Мідекаміцин
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
 | |
|---|---|
Мідекаміцин
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| (2S,3S,4R,6S)-6-{[(2R,3S,4R,5R,6S)-4-(dimethylamino)-5-hydroxy-6-{[(4R,6S,7R,9R,10R,11E,13E,16R)-10-hydroxy-5-methoxy-9,16-dimethyl-2-oxo-7(2-oxoethyl)-4-(propanoyloxy)-1-oxacyclohexadeca-11,13-dien-6-yl]oxy}-4-hydroxy-2,4-dimethyloxan-3-yl proranoate | |
| Класифікація | |
| ATC-код | J01 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C41H67NO15 |
| Мол. маса | 813,968 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | ~100% |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 1 год. |
| Екскреція | Жовч |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | МАКРОПЕН, «КРКА»,Словенія UA/1963/02/01 05.03.2010-05/03/2015 |
Мідекаміцин — природний антибіотик для перорального застосування. Він є представником групи 16-членних макролідів. Виробництво препарату передбачає використання продуктів життєдіяльності Streptomyces mycarofaciens.[1]
Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]
Мідекаміцин — антибіотик широкого спектра дії. Препарат діє бактеріостатично, порушуючи синтез білка в бактеріальній клітині. До препарату чутливі такі збудники: стафілококи, стрептококи, легіонелли, нейсерії, клостридії, лістерії, Corynebacterium diphtheriae, Erysypelothrix spp., Moraxella catarrhalis, Bordetella pertussis, Helicobacter pylori, Campylobacter spp., Bacteroides spp., Ureaplasma urealiticum, хламідії, мікоплазми. Нечутливими до мідекаміцину є представники Pseudomonas, Acinetobacter і родини Enterobacteriaceae, а також туберкульозна паличка. Мідекаміцин також неактивний до Haemophilus influenzae.[2] Мідекаміцин розроблений японською компанією Meiji Seika та застосовується у клінічній практиці з 1985 року.[1]
Фармакодинаміка[ред. | ред. код]
Мідекаміцин добре всмоктується в шлунку, біодоступність препарату — близько 100%. Максимальна концентрація в крові досягається протягом 1—2 годин. Концентрації препарату в тканинах вищі, чим у крові. Мідекаміцин у помірній кількості (47%) зв'язується з білками плазми крові.[1] Високі концентрації препарату відмічаються у шкірі, бронхіальному секреті, жовчі; значно менша концентрація антибіотику спостерігається у мигдаликах, у слизовій оболонці гайморової пазухи визначаються лише сліди препарату.[1] Препарат проходить через плацентарний бар'єр, виділяється в грудне молоко. Мідекаміцин погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр.Препарат має виражений постантибіотичний ефект. Препарат метаболізується в печінці. Період напіввиведення мідекаміцину — 1 година, збільшення цього показника при печінковій та нирковій недостатності не спостерігається. Виводиться препарат переважно з жовчю, до 5% — з сечею.
Показання до застосування[ред. | ред. код]
Мідекаміцин застосовується при інфекціях, викликаних чутливими до препарату збудниками: інфекції дихальної системи (викликані внутрішньоклітинними збудниками і при реакції на пеніциліни), інфекції сечостатевої системи (викликані внутрішньоклітинними збудниками), інфекції м'яких тканин і шкіри, кампілобактеріоз, лістеріоз, лікування і профілактика дифтерії та коклюшу.
Побічна дія[ред. | ред. код]
При застосуванні мідекаміцину можливі наступні побічні ефекти[3]:
- Алергічні реакції — нечасто висипання на шкірі, кропив'янка, синдром Стівенса-Джонсона.
- Зі сторони травної системи — рідко нудота, блювота, діарея, псевдомембранозний коліт, жовтяниця, стоматит.
- Зміни в лабораторних аналізах — рідко еозинофілія, збільшення рівня білірубіну, підвищення рівня активності трансаміназ.
Згідно з даними мультицентрового рандомізованого дослідження, при застосуванні мідекаміцину спостерігається у 2 рази менше побічних ефектів з боку травної системи, чим при застосуванні еритроміцину. Це пояснюється різницею у структурі антибіотиків (мідекаміцин є 16-членним макролідом і не впливає на моторику шлунково-кишкового тракту, на відміну від еритроміцину, що є 14-членним макролідом).[2][1]
Протипокази[ред. | ред. код]
Мідекаміцин протипоказаний при підвищеній чутливості до макролідів, при важкій печінковій недостатності. Препарат рекомендовано із обережністю застосовувати при вагітності. Під час прийому мідекаміцину рекомендовано припинити годування грудьми.
Форми випуску[ред. | ред. код]
Мідекаміцин випускається у вигляді таблеток по 0,4 г і гранул для приготування 3,5% суспензії для перорального прийому.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д http://www.antibiotic.ru/books/macrolid/mcld12.shtml [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б http://health-ua.com/articles/2707.html [Архівовано 18 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ http://www.vidal.ru/drugs/molecule/691 [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ " "Мидекамицин в Справочнике Машковского">Мидекамицин.[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- [недоступне посилання з липня 2019 Мідекаміцин на сайті mozdocs.kiev.ua][недоступне посилання з жовтня 2019]
- http://www.antibiotic.ru/ab/042-47.shtml [Архівовано 10 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- http://www.rlsnet.ru/mnn_index_id_1699.htm [Архівовано 6 вересня 2014 у Wayback Machine.]