Петлюра Леся Симонівна
Леся Петлюра | ||||
---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Лариса Симонівна Петлюра | |||
Народилася |
25 жовтня 1911 Москва, Російська імперія | |||
Померла |
16 листопада 1941 (30 років) Камбо, Франція | |||
Поховання | цвинтар Монпарнас | |||
Національність | українка | |||
Діяльність |
вірші статті епістолярій малюнки | |||
Сфера роботи | творче та професійне письмоd[1] | |||
Мова творів | українська | |||
Батько | Петлюра Симон Васильович | |||
Мати | Петлюра Ольга Опанасівна | |||
|
Леся (Лариса) Симонівна Петлюра (25 жовтня 1911, Москва — 16 листопада 1941[2][3], Камбо, Франція) — українська поетеса, єдина дочка Симона Петлюри.
Біографія[ред. | ред. код]
До 100-річчя з дня її народження видано збірку листів та інших творів (Леся Петлюра. Народе мій, улюблений… / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського; підгот. до вид., переднє сл., упорядкування Т. І. Ківшар. — К., 2009, наклад 300 примірників).[4]
Її творчий доробок — вірші, статті, епістолярій, малюнки — засвідчує патріотизм багатогранної людини, неабияку обдарованість Лесі. У листах подала цікаві подробиці життя Європи минулих років, зокрема Франції та Чехії періоду 1920–1930 років. У своїх листах та нотатках Леся вмістила спостереження, які стосуються культури, літератури, життя емігрантів, моди й певних деталей повсякденності. Крім того, замолоду авторка належала до пластунів і тому до кінця життя виявляла цікавість до пластунського життя як українців за кордоном, так і інших скаутів-побратимів.[4]
Володіла французькою, страждала на сухоти легенів, через що передчасно померла у містечку Камбо на півдні Франції.[4]
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
У кінематографі[ред. | ред. код]
Леся Петлюра показана у фільмі «Таємний щоденник Симона Петлюри».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Відрізняються від дат, зазначених на могилі Лесі Петлюри на кладовищі Монпарнас у Парижі.
- ↑ Дату смерті повідомляє український щоденник Свобода від 26 січня 1942
- ↑ а б в Олександр Москалець (2 лютого 2012). Повернуто спадщину Лесі Петлюри. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 9 липня 2013.
|
|