Харченко Євген Борисович
Харченко Євген Борисович | ||
---|---|---|
Солдат | ||
Загальна інформація | ||
Народження |
1 лютого 1987 Київ, УРСР | |
Смерть |
29 серпня 2014 (27 років) с. Червоносільське, Амвросіївський район | |
Поховання | Київ | |
Псевдо | «Ред» | |
Військова служба | ||
Роки служби | 2014 | |
Приналежність | Україна | |
Вид ЗС | ||
Формування | ||
Війни / битви | ||
Нагороди та відзнаки | ||
|
Євге́н Бори́сович Ха́рченко (нар.1 лютого 1987, Київ — пом. 29 серпня 2014, с. Червоносільське) — український військовик, солдат резерву, Міністерство внутрішніх справ України.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 1 лютого 1987 року в місті Києві.
Здобув освіту в національній академії внутрішніх справ України, закінчив юридичний факультет[1].
Під час Євромайдану брав участь у протестних акціях.
Після анексії Криму Росією вирішив піти добровольцем до Національної гвардії України. З червня 2014 року служив штурмовиком у розвідувальній групі батальйону «Донбас»[1].
Загинув 29 серпня 2014 року, під час виходу так званим «зеленим коридором» з Іловайського котла. Пожежна машина, в якій перебував Євген, рухалась в автоколоні батальйону «Донбас» із села Многопілля до села Червоносільське. На околиці останнього машина натрапила на позицію російського танку Т-72 зі складу 6-ї окремої танкової бригади збройних сил Росії. Боєць був нагорі пожежної машини з РПГ-7, коли танк прямим попаданням влучив у неї. Разом з Євгеном тоді загинули Павло Петренко («Бані»), Сергій Петров («Тур»), Андрій Журавленко («Восьмий»), Сергій Ковєшніков («Бірюк»), Михайло Данів («Ахім») та Андрій Щербіна («Портос»). Коли намагався полагодити один з автотранспортних засобів батальйону та відстрілювався, загинув від кулі снайпера молодший сержант Іван Ганя.
Був упізнаний родичами та похований 21 вересня в Бортничах, історичній місцевості Києва.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ст. (посмертно) (31 жовтня 2014) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2]
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- В Києві існує вулиця Євгенія Харченка.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Євгеній Борисович Харченко. Дарницька РДА. 3 жовтня 2014. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 30 червня 2015.
- ↑ Указ Президента України № 838/2014 від 31 жовтня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України» [Архівовано 3 лютого 2017 у Wayback Machine.].
Джерела[ред. | ред. код]
- Харченко Євген Борисович [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Фотографії пожежної машини, якою їхав Євген Харченко[недоступне посилання з липня 2019]
- Євгенія Харченка рідні впізнали за частиною татуювання [Архівовано 1 липня 2015 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Солдати (Україна)
- Народились 1 лютого
- Народились 1987
- Померли 29 серпня
- Померли 2014
- Поховані в Києві
- Військовики батальйону «Донбас»
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Києва
- Випускники Національної академії внутрішніх справ України
- Померли в Амвросіївському районі
- Люди, на честь яких названо вулиці