Льовочкіна Юлія Володимирівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юлія Володимирівна Льовочкіна
Народилася 17 лютого 1977(1977-02-17) (47 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність політик
Alma mater Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка і Університет Манітоби
Членство Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України IX скликання, Верховна Рада України VII скликання і Верховна Рада України VI скликання
Посада народний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України і народний депутат України
Партія Партія регіонів
Батько Льовочкін Володимир Анатолійович
Брати, сестри Льовочкін Сергій Володимирович
Україна Народний депутат України
6-го скликання
Партія регіонів 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
Партія регіонів 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
«Опозиційний блок» 27 листопада 2014 29 серпня 2019
9-го скликання
«Опозиційна платформа — За життя» 29 серпня 2019 1 грудня 2022

Картка на сайті Верховної Ради України

Ю́лія Володи́мирівна Льо́вочкіна (Но́вікова) (нар. 17 лютого 1977(19770217), Київ, Українська РСР) — український політик та державний діяч, Народний депутат України VI скл. (2007—2012), VII скл. (2012—2014), VIII скл. (2014—2019) та IX скл. (2019—2022), член Партії регіонів, «Опозиційного блоку», член проросійської партії ОПЗЖ, молодша сестра політика Сергія Льовочкіна.

Освіта[ред. | ред. код]

1999 — закінчила КНУ ім. Шевченка, спеціальність — правознавство.

2000 — закінчила економічний факультет Університету Манітоби (Канада).

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

  • 2000–2001 — проєктна робота на посаді аналітика «Credit Swisse First Boston Україна» (Київ)
  • 2001–2002 — фінансовий аналітик ЗАТ «Комерційний банк НРБ-Україна» (Київ)
  • 2002—2003 — головний фінансовий аналітик ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (Київ)
  • 2003—2007 — в.о. заступника начальника відділу цінних паперів та інвестицій, заступник керівника інвестиційного бізнесу комерційного банку «Місто Банк» (Київ)
  • 2006—2007 — голова наглядової ради ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів»

Юлія Льовочкіна також є однією з власниць банку "Кліринговий дім".

Політика[ред. | ред. код]

З листопада 2007 — депутат ВРУ VI скликання від Партії регіонів (№ 105 у списку). Глава підкомітету з питань цивільного, господарського та адміністративного судочинства Комітету з питань правосуддя. Член Спеціальної контрольної комісії ВР з питань приватизації.

На виборах до Верховної ради 2012 року висунута кандидатом у депутати ВРУ від Партії регіонів по одномандатному мажоритарному виборчому округу № 6 (АР Крим). За результатами голосування отримала перемогу набравши 60,01 % голосів виборців.[3]

На дострокових парламентських виборах 2014 року посідає 16-те місце в партії «Опозиційний блок».

У січні 2015 року стала першим заступником української делегації в ПАРЄ, головою якої був обраний депутат від «Блоку Петра Порошенка» Володимир Ар'єв.

28 вересня 2015 року Бюро Парламентської асамблеї Ради Європи переобрало депутата Верховної Ради України Юлію членом моніторингового комітету ПАРЄ[4].

18 січня 2018 року була однією з 36 депутатів, що голосували проти Закону про визнання українського сувернітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.[5]

Заступниця голови Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва[6].

30 листопада 2022 року написала заяву про складання депутатських повноважень «у зв'язку з сімейними обставинами»[7]. 1 грудня ВРУ її підтримала[8][9].

Критика[ред. | ред. код]

Фігурує у численних[10][11][12] махінаціях із землею, зокрема незаконно приватизувала острів у смт. Козин у 2014 році.[13] Володіє[14] 45 компаніями в офшорних зонах.[15]

Родина[ред. | ред. код]

Колишній чоловік — Арсеній Новіков. Має сина та дочку від першого шлюбу, а 10 червня 2014 року народила другу дочку від Андрія Вінграновського.

Сестра ексглави Адміністрації Президента України Сергія Льовочкіна.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  3. Результати голосування 2012 р. Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 2 серпня 2013.
  4. Юлію Льовочкіну переобрано членом моніторингового комітету ПАРЄ. ukranews.com. Українські новини. 28 вересня 2015. Архів оригіналу за 30 вересня 2015.
  5. Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 21 січня 2018. Процитовано 21 січня 2018.
  6. Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
  7. Нардеп від ОПЗЖ Льовочкіна написала заяву про складання мандату. РБК-Україна (українською) . 30 листопада 2022. Процитовано 13 грудня 2022.
  8. Верховна Рада підтримала припинення повноважень Льовочкіної. Радіо Свобода (українською) . 1 грудня 2022. Процитовано 13 грудня 2022.
  9. Постанова Верховної Ради України від 1 грудня 2022 року № 2786-IX «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України Льовочкіної Ю.В.»
  10. Сестра Сергія Льовочкіна захоплює землю, використовуючи схеми старих часів, – експерт. zik.ua (uk-UK) . Процитовано 25 травня 2020.[недоступне посилання]
  11. YouTube. youtu.be (укр.). Процитовано 25 травня 2020.
  12. Гнап відмовився видалити сюжет "Слідства.Інфо" про земельні махінації сім’ї Льовочкіних. imi.org.ua (укр.). Процитовано 25 травня 2020.
  13. Льовочкіну подарували острів після Майдану - ЗМІ. ua.korrespondent.net (рос.). Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 25 травня 2020.
  14. Перегляд декларації #fdaa3621-d2d9-476d-af94-17458056dc3d | ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ДЕКЛАРАЦІЙ. public.nazk.gov.ua. Архів оригіналу за 4 липня 2020. Процитовано 25 травня 2020.
  15. Офшорні герої: Юлія Льовочкіна задекларувала 45 офшорів (ТОП-5, інфографіка). Bihus.Info (укр.). 25 листопада 2016. Процитовано 25 травня 2020.