Мовленнєва ситуація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мовленнєва ситуація — сукупність чинників, що впливають на особливості мовленнєвої поведінки комунікантів; конкретні обставини, за яких відбувається спілкування[1].

Фактори поняття

[ред. | ред. код]

Мовленнєва ситуація — не лише сукупність зовнішніх обставин, а й предмет обговорення, внутрішні переживання комунікантів тощо. Тож до поняття належать ще й такі фактори:

  • стосунки між співрозмовниками;
  • їхні наміри;
  • безпосередня реалізація самого акту спілкування, під час якого можуть виникнути нові стимули для говоріння.

Елементи мовленнєвої ситуації

[ред. | ред. код]

Спілкування можливе за наявності суб'єктів (адресанта й адресата), мети та теми мовленнєвої діяльності. Отже, елементами мовленнєвої ситуації є:

  • адресант (ініціатор діалогу, мовець; визначає тон, темп і тематику розмови, спрямовує бесіду й регулює її часові рамки);
  • адресат (слухач, аудиторія);
  • предмет мовлення;
  • умови спілкування.

Елементи мовної ситуації Кількість учасників-мовець (адресант)-один слухач, мала група, широка аудиторія.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Українська мова (рівень стандарту) : підруч. для 10 кл. закл. загальн. середн. освіти / Олександр Авраменко. — К. : Грамота, 2018. — 208 с. : Іл. — ISBN 978-966-349-676-4.