Мейу-Мару

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історія
Японія ЯпоніяЯпонія
Назва: Мейу-Мару (Meiu Maru)
Власник:
  • Taisho Kaiun
  • Імперська армія Японії
Будівельний номер: 145
Завершений: 1918
Доля: затонуло 20 січня 1943 за 450 км на південний схід від островів Трук
Основні характеристики
Тип: вантажне
Тоннаж:
  • 8230 GRT
  • 11648 DWT
Довжина: 136,6 м
Ширина: 17,7 м
Осадка: 6,2 м
Двигуни: дві парові машини потрійного розширення, 703 к.с.
Швидкість: 10 (максимальна 12)
Мейу-Мару. Карта розташування: Океанія
20.01.43
20.01.43
Місце загибелі Мейу-Мару

Мейу-Мару (Meiu Maru) — транспортне судно, яке під час Другої світової війни взяло участь у операції японських збройних сил на Соломонових островах.

Вантажне судно Мейу-Мару спорудили в 1918 році на верфі Uraga Dock в Уразі (зараз частина міста Йокосука) на замовлення компанії Taisho Kaiun із Дайрену (Даляня).

У якийсь момент судно реквізували для потреб Імперського флоту Японії.[1][2]

Висадка американців 7 серпня 1942-го на сході Соломонових островів започаткувала шестимісячну боротьбу за острів Гуадалканал. Наприкінці 1942-го японське командування вирішило доправити сюди 6-ту піхотну дивізію Імперської армії Японії, для чого в окупованому китайському Шанхаї сформували конвой №35, що складався із трьох частин. Мейу-Мару увійшло до групи C (разом з Сомедоно-Мару, Сурабая-Мару та Шинай-Мару). Воно мало на борту 2997 вояків 23-го піхотного полку 6-ї піхотної дивізії.

25 грудня 1942-го група С вийшла з Шанхаю, а до середини січня прибула до островів Трук — головної передової бази японського флоту у східній частині Каролінських островів, звідки провадились операції та здійснювалось постачання гарнізонів в архіпелазі Бісмарка та на Соломонових островах.

19 січня 1943-го група С під охороною мисливця за підводними човнами CH-11 і переобладнаного канонерського човна Чоан-Мару № 2 рушила у південно-східному напрямку до якірної стоянки Шортленд — прикритої групою невеликих островів Шортленд акваторії біля південного завершення острова Бугенвіль, де зазвичай відстоювались легкі бойові кораблі та перевалювались вантажі для відправлення далі на схід Соломонових островів.

20 січня 1943-го в районі за 450 км на південний схід від островів Трук підводний човен Silversides випустив п'ять торпед по групі С, якими поцілив Мейу-Мару та Сурабая-Мару. Мейу-Мару трималось на воді до 19:15 21 січня і більшість людей з нього вдалось врятувати — загинуло близько 400 вояків і 1 член екіпажу. Рятувальні роботи провадили CH-11 та Чоан-Мару № 2, а потім їм на допомогу з Труку прибув есмінець «Асагумо».[3][4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Meiu Maru (+1943).
  2. Japanese Merchant Ship Recognition Handbook. maritime.org. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 5 грудня 2020.
  3. Japanese Army Auxiliary Transports. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 5 грудня 2020.
  4. Attack, United States Congress Joint Committee on the Investigation of the Pearl Harbor (1946). Pearl Harbor Attack: Hearings Before the Joint Committee on the Investigation of the Pearl Harbor Attack, Congress of the United States, Seventy-ninth Congress, First [-second] Session, Pursuant to S. Con. Res. 27 . (англ.). U.S. Government Printing Office.