони, що просувалися до Мопті, а також чотирьох Mirage 2000-D зі складу Armée de l'Air з бази в Чаді. 12 цілей були вражені Міражами в ніч 11—12 січня 2013. Начальник штабу французької армії, Едуар Гійо заявив, що ісламісти були виведені з Кона і відступили на кілька десятків кілометрів на північ[106]. Повітряні удари, за повідомленнями, знищили півдюжини технічок і Командний центр ісламістів. Один французький льотчик, лейтенант Damien Boiteux, загинув, після того як його вертоліт був збитий вогнем із землі в ході операції[107][108]

Слідом за французьким розгортанням військ, ЕКОВАС заявив, що військам африканських країн було наказано негайно розгортуватися у Малі. MNLA також запропонував приєднатися до наступу проти ісламістів.[109]

Інцидент із захопленням заручників в Ін-Аменас

[ред. | ред. код]
Докладніше: Інцидент із захопленням заручників в Ін-Аменас

16 січня стало відомо, що група бойовиків AQIM перетнули кордон Малі із Алжиром і захопили родовище природного газу що належить британському концерну BP, норвезькому Statoil і алжирській компанії Sonatrach у Ін-Аменас, неподалік від кордону з Лівією. Бойовики, вбили двох іноземних громадян та тримали 41 іноземного громадянина у заручниках, представники групи проголосили, що метою нападу було помститися країнам, які здійснили інтервенцією в Малі. Заручниками були декілька американських, японських, британських, румунських, і норвезьких громадян. Алжир, вів переговори з бойовиками, щоб спробувати домогтися звільнення заручників[110]

19 січня 11 бойовиків і 7 заручників було вбито в останньому штурмі що припинив протистояння. Крім того, 16 іноземних заручників були звільнені, в тому числі 2 американці, 2 німця і 1 португалець.[111]

Наступ на північ Малі

[ред. | ред. код]
Докладніше: Битва за Діабалі та Друга битва за Гао

16 січня французькі спецслужби, поряд із малійською армією, вступили в бій на вулицях з малими та мобільними групами джихадистів в місті Діабалі[112], але французький міністр оборони заперечує присутність французьких військ, що вступили у бої в Діабілі[113].

У той же день уряд Іспанії схвалив відправку одного транспортного літака в Малі в цілях матеріально-технічного забезпечення та підготовки кадрів[114]. Тим часом, уряд Німеччини дозволив відрядження двох Transall C-160 транспортних літаків для перевезення африканських військ в столицю Бамако.[22] Крім того, уряд Італії пообіцяв повітряний транспорт за для логістичної підтримки[23].

17 січня гарнізон Банамба був приведений до підвищеної бойової готовності, після того як ісламісти почали наступ на місто з Діабалі[115].

18 січня, малійська армія оголосила, про встановлення повний контроль над Кона знову[116][117] інформація була підтверджена речниками Ансар Дайн. У той же день ісламісти були вибиті з Діабалі відповідно до декількох місцевих джерел[116][117].

21 січня французькі і малійські війська увійшли в Діабалі без опору[118] Дуентца також було захплено в той же день[119].

Ввечері 24 січня малійські солдати взяли під контроль Гомборі[120] У той же день відколовшаяся від Ансар Дайн, Ісламський рух за Азавад, заявив, що він прагне до мирного вирішення конфлікту і закликає Францію та Малі припинити бойові дії на півночі, за для «створення атмосфери миру, яка відкриє шлях для широкого політичного діалогу»[121][122].

26 січня, французький спецназ захопив аеропорт і важливий міст в місті Гао які були під контролем ісламістів. Того ж дня місто було взято французько-малійськими військами[123].

27 січня, французькі і малійські війська оточили Тімбукту і почали штурм міста[124][125][126]. Аеропорт Тімбукту було захоплено також 27 січня. 28 січня, малійські та французькі військові джерела оголосили, що весь район між Гао і Тімбукту знаходиться під контролем уряду і доступ в місто вільний[127][128][129].

28 січня MNLA взяв під свій контроль Кідалі за допомогою Ісламського руху за Азавад а також міста Тессаліт і Ін-Халіл. Ісламісти, відступили в гори[130][131].

29 січня, перші не-малійські африканські війська увійшли в Північне Малі. Нігерійські солдати зайняли Ансонго і чадські війська, Менаку. Чисельніша армія Чаду продовжила наступ на північ від Менаки в підтримку малійської армії[132].

30 січня, французи захопили аеропорт Кідалі. За для запобігання конфліктів між вояками Малі та туарегами, делегація MNLA виїхали в Уагадугу вести переговори з Малійськими посадовими особами[133].

Партизанська фаза

[ред. | ред. код]
Докладніше: Битва за Іфорас та операція «Пантера»

Ісламісти відступили до Адрар-Іфорас, безплідне високогір'я на північному сході Малі. Знання та контроль над місцевими джерелами води грає життєво важливу роль в конфлікті, що триває в цій області[134]. 19 лютого Франція почала нову операцію (Пантера), з метою придушення опору у регіоні[135][136].

8 лютого відбувся перший з часу початку французької інтервенції теракт. Смертник підірвав себе на посту малійської армії за сто кілометрів на північ від Гао. Один солдат був поранений. У цей же день малійські частини провели операцію проти елітних підрозділів армії Малі, так званих «червоних беретів», які залишилися вірними поваленому президентові Амаду Тумані Туре. «Червоні берети» дислокувались у військовому містечку, біля Бамако, і, як повідомляють в міністерстві оборони Малі, відмовлялися брати участь у боях з ісламістами. Після зіткнення були постраждалі з обох боків і серед цивільного населення[137][138].

10 лютого ісламісти влаштували ще один теракт на тому ж місці, де і перший[139]. Постраждала одна людина. Відповідальність за обидва теракти взяла організація «Рух за єдність і джихад в Західній Африці» і 10 лютого в неділю вчинила атаку на Гао. Бойовики змогли досягти центру міста, укріпитися в житлових будинках і поліцейській дільниці. Бої йшли весь день. У понеділок вранці французька авіація розбомбила поліцейський відділок, а малійським частинам довелося перевіряти квартали міста[140][141].

19 лютого франко-малійські сили проводили операцію на півночі країни, в гористій місцевості Адрар-Іфорас. У боях було ліквідовано 20 ісламістів, авіація розбомбила склади зі зброєю. У перестрілці загинув французький сержант. Він став другим вбитим ісламістами французьким солдатом в Малі з початку інтервенції[142][143].

21 лютого «Рух за єдність і джихад в Західній Африці» в черговий раз атакувало Гао. Ісламісти атакували місто в ніч з середи (20 лютого) на четвер. Вони зайняли мерію і резиденцію губернатора. У четвер і п'ятницю малійці і французи намагалися вибити супротивників. Були задіяні французькі вертольоти. В ході перестрілки постраждала будівля суду, в якій сталася пожежа. В іншій частині країни, недалеко від міста Кідаль, бойовики того ж угрупування влаштували теракт. Терорист-смертник підірвався в автомобілі поряд з військовим табором, де розташувалися війська Франції і Чаду[144][145]. Поранені два мирних жителя[146].

23 лютого війська міжнародної коаліції, що продовжили бойові дії проти ісламістів на плоскогір'ї Адрар-Іфорас, в результаті бою із загонами супротивника вбили до 65 бойовиків. Також було вбито 13 солдатів армії Чаду, що стало найбільшою втратою іноземних сил в Малі[147][148].

Президент США Барак Обама 22 лютого 2013 оголосив про те, що близько 100 американських військових вже відправлені в Нігер, сусідню з Малі країну, для того щоб допомогти міжнародним силам в Малі. Американський загін повинен встановити військово-повітряну базу в столиці Нігеру Ніамей, звідки буде можливо здійснювати спостереження за терористичними групами. Інформацією США будуть ділитися з воюючими в Малі державами, що воюють в Мал¡[149].

24 лютого, 28 ісламістів і десять вояків Чаду загинуло під час бойових дій в горах Адрар-Іфорас в північній частині Малі[150].

26 лютого, начинений вибухівкою автомобіль вибухнув у місті Кідаль на контрольно-пропускному пункті MNLA. Щонайменше 7 бійців MNLA разом з терористом-смертником загинули в результаті нападу[151].

Операція "Бархан"

[ред. | ред. код]

Продовженням операції "Сервал" стала Операція "Бархан"[en] (2013-2021), що поширилася, крім Малі, ще на чотири держави — Мавританія, Буркіна-Фасо, Нігер і Чад[152].

Наприкінці березня 2020 року почала функціонувати нова військова група "Такуба", інтегрована в командну структуру операції "Бархан" за участю Бельгії, Великобританії, Німеччини, Данії, Малі, Нігера, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Франції, Швеції, Чехії та Естонії. Однак на тлі розбіжностей з чинною владою Малі деякі країни оголосили про відмову від подальшої участі в цій операції.

Виведення французьких військ та інтервенція Росії

[ред. | ред. код]

Відносини між Францією та Малі стали різко погіршуватися після захоплення влади у країні військовою хунтою Ба Ндау в серпні 2020 року. У 2021 напруженість між країнами продовжила зростати у зв'язку із черговим військовим переворотом та початком співпраці малійського керівництва із найманцями російської ПВК «Вагнер», яким нова хунта Малі, за даними ЗМІ, готова була виплачувати понад 9 млн євро на місяць за розміщення в країні близько 1000 бійців ПВК, що мали займатися тренуванням місцевих військових та захистом високопосадовців. Наприкінці грудня 2021 представники хунти заявили про перебування на території Малі  «російських інструкторів», заперечивши при цьому їхню належність до ПВК.[153][154]

17 лютого 2022 Президент Франції Еммануель Макрон оголосив, що французькі війська залишать Малі, адже Франція не може продовжувати воєнні дії разом із владою, чию стратегію та приховані цілі не поділяє. Протягом наступних шести місяців, з території Малі було виведено 2400 французьких військових та кількасот військовослужбовців групи «Такуба», до складу якої входили підрозділи інших європейських держав.[155][156]

На початку інтервенції, участь російських найманців у конфлікті не принесла істотних успіхів, а лише посприяла його ескалації та призвела до зростання кількості випадків насильства у країні. Так, у травні 2022, ООН повідомила про збільшення в 10 разів у порівнянні з кінцем попереднього року кількості порушень прав людини, вчинених урядовими військовими проти мирного населення. За даними ACLED, лише у період з січня по середину квітня 2022, військовослужбовці Малі та вагнерівці були причетні до вбивства не менше 456 цивільних осіб, понад 300 з яких були вбиті наприкінці березня під час антитерористичної операції в місті Мура.[157][158]

20 квітня 2022 ЗМІ повідомили про перший випадок загибелі в ході війни російського інструктора, який підірвався на саморобному вибуховому пристрої поблизу Хомборі та помер від отриманих поранень у госпіталі міста Севаре.[159]

У серпні 2022 РФ передала Малі третю партію бойової авіації, до складу якої увійшли вертольоти Мі-24П, Мі-8 та літаки L-39 і Су-25.[160] Однак, обидва переданих Су-25 були втрачені малійською армією протягом року.[161] Наступна партія авіації чисельністю у 8 літаків та 2 вертольоти була передана в січні 2023.[160]

16 червня 2023 хунта Малі звернулась до ООН з вимогою вивести миротворців місії МІНУСМА з країни. 30 червня Рада Безпеки ООН прийняла рішення про завершення місії, виведення контингенту якої тривало до 31 грудня.[162][163]

У вересні 2023 угрупування туарегів координаційного руху «Азавад» оголосили війну керівництву Малі, розпочали мобілізацію військ та змогли встановити свій контроль над низкою населенних пунктів на півночі країни.[164]

23 вересня 2023 в аеропорту Гао, вилетівши за межі злітно-посадкової смуги, розбився військово-транспортний літак Іл-76 із малійськими військовими та найманцями ПВК «Вагнер» на борту.[165]

Протягом жовтня-листопада 2023 збройні сили Малі разом з російськими найманцями взяли під контроль місто Кідаль та селища Агелок і Тесаліт.[166][167]

Засідка під Тінзаватеном

[ред. | ред. код]
Докладніше: Бій під Тінзаватеном

20 липня 2024 року збройні сили Малі спільно з росіянами розпочали наступ на контрольовані туарегами райони вздовж кордону з Алжиром на північному сході країни. У перші дні операція малійської армії йшла успішно, їй вдалося зайняти прикордонне село Ін-Арафак. У ніч з 25 на 26 липня урядові сили розпочали просування у напрямку міста Тінзаватен, що розташоване з алжирського боку кордону. Однак, наступу завадила піщана буря, яка розпочалася, коли військові наблизилися на відстань двох кілометрів до кордону, змусивши обидві сторони тимчасово призупинити бойові дії.

Конвой FAMA та російських найманців, прямуючи на ротацію, потратив у засідку сил Національного руху за визволення Азаваду (CSP-DPA) та був розгромлений. Наступного дня, туареги опублікували в мережі кадри з місця подій, на яких видно захоплену техніку, десятки тіл убитих бійців російсько-малійських сил та декілька полонених бойовиків ПВК «Вагнер».[168][169] За даними російських джерел, у засідці могли загинути від 20 до 50 вагнерівців, що стало найбільшою разовою втратою за весь час присутності ПВК в Африці. Одним із загиблих виявився адміністратор відомого телеграм-каналу «GREY ZONE», російський пропагандист та учасник війни проти України, Микита Фєдянін.[170][171] Крім того, в ході бою, повстанцям вдалося пошкодити кулеметним вогнем 2 гелікоптери росіян та вбити командира одного з них.[172]

Збройні сили Малі заявили про знищення в ході операції 20 військових CSP-DPA, самі повстанці оцінили свої втрати у 7 загиблих та 12 поранених.[173][174]

Втрати

[ред. | ред. код]

Іноземні

[ред. | ред. код]

В ході війни загинуло 332 іноземних військових-учасників міжнародних місій, у тому числі 38 під час місії AFISMA та 294 під час MINUSMA.[175][176][177][178][179][180] Крім того, на території Малі загинули 52 французьких солдатів та десятки найманців російської ПВК «Вагнер».[181]

Країна Кількість загиблих
Чад Чад 114
Франція Франція 52
Росія Росія 29+[182]
Буркіна-Фасо Буркіна-Фасо 28
Гвінея Гвінея 27
Нігер Нігер 27
Того Того 27
Бангладеш Бангладеш 18
Єгипет Єгипет 17
Сенегал Сенегал 16
Кот-д'Івуар Кот-д'Івуар 8
Нігерія Нігерія 7
Камбоджа Камбоджа 6
Нідерланди Нідерланди 5
Бенін Бенін 4
Йорданія Йорданія 4
Шрі-Ланка Шрі-Ланка 4
Бурунді Бурунді 2
Німеччина Німеччина 2
Туніс Туніс 2
Франція Франція 2
Гаїті Гаїті 1
Гамбія Гамбія 1
Ефіопія Ефіопія 1
Замбія Замбія 1
Іспанія Іспанія 1
Камерун Камерун 1
КНР Китай 1
Ліберія Ліберія 1
Сальвадор Сальвадор 1
Сербія Сербія 1
США США 1
Філіппіни Філіппіни 1
Всього 413+


Див. також

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Війна в Малі

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Gunfire breaks out as Tuareg rebels enter northern Mali city. The Gazette. Montreal. 31 березня 2012. Процитовано 1 квітня 2012.[недоступне посилання з 01.01.2013]
  2. ↑ Couamba Sylla (4 квітня 2012). Tuareg-jihadists alliance: Qaeda conquers more than half of Mali. middle-east-online.com. Архів оригіналу за 7 квітня 2012. Процитовано 6 квітня 2012.
  3. ↑ а б Traore readies to take over in Mali. News24. 12 квітня 2012. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 12 квітня 2012.
  4. ↑ Foreigners abducted by Islamist militants in Algeria. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  5. ↑ Is Qatar fuelling the crisis in north Mali? - MALI. FRANCE 24. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 28 січня 2013.
  6. ↑ Russian mercenaries in Mali : Photos show Wagner operatives in Segou. France 24. 11 січня 2022.
  7. ↑ а б Mali says Nigeria, Senegal, France providing help. Reuters. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 13 січня 2013.
  8. ↑ Niger says sending 500 soldiers to Mali operation. Reuters. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 13 січня 2013.
  9. ↑ MALI UPDATE 5: Burkina Faso, Nigeria to send troops to Mali. English.ahram.org.eg. Архів оригіналу за 15 січня 2013. Процитовано 13 січня 2013.
  10. ↑ а б в г д е ж и к л м Les djihadistes s'emparent d'une ville à 400 km de Bamako. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 14 січня 2013. {{cite news}}: Cite має пустий невідомий параметр: |4= (довідка)(фр.)
  11. ↑ Ghana agrees to send troops to Mali. Ghana Business News. 14 січня 2013. Архів оригіналу за 18 січня 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  12. ↑ а б Mali conflict: West African troops to arrive 'in days'. Mali conflict: West African troops to arrive 'in days'. 15 січня 2013. Архів оригіналу за 18 січня 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  13. ↑ Aid Pledged to Mali as More Troops Deploy. Wall Street Journal. 17 січня 2013. Архів оригіналу за 18 січня 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  14. ↑ AU to hold donor conference on Mali intervention. Africa Review. 18 січня 2013. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 18 січня 2013.
  15. ↑ Nigeria Set for Mali Troop Deployment. Voice of America. 15 січня 2013. Архів оригіналу за 18 січня 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  16. ↑ Military aid set to help Mali. Brisbane Times. 18 січня 2013. Архів оригіналу за 5 квітня 2013.
  17. ↑ Canada sending C-17 transport plane to help allies in Mali. www.cbcnews.ca. 14 січня 2013. Архів оригіналу за 15 січня 2013. Процитовано 14 січня 2013.
  18. ↑ EU dilemma over Malian armed forces training. Euronews. 14 січня 2013. Архів оригіналу за 19 січня 2013.
  19. ↑ Regering keurt steun aan militaire interventie in Mali goed (Belgium sends transport planes, helicopters and military personnel) (Belgian) . De Standdard. 15 січня 2012. Архів оригіналу за 16 січня 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  20. ↑ Danmark sender transportfly ind i kampene i Mali (Denmark Confirms Sending Aid to Mali). Politiken.dk. 14 січня 2012. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  21. ↑ Denmark confirms sending aid to Mali [Архівовано 15 січня 2013 у Wayback Machine.]. Politiken, 2013.
  22. ↑ а б Germany pledges two transport planes for Mali. AFP. 16 січня 2013. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  23. ↑ а б Mali: Italy to offer France logistical support. The Telegraph. 16 січня 2013. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  24. ↑ España confirma que intervendrá en Malí [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]. Cuartopoder, 2013.
  25. ↑ Spain provides a transport plane. [Архівовано 18 січня 2013 у Wayback Machine.]. ABC, 2013.
  26. ↑ UK troops to assist Mali operation to halt rebel advance. BBC. 1 січня 1970. Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 13 січня 2013.
  27. ↑ а б в Par Europe1.fr avec AFP. Mali: nouveau groupe armé créé dans le Nord. Europe1.fr. Архів оригіналу за 8 квітня 2012. Процитовано 9 квітня 2012.
  28. ↑ Felix, Bate; Diarra, Adama (10 квітня 2012), New north Mali Arab force seeks to "defend" Timbuktu, Reuters, архів оригіналу за 25 липня 2012, процитовано 18 січня 2013
  29. ↑ Туареги в Малі дістали потрібну інформацію для знищення вагнерівців – ГУР МО. Гордон | Gordon (укр.). Процитовано 29 липня 2024.
  30. ↑ MISNA (20 січня 2012). Mali: Fighting In North; The New Touareg War. Eurasiareview.com. Архів оригіналу за 24 лютого 2012. Процитовано 7 березня 2012.
  31. ↑ Daniel, Serge (30 березня 2012). Mali's isolated junta seeks help to stop Tuareg juggernaut. ModernGhana.com. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 1 квітня 2012.
  32. ↑ Mali Tuareg rebels' call on independence rejected. BBC. 6 квітня 2012. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 6 квітня 2012.
  33. ↑ Facts: Islamist groups present in northern Mali. Google News. Agence France-Presse. 13 January 2013. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  34. ↑ Mali Conflict: UN backs France's Military Intervention. BBC News. 14 січня 2013. Архів оригіналу за 15 січня 2013. Процитовано 15 січня 2013.
  35. ↑ а б в Chad to send 2000 soldiers to Mali. Courier Mail. 17 січня 2013. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 18 січня 2013.
  36. ↑ Mali army retakes key town from rebels. Al Jazeera English. 18 січня 2013. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 18 січня 2013.
  37. ↑ Chu, Henry (17 січня 2013). EU authorizes military training mission for Mali. LA Times. Архів оригіналу за 18 січня 2013. Процитовано 17 січня 2013.
  38. ↑ а б в Jeremy Keenan (20 березня 2012). Mali's Tuareg rebellion: What next?. Al Jazeera. Архів оригіналу за 23 березня 2012. Процитовано 23 березня 2012.
  39. ↑ а б Sofia Bouderbala (2 квітня 2012). Al-Qaeda unlikely to profit from Mali rebellion: experts. The Daily Star. Архів оригіналу за 2 квітня 2012. Процитовано 3 квітня 2012.
  40. ↑ а б в France begins Mali military intervention. Al Jazeera. 11 січня 2013. Архів оригіналу за 30 липня 2018. Процитовано 11 січня 2013.
  41. ↑ Analysis: French early strike shakes up Mali intervention plan. Reuters. Архів оригіналу за 16 січня 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  42. ↑ Minusma : combien de soldats africains morts pour le Mali ?. jeuneafrique.com. Процитовано 3 серпня 2024.
  43. ↑ Fierce clashes between Malian army and Tuareg rebels kill 47. The Daily Telegraph. 19 січня 2012. Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 18 січня 2013.
  44. ↑ Mali says 20 rebels killed, thousands flee. Reuters. 5 лютого 2012. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 7 березня 2012.
  45. ↑ Heavy fighting in north Mali, casualties reported. Reuters. 7 лютого 2012. Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 11 січня 2013.
  46. ↑ Mali: au moins 35 morts dans les affrontements islamistes/Touareg à Gao (French) . Google News. Agence France-Presse. 30 червня 2012. Архів оригіналу за 22 січня 2013. Процитовано 30 червня 2012.
  47. ↑ Islamists seize north Mali town, at least 21 dead in clashes. Google. 27 червня 2012. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 12 січня 2013.
  48. ↑ а б New fighting breaks out in northern Mali. France 24. 16 листопада 2012. Архів оригіналу за 20 грудня 2012. Процитовано 12 січня 2013.
  49. ↑ а б «North Mali clashes kill dozens, some unarmed: source» Google News (AFP), 20 November 2012
  50. ↑ Au Sahel, l’armée française a tué au moins 2 800 présumés djihadistes. mediapart.fr.
  51. ↑ Tran, Mark (17 січня 2013). Mali refugees flee across borders as fighting blocks humanitarian aid. The Guardian. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  52. ↑ Mali soldiers say president toppled in coup – Africa. Al Jazeera. 22 березня 2012. Архів оригіналу за 22 березня 2012. Процитовано 22 березня 2012.
  53. ↑ Associated Press, «Coup Leader Reinstates Mali's Constitution», Express, 2 April 2012. p. 8.
  54. ↑ а б Baba Ahmed and Rukmini Callimachi (2 квітня 2012). Islamist group plants flag in Mali’s Timbuktu. Boston Globe. Associated Press. Процитовано 3 квітня 2012.[недоступне посилання з 01.01.2013]
  55. ↑ Serge Daniel (4 квітня 2012). Mali junta denounces 'rights violations' by rebels. Google. Agence France-Presse. Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 6 квітня 2012.
  56. ↑ Tuareg rebels declare the independence of Azawad, north of Mali. Al Arabiya. 6 квітня 2012. Архів оригіналу за 31 січня 2013. Процитовано 6 квітня 2012.
  57. ↑ Deploring ongoing violence, UN rights expert urges Malian parties to work together towards lasting peace. United Nations News Center. Архів оригіналу за 3 жовтня 2017. Процитовано 12 березня 2015.
  58. ↑ World Report 2019: Rights Trends in Mali. Human Rights Watch (англ.). 4 січня 2019. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 8 жовтня 2019.
  59. ↑ а б Backgrounder: Situation in Mali, Ralph Sundberg, June 5, 2012, Uppsala Conflict Data Program, http://uppsalaconflictdataprogram.wordpress.com/2012/06/05/backgrounder-situation-in-mali/ [Архівовано 9 лютого 2019 у Wayback Machine.]
  60. ↑ Mali, UCDP Conflict Encyclopedia, retrieved Jan. 14, 2013, http://www.ucdp.uu.se/gpdatabase/gpcountry.php?id=103&regionSelect=1-Northern_Africa# [Архівовано 17 грудня 2014 у Wayback Machine.]
  61. ↑ Mali: 47 Die in Clashes Between Troops, Rebels – Ministry. allAfrica.com. Agence France-Presse. 19 січня 2012. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 7 березня 2012.
  62. ↑ Adam Nossiter (5 лютого 2012). Qaddafi's Weapons, Taken by Old Allies, Reinvigorate an Insurgent Army in Mali. The New York Times. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 26 березня 2012.
  63. ↑ Mali: Timbuktu heritage may be threatened, UNESCO says. BBC. 3 квітня 2012. Архів оригіналу за 3 квітня 2012. Процитовано 4 квітня 2012.
  64. ↑ AFP: Islamist :fighters call for Sharia law in Mali. Google. 13 березня 2012. Архів оригіналу за 23 квітня 2012. Процитовано 22 березня 2012.
  65. ↑ West African ECOWAS Leaders Impose Mali Sanctions. BBC. 3 квітня 2012. Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 14 січня 2013.
  66. ↑ а б Mali Besieged by Fighters Fleeing Libya. Stratfor. Архів оригіналу за 11 березня 2012. Процитовано 22 березня 2012.
  67. ↑ Rice, Xan (19 лютого 2012). Mali steps up battle against Tuareg revolt. Financial Times. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 24 березня 2012.
  68. ↑ а б Mali capital paralysed by anti-rebellion protests. Reuters. 2 лютого 2012. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 7 березня 2012.
  69. ↑ Contre la gestion de la crise du nord: Les élèves ont marché hier à Kati (French) . Mali Web. 20 березня 2012. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 24 березня 2012.
  70. ↑ Mali: Rebellion claims a president. IRIN. 22 березня 2012. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 2 квітня 2012.
  71. ↑ Tuareg rebels attack Mali town of Kidal. Al Jazeera. 6 лютого 2012. Архів оригіналу за 22 березня 2012. Процитовано 25 березня 2012.
  72. ↑ Mauritania denies collusion as Mali rebels advance. Reuters. 14 березня 2012. Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 22 березня 2012.
  73. ↑ AFP – Tue, 20 March 2012. Armed Islamist group claims control in northeast Mali. Yahoo! News. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2012. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка)
  74. ↑ а б Dembele, Diakaridia (21 березня 2012). Mali Military Blocks Presidential Palace After Gunshots. Bloomberg. Архів оригіналу за 27 квітня 2012. Процитовано 22 березня 2012.
  75. ↑ Renegade Mali soldiers declare immediate curfew | Reuters. Reuters. 9 лютого 2009. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 22 березня 2012.
  76. ↑ Renegade Mali soldiers announce takeover. BBC. 22 березня 2012. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 22 березня 2012.
  77. ↑ Renegade Mali soldiers say seize power, depose Toure. Reuters. 22 березня 2012. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 22 березня 2012.
  78. ↑ Au Mali, le front des putschistes se fragilise. Le Monde (French) . 24 березня 2012. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 24 березня 2012.
  79. ↑ а б International condemnation for Mali coup. Al Jazeera. 23 березня 2012. Архів оригіналу за 24 березня 2012. Процитовано 24 березня 2012.
  80. ↑ Lewis, David (23 березня 2012). Mali rebels advance in north, mutineers seek president. Reuters. Процитовано 23 березня 2012.[недоступне посилання]
  81. ↑ Mali coup: Rebels seize desert town of Kidal. BBC News. 30 березня 2012. Архів оригіналу за 30 березня 2012. Процитовано 30 березня 2012.
  82. ↑ David Lewis and Adama Diarra (30 березня 2012). Mali coup leader seeks help as rebels seize towns. Reuters. Архів оригіналу за 22 липня 2013. Процитовано 30 березня 2012.
  83. ↑ Mali Tuareg rebels enter Timbuktu after troops flee. BBC News. 1 квітня 2012. Архів оригіналу за 1 квітня 2012. Процитовано 1 квітня 2012.
  84. ↑ Les rebelles touareg en guerre contre Al Qaida au Maghreb islamique ?. Le Monde. 5 квітня 2012. Архів оригіналу за 8 квітня 2012. Процитовано 9 квітня 2012.
  85. ↑ Pour libérer les otages algériens : des négociations avec Belmokhtar sont en cours (French) . El Watan. 8 квітня 2012. Архів оригіналу за 09-04-2012. Процитовано 9 квітня 2012.
  86. ↑ Mali Separatists Send Group to Talk to Protestors. Voice of America. 15 травня 2012. Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 16 травня 2012.
  87. ↑ Mali rebel groups 'clash in Kidal'. BBC News. 8 червня 2012. Архів оригіналу за 23 грудня 2012. Процитовано 21 січня 2013.
  88. ↑ Mali: Islamists seize Gao from Tuareg rebels. BBC News. 27 червня 2012. Архів оригіналу за 27 червня 2012. Процитовано 27 червня 2012.
  89. ↑ Mali Tuareg and Islamist rebels agree on Sharia state. BBC News. 26 травня 2012. Архів оригіналу за 23 грудня 2012. Процитовано 27 травня 2012.
  90. ↑ Mali: 2 Killed in Anti-Rebel Protest. The New York Times. Reuters. 26 червня 2012. Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 21 січня 2013.
  91. ↑ Peggy Brugiere (29 червня 2012). Backed by popular support, Mali's Islamists drive Tuareg from Gao. France 24. Архів оригіналу за 11 червня 2015. Процитовано 21 січня 2013.
  92. ↑ Zoe Flood (29 червня 2012). Trouble in Timbuktu as Islamists extend control. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 30 червня 2012.
  93. ↑ Adam Nossiter (15 липня 2012). As Refugees Flee Islamists in Mali, Solutions Are Elusive. The New York Times. Архів оригіналу за 21 серпня 2012. Процитовано 28 серпня 2012.
  94. ↑ а б Salima Tlemçani (11 жовтня 2012). The limits of military intervention. El Watan (French) . Архів оригіналу за 12-10-2012. Процитовано 15 жовтня 2012.
  95. ↑ а б Islamist rebels gain ground in Mali, seize control of Douentza, ousting former allied militia. The Washington Post. 1 вересня 2012. Архів оригіналу за 11 грудня 2018. Процитовано 2 вересня 2012.
  96. ↑ Mali Islamists take strategic town of Douentza. BBC News. 1 вересня 2012. Архів оригіналу за 2 вересня 2012. Процитовано 2 вересня 2012.
  97. ↑ UN adopts resolution on northern Mali. BBC. 13 жовтня 2012. Архів оригіналу за 13 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2012.
  98. ↑ UN Security Council aims for intervention in Mali. Tapai Times, via AFP. 14 жовтня 2012. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2012.
  99. ↑ Security Council paves way for possible intervention force in northern Mali. United Nations. 12 жовтня 2012. Архів оригіналу за 22 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2012.
  100. ↑ AP INTERVIEW: Mali's secular Tuareg rebels splinter, new group says independence unrealistic. Архів оригіналу за 15 жовтня 2012. Процитовано 15 жовтня 2012.
  101. ↑ Al Arabiya: Tuareg rebels ready to help French forces in Mali. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 23 січня 2013.
  102. ↑ Mali-based Islamists pledge attacks on French soil (Map). Архів оригіналу за 4 лютого 2013. Процитовано 23 січня 2013.
  103. ↑ Mali Islamists capture strategic town, residents flee. Reuters. 10 January 2013. Архів оригіналу за 11 січня 2013. Процитовано 10 January 2013.
  104. ↑ Mali – la France a mené une série de raids contre les islamistes. Le Monde. 12 січня 2013. Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 13 січня 2013.
  105. ↑ Irish, John (11 January 2013). Malian army beats back Islamist rebels with French help. Reuters. Архів оригіналу за 8 вересня 2015. Процитовано 12 January 2013.
  106. ↑ Mali : après la mort rapide d'un officier, l'opération militaire s'annonce compliquée. Le Monde. Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 13 січня 2013.
  107. ↑ French airstrikes destroy Mali rebel command center. Panarmenian.net. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 13 січня 2013.
  108. ↑ Hollande steps up France security over Mali and Somalia. BBC News. 12 січня 2013. Процитовано 12 січня 2013.
  109. ↑ France: How was it dragged into the Malian conflict?. BBC News. 14 січня 2013. Архів оригіналу за 15 січня 2013. Процитовано 14 січня 2013.
  110. ↑ Al Qaeda-linked group reportedly holding 7 Americans among 41 hostages after taking control of Algerian gas field. Архів оригіналу за 19 січня 2013. Процитовано 24 січня 2013.
  111. ↑ Goh, Melisa (19 січня 2013). Hostages, Militants Reported Dead After Assault Ends Standoff: The Two-Way. NPR. Архів оригіналу за 19 січня 2013. Процитовано 19 січня 2013.
  112. ↑ Mali conflict: French 'fighting Islamists in Diabaly'. BBC News. 16 січня 2013. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  113. ↑ Mali: Le Drian dément des combats au corps à corps... Vote du Parlement si l'opération française va au-delà de quatre mois, selon Hollande. 20 Minutes.fr. 17 січня 2013. Архів оригіналу за 19 січня 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  114. ↑ España ofrece un avión de transporte para la intervención en Malí. ABC.es. 17 січня 2013. Архів оригіналу за 18 січня 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  115. ↑ Mali Islamist rebels draw closer to capital Bamako. The Guardian. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 17 січня 2013.
  116. ↑ а б L'armée malienne affirme avoir repris le contrôle de Konna. Le Monde (French) . 18 січня 2013. Архів оригіналу за 18 січня 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  117. ↑ а б Mali Army Secures Central Town of Konna. Bloomberg. 18 січня 2013. Архів оригіналу за 21 січня 2013. Процитовано 18 січня 2013.
  118. ↑ Mali conflict: French troops 'enter Diabaly'. BBC News. 21 січня 2013. Архів оригіналу за 21 січня 2013. Процитовано 21 січня 2013.
  119. ↑ French and Malian troops push northward. Al Jazeera English. 22 січня 2013. Архів оригіналу за 25 січня 2013. Процитовано 22 січня 2013.
  120. ↑ Mali army pushes farthest east toward city of Gao. Houston Chronicle. 25 січня 2013. Архів оригіналу за 28 січня 2013. Процитовано 25 січня 2013.
  121. ↑ Mali Troops Advance Into Rebel-Held Territory. voanews.com. 25 січня 2013. Архів оригіналу за 25 січня 2013. Процитовано 25 січня 2013.
  122. ↑ New Mali rebel faction calls for negotiations. Al Jazeera English. 25 січня 2013. Архів оригіналу за 25 січня 2013. Процитовано 25 січня 2013.
  123. ↑ Formanek, Ingrid (26 січня 2013). Malian troops recapture rebel stronghold. CNN. Архів оригіналу за 14 січня 2015. Процитовано 26 січня 2013.
  124. ↑ BBC News - Mali conflict: French and Malian troops move on Timbuktu. BBC. Архів оригіналу за 28 січня 2013. Процитовано 28 січня 2013.
  125. ↑ French and Malian forces encircle Timbuktu. France 24. 27 січня 2013. Архів оригіналу за 28 січня 2013. Процитовано 27 січня 2013.
  126. ↑ Diarra, Adama. idUSBRE90O0C720130127 Malians celebrate, French-led forces clear Timbuktu. Reuters. Процитовано 28 січня 2013.[недоступне посилання]
  127. ↑ French-led troops in Mali control access to Timbuktu Times of India. Retrieved 28 January 2013
  128. ↑ French-led troops control access to Timbuktu: military [Архівовано 29 січня 2013 у Wayback Machine.] Daily News. Retrieved 28 January 2013
  129. ↑ Breaking News: French-led troops control access to Timbuktu: military [Архівовано 31 січня 2013 у Wayback Machine.] Straits Times. Retrieved 28 February 2013
  130. ↑ les touaregs laïques disent avoir repris Kidal. Le Figaro. 28 січня 2013. Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 28 січня 2013.
  131. ↑ Reports: Islamists Lose Two Cities in Northern Mali. Voice of America. 28 January 2013. Архів оригіналу за 31 січня 2013. Процитовано 3 грудня 2018.
  132. ↑ Opération Serval: Point de situation du 29 janvier 2013. Архів оригіналу за 18 листопада 2020. Процитовано 30 січня 2013.
  133. ↑ Jean-Paul Mari (30 січня 2013). MALI. L’enjeu de Kidal. tempsreel.nouvelobs.com (фр.). Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 30 січня 2013.
  134. ↑ Adam Nossiter; Peter Tinti (9 лютого 2013). Mali War Shifts as Rebels Hide in High Sahara. The New York Times. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 10 лютого 2013.
  135. ↑ El País: Nuevos combates, más militares. Архів оригіналу за 24 лютого 2013. Процитовано 3 березня 2013.
  136. ↑ Hollande: We are in the final phase of the operation in Mali. Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 3 березня 2013.
  137. ↑ Мали: военные выясняют отношения между собой. Архів оригіналу за 2 березня 2013. Процитовано 3 березня 2013.
  138. ↑ В Мали произошел первый с начала французской военной операции теракт. Архів оригіналу за 1 жовтня 2013. Процитовано 3 березня 2013.
  139. ↑ Мали: исламисты меняют тактику. Архів оригіналу за 13 лютого 2013. Процитовано 3 березня 2013.
  140. ↑ Экстремисты в Мали сменили тактику ведения войны. Архів оригіналу за 16 лютого 2013. Процитовано 3 березня 2013.
  141. ↑ Mali rebels launch guerrilla attack on Gao. Архів оригіналу за 13 лютого 2013. Процитовано 3 березня 2013.
  142. ↑ В Мали убит французский военнослужащий. Архів оригіналу за 8 березня 2013. Процитовано 3 березня 2013.
  143. ↑ Военные Мали и Франции уничтожили более 20 боевиков на границе с Алжиром
  144. ↑ На севере Мали боевики атаковали город Гао: заняли мэрию и резиденцию губернатора. Архів оригіналу за 25 лютого 2013. Процитовано 3 березня 2013.
  145. ↑ Мали: террористы вновь напали на освобождённый Гао. Архів оригіналу за 6 березня 2013. Процитовано 3 березня 2013.
  146. ↑ В теракте возле лагеря французов в Мали пострадали два человека. Архів оригіналу за 22 вересня 2013. Процитовано 3 березня 2013.
  147. ↑ Мали: потери в боях с исламистами. Архів оригіналу за 27 лютого 2013. Процитовано 3 березня 2013.
  148. ↑ Столкновение ВС Чада с исламистами в Мали унесло жизни 13 военных [Архівовано 18 березня 2013 у Wayback Machine.], «РИА Новости»
  149. ↑ New Drone Base in Niger Builds U.S. Presence in Africa. Архів оригіналу за 31 травня 2013. Процитовано 3 березня 2013.
  150. ↑ Madjiasra Nako; Joe Penney (24 лютого 2013). Ten Chadian soldiers killed fighting Islamists in Mali. .news.yahoo.com (англ.). Архів оригіналу за 12 квітня 2013. Процитовано 12 квітня 2013.
  151. ↑ Mali car bomb 'targets Tuareg checkpoint' in Kidal. BBC News. 27 лютого 2013. Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 31 травня 2021. (англ.)
  152. ↑ Macron annonce la fin de l'opération Barkhane au Sahel "en tant qu'opération extérieure". Le HuffPost (фр.). 10 червня 2021. Архів оригіналу за 11 вересня 2021. Процитовано 17 лютого 2022.
  153. ↑ Хунта Малі розірвала військову співпрацю з Францією – DW – 03.05.2022. dw.com (укр.). Процитовано 28 липня 2024.
  154. ↑ Mali-Russie : Bamako sur le point de signer un contrat avec une société du groupe Wagner - Jeune Afrique.com. JeuneAfrique.com (fr-FR) . Процитовано 29 липня 2024.
  155. ↑ Франция объявила о выводе своих миротворческих сил из Мали. Радио Свобода (рос.). 17 лютого 2022. Процитовано 29 липня 2024.
  156. ↑ French Forces Complete Departure From Mali. Voice of America (англ.). 15 серпня 2022. Процитовано 29 липня 2024.
  157. ↑ Бойцы ЧВК Вагнера уже год находятся в Мали. Они совершают массовые убийства и грабят мирных жителей При этом наемники не смогли помочь властям страны в борьбе с их противниками. Главное из доклада проекта All Eyes On Wagner. Meduza (рос.). Процитовано 29 липня 2024.
  158. ↑ Paquette, Danielle; Lee, Joyce Sohyun; Swaine, Jon (24 травня 2022). Civilian killings soar as Russian mercenaries join fight in West Africa. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 28 липня 2024.
  159. ↑ First Russian ‘adviser’ confirmed killed in Mali blast, report. Al Jazeera (англ.). Процитовано 29 липня 2024.
  160. ↑ а б Росія передала хунті Малі нову партію авіації. Мілітарний (укр.). Процитовано 28 липня 2024.
  161. ↑ У Малі розбилися обидва Су-25, які нещодавно їм продала Росія. www.unian.ua (укр.). Процитовано 29 липня 2024.
  162. ↑ Mali asks United Nations to withdraw peacekeeping force. reuters.com.
  163. ↑ ООН офіційно завершила місію в Малі, - Гутерреш. РБК-Украина (укр.). Процитовано 29 липня 2024.
  164. ↑ Туареги в Малі розпочали війну з проросійським диктатором та нищать вагнерівців загиблого Пригожина. Інформатор UA (укр.). 26 липня 2024. Процитовано 29 липня 2024.
  165. ↑ У Малі розбився Іл-76 з "вагнерівцями" – DW – 24.09.2023. dw.com (укр.). Процитовано 29 липня 2024.
  166. ↑ Mali: arrivée aérienne de soldats et de Wagner à Tessalit, le convoi de l’armée a repris sa progression. RFI (фр.). 13 жовтня 2023. Процитовано 29 липня 2024.
  167. ↑ First photos of Wagner Group operating in Mali hit social media. The Observers - France 24 (англ.). 20 листопада 2023. Процитовано 29 липня 2024.
  168. ↑ Колону найманців із "вагнера" вщент розбили повстанці на півночі Малі. 5.ua.
  169. ↑ Десятки «вагнерівців» загинули, потрапивши в засідку на півночі Малі. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly (укр.). Процитовано 29 липня 2024.
  170. ↑ В Мали погибли десятки бывших наемников ЧВК «Вагнер» — это их самые большие потери за время присутствия в Африке. Что известно. BBC News Русская служба (рос.). 28 липня 2024. Процитовано 29 липня 2024.
  171. ↑ Федянин Никита Сергеевич / Fedyanin Nikita Sergeevich. myrotvorets.center.
  172. ↑ У Малі підбили два гелікоптери "Вагнера". Мілітарний (укр.). Процитовано 29 липня 2024.
  173. ↑ Mali rebels say they killed and injured dozens of soldiers, Wagner mercenaries in fighting. Reuters. Bamako. 27 липня 2024. Процитовано 27 липня 2024.
  174. ↑ Mali rebels claim major victory over army, Russian mercenaries. Al Jazeera (англ.). Процитовано 29 липня 2024.
  175. ↑ Chad foreign minister warns against early Mali exit - Chicago Tribune. web.archive.org. 13 грудня 2013. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 31 липня 2024.
  176. ↑ Guerre au Mali : décès d’un quatrième soldat tchadien après l’attentat de Kidal - Jeune Afrique.com. JeuneAfrique.com (fr-FR) . Процитовано 31 липня 2024.
  177. ↑ Two Killed, Four Injured In Bomb Attacks On Mali-bound Nigerian Troops At Okene | Sahara Reporters. web.archive.org. 13 грудня 2013. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 31 липня 2024.
  178. ↑ Malijet Guerre au Mali : Au moins 1 mort dans les rangs des Togolais Bamako Mali. web.archive.org. 24 червня 2021. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 31 липня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  179. ↑ Malijet Mali: Le soldat burkinabè, Tounougma Kaboré, conducteur au bataillon Badenya est décédé le mercredi 13 mars 2013 à Diabali (Officiel) Bamako Mali. web.archive.org. 24 червня 2021. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 31 липня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  180. ↑ Fatalities. United Nations Peacekeeping (англ.). Процитовано 31 липня 2024.
  181. ↑ Retrait du Mali: qui sont les 58 soldats français morts au Sahel depuis 2013?. BFMTV (фр.). Процитовано 31 липня 2024.
  182. ↑ 1 убитий (20 квітня 2022) [1], 1 убитий (4 жовтня 2022) [2], 1+ убитий (23 вересня 2023) [3], 1 убитий (30 листопада 2023) [4], 1 убитий (січень 2024) [5], 2 вбитих (6 травня 2024)[6], 1 убитий (14 травня 2024)[7], 20+ вбитих (25-27 липня 2024) [8], 1 убитий (12 жовтня 2024) [9], всього 29+ убитих


Це незавершена стаття про Азавад.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Війна Це незавершена стаття про війну.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Війна_в_Малі&oldid=43697326