Мовленнєва поведінка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мовленнєва поведінка — обумовлені ситуацією спілкування емоції, дії, вчинки людини, що виражені за допомогою мовлення та невербальних засобів; використання мови учасниками спілкування в конкретній ситуації відповідно до їхніх рівнів комунікативної й мовної компетенцій[1][2].

Насамперед мовленнєва поведінка охоплює три взаємопов'язаних аспекти діяльності людини: соціальний, психологічний і біологічний[3]. Ці аспекти відносяться до інтерусуб'єктивних, що включають стать, вік, фізіологічну конституцію, професію, темперамент, інтелект, загальну ерудицію людини, соціальний статус, емоційний стан та інші чинники.

Одиницею мовленнєвої поведінки є мовленнєвий вчинок — конкретний мінімальний акт у спілкуванні[4].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Культура української фахової мови /Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. Київ: Академія, 2007. — 360 с.
  2. Ліштаба Т. В. Культура мови. — 2010. — С. 14
  3. Мова і культура, Том I. — Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго. — 2009. — С. 352
  4. Українська мова (рівень стандарту) : підруч. для 10 кл. закл. загальн. середн. освіти / Олександр Авраменко. — К. : Грамота, 2018. — 208 с. : Іл. — ISBN 978-966-349-676-4.