Чагарівка
| село Чагарівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Кам'янець-Подільський район |
| Громада | Чемеровецька селищна громада |
| Основні дані | |
| Населення | 182 |
| Площа | 0,783 км² |
| Густота населення | 232,44 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 31651 |
| Телефонний код | +380 3859 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°55′54″ пн. ш. 26°15′38″ сх. д. / 48.93167° пн. ш. 26.26056° сх. д.Координати: 48°55′54″ пн. ш. 26°15′38″ сх. д. / 48.93167° пн. ш. 26.26056° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
279 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 31600, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, смт Чемерівці, вул. Центральна, 40 |
| Карта | |
  Чагарівка | |
 Чагарівка | |
| Мапа | |
| |
Чагарі́вка — село в Україні, у Чемеровецькій селищній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
Назва[ред. | ред. код]
Можливо сучасна назва села походить від місцевості, що заросла кущами і чагарниками, на місці вирубаного колись лісу.
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване за 50 км автодорогами від Кам'янця-Подільського та за 12 км від Чемерівців, на подільській височині.
Клімат[ред. | ред. код]
Чагарівка знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом.
Історія[ред. | ред. код]
Орієнтовно час заснування села — перша половина XIX ст. Хоча деякі історики стверджують, що воно було засновано раніше, в XVIII ст.[1] Перші надгробки на сільському цвинтарі датуються 1860—1880 рр. За свідченнями жителів села, село було заселено кріпаками, які належали одному пану, що було досить поширено в ті часи. Й до наших часів збереглась панська хата, яка в даний час використовується як складське приміщення. Основним нагадуванням кріпаччини залишився сад, названий «Панським». В своєму першопочатковому вигляді він займав територію майже 10 гектарів і налічував близько 50 різноманітних видів плодових дерев: сливи, яблуні, груші, горіхи. Сад неодноразово викорчовувався. В середині XX ст. площа саду була зменшена до 3,7 гектарів, а на початку XXI ст. до 2,2. Перше зменшення площі було мотивовано необхідністю збільшення площі пасовищ. Друге зменшення не мало очевидного підґрунтя. Скоріше все це було зроблено з метою уникнення сплати податків, який обіцяли ввести, або просто для того, щоб селяни не користувались власністю колгоспу безкоштовно.
1997—1999 рр. на території села були знайдені німецькі каски, а коли спустили місцеве озеро для його чистки, на дні люди неодноразово знаходили набої, осколки снарядів, гранат та інших вибухових пристроїв. Це свідчить про те, що на території села велись активні бойові дії.
Після другої світової війни активно почали розвиватись колгоспи, проте село не мало свого власного колгоспу, тому його землі входили в колгосп ім. Леніна з с. Летава, що знаходиться на відстані 5 км. За радянських часів на території села були збудовані стайні та пасіка. На даний момент стайні знаходяться в аварійному стані. А пасіка активно функціонує, та налічує понад 100 вуликів. Тепер землі й майно колишнього колгоспу належить його теперішньому нащадку, що змінив лише форму господарювання, хоча люди й надалі продовжують називати його колгоспом.
З 1991 року в складі незалежної України.
15 вересня 2016 року шляхом об'єднання сільських територіальних громад, село увійшло до складу Чемеровецької селищної громади.[2] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Чемеровецького району, після його ліквідації, увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.[3]
Населення[ред. | ред. код]
Населення становить 182 особи.
Мова[ред. | ред. код]
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
Природа[ред. | ред. код]
Територія села рівнинна. На ній знаходиться плодовий сад площею близько 2,2 га, змішаний ліс площею близько 20 га, та озеро площею близько 2 га. Усю іншу територію окрім садиб займають поля. Кожне поле обнесено лісосмугами в основному широколистних дерев (дуб, клен). Ширина лісосмуг становить у середньому 10 метрів. Цього достатньо для того, щоб в них росли гриби, які характерні для цих широт. Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».
Сільське господарство[ред. | ред. код]
Сільське господарство є єдиним джерелом прибутку в селі. Після розпаду радянського союзу усі жителі села отримали в середньому по 1 га ріллі (названий в простонародді «Пай»), а також по декілька соток як особисті присадибні ділянки. Паї бере в оренду сільсько-господарське товариство, засноване на основі потужностей колишнього колгоспу ім. Леніна. Основною сільськогосподарською культурною, яка вирощується на території села, є ячмінь, який використовується в основному для виробництва пива. Це зумовлено попитом на ячмінь зі сторони Чемеровецького заводу солоду[4] компанії Оболонь. Також на території вирощують цукровий буряк, що зумовлено наявністю Кам'янець-подільського цукрового заводу [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.]. Дуже популярним в останні роки стало заготівля яблук, оскільки в Кам'янець-Подільську побудовані сокові заводі (ТДВ Адамс[5], та Відкрите акціонерне товариство «Кам'янець-Подільський соковий завод»[6])
Інфраструктура[ред. | ред. код]
За радянських часів в селі була побудована школа, яка в зв'язку зі зменшенням чисельності населення, не функціонує та на даний момент знаходиться в аварійному стані. Поряд зі школою існує так званий «Клуб» — будівля, в якому проводять різноманітні збори, в тому числі там збирається сільська молодь. В даний момент невелику частину клубу орендовано під магазин. Так як це єдина адміністративна будівля села, в ній знаходяться головні комунікаційні прилади компанії УкрТелеком, а також головний електричний щиток. До розпаду радянського союзу в селі існував фельдшерський пункт, але він був закритий в зв'язку зі зменшенням населення.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Уродженці[ред. | ред. код]
- Киналь Віталій Валерійович — молодший сержант, військовослужбовець ЗС України. Загинув у боях з російськими окупантами на Миколаївщині. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- Степанюк Юлія — художниця, займається художнім ткацтвом, створює 10-15 гобеленів.[7]
Світлини[ред. | ред. код]
 | Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
Див. також[ред. | ред. код]
- Чагарі — село.
- Чабарівка — село.
- Поділля — історико-географічна область.
- Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
- Подільський говір — різновид говорів української мови.
- Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Короткі історичні відомості Чемеровеччини
- ↑ ВВРУ, 2017, № 4, стор. 92
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 21 листопада 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 вересня 2013. Процитовано 21 листопада 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 21 листопада 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Ткані вручну гобелени створює художниця Юлія Степанюк з Камянець-Подільського району.
Джерела[ред. | ред. код]
- Czahrówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 729. (пол.) — S. 729. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Чагарівка [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| ||||||||
