Пручаї
| село Пручаї | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Прилуцький район |
| Громада | Сухополов'янська сільська громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1600 |
| Населення | 59 |
| Площа | 0,483 км² |
| Густота населення | 122,15 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17550 |
| Телефонний код | +380 4637 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°40′29″ пн. ш. 32°43′42″ сх. д. / 50.67472° пн. ш. 32.72833° сх. д.Координати: 50°40′29″ пн. ш. 32°43′42″ сх. д. / 50.67472° пн. ш. 32.72833° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
123 м |
| Водойми | річка Утка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 17550, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, с.Охіньки, вул.Шевченка,13 |
| Карта | |
  Пручаї | |
 Пручаї | |
| Мапа | |
| |
Пручаї́ — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Населення становить 6 осіб. Входить до складу Сухополов'янської сільської громади.
Географія[ред. | ред. код]
Селом протікає річка Утка, ліва притока Удаю.
Історія[ред. | ред. код]
Село Пручаї відоме більш, як хутір, який зараз перебуває на межі вимирання, і в якому залишилося тільки дві молоді сім'ї. Пручаї дуже мальовничі, оскільки тут є гори, через які місцеві селяни називають їх «другою Швейцарією». Назва хутору походить від козака Пручая, завдяки якому названий мальовничий хутір.
Хутір входив до 1781року до Переволочанської сотні Прилуцького полку. а потім до Прилуцького повіту Чернігівського намісництва
Найдавніше знаходження на мапах 1826-1840 рік як хутір Прочаївський.[1]
У 1862 році на хуторі володарському та казеному Пручаевський було 30 двори де жило 201 особа[2]
У 1911 році на хуторі Пручай жило 150 осіб[3]
До 2019 року орган місцевого самоврядування — Охіньківська сільська рада.
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,31% |
| російська | 1,69% |
Відомі люди[ред. | ред. код]
На хуторі Пручаї провів своє дитинство український фольклорист і етнограф Василь Петрович Милорадович (1845[6]–1910)[5][6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Процитовано 2 січня 2022.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Процитовано 1 січня 2022.
- ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (російською) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 313 з 562.
- ↑ Современная малорусская этнографія Н. Ө. Сумцова. Оттискъ изъ журнала «Кіевская старина».— Кіевъ. Типографія "Корчакъ - Новицкаго", 1897.— С. 10—12.
- ↑ Пручаї. http://shp.gromada.org.ua. Сухополов’янська громада. 30.04.2020. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 26.07.2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Современная малорусская этнографія Н. Ө. Сумцова. Оттискъ изъ журнала «Кіевская старина».— Кіевъ. Типографія "Корчакъ - Новицкаго", 1897.— С. 10—12. (рос. дореф.)
- Мій рідний край, моя земля Прилуцька / Прилуцька район. централізована бібл. система.— 2— е вид., доп.— Прилуки, 2008.— 250 с.: іл.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
