Перейти до вмісту

Осієвський Євгеній Євгенович

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Євгеній Осієвський)
Євгеній Осієвський
Ім'я при народженніЄвгеній Манько
ПсевдоВеган (позивний)[1]
Народився14 серпня 1993(1993-08-14)
Кіровоград, Україна
Помер22 травня 2023(2023-05-22) (29 років)
Бахмут, Донецька область, Україна[2]
·Загинув в ході бойових дій
ПохованняАлея почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьантрополог, журналіст
Alma materЦентральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка, Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Науковий ступіньмагістр
УчасникРосійсько-українська війна (з 2014) і битва за Бахмут
Військове звання Солдат
МатиОлександра Гребенюк
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Євге́ній Євге́нович Осіє́вський (14 серпня 1993 — 22 травня 2023, Бахмут, Донецька область, Україна) — український антрополог і журналіст, автор видань «Спільне» і «Куншт». Активіст лівих поглядів, доброволець ЗСУ. Загинув у бою під Бахмутом.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Навчався в Центральноукраїнському науковому ліцеї-інтернаті, був президентом ліцею та заступником президента дитячого самоврядування Кіровоградської області, як представник від України їздив на збори Міжнародного Європарламенту дитячого самоврядування[1][3].

2010 року закінчив ліцей і вступив до Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка, бакалаврат якого закінчив з відзнакою. 2014 року вступив на магістерську програму «Політологія» Національного університету «Києво-Могилянська академія», яку також закінчив з відзнакою 2016 року[4]. Під час навчання на магістратурі зацікавився антропологією[5].

Змінив прізвище з Манько на Осієвський (дошлюбне прізвище матері)[1].

2018 року вступив до аспірантури НаУКМА за спеціальністю «Культурологія». Розпочав роботу над дисертацією «Альтернативні соціальні просторовості острова Танна, Республіка Вануату», вивчав тамтешню мову бісламу[1][6]. Готувався до етнографічної польової експедиції на острові Танна (відомому як осередок карго-культу Джона Фрума, якому була присвячена його магістерська робота[7]), гроші на поїздку відкладав зі своїх заробітків. Через пандемію Республіка Вануату припинила впускати іноземців, тому Євгеній був змушений відтермінувати поїздку й у вересні 2021 року взяв академічну відпустку[8]. Наприкінці 2021 року Республіка Вануату знову почала впускати іноземців і Євгеній почав готуватися поїхати туди в березні 2022 року, але почалось російське вторгнення[1].

Вивчав різноманітні релігійні спільноти — кришнаїтів[9], неоязичників[10], саєнтологів[11], мунтянівців[12] тощо — й писав про них статті для журналу «Спільне». Готував науково-популярні статті на різноманітну тематику (зокрема, про лінгвістику[13], антропологію[14], статистику[15], неврологію[16], плацебо[17], протести голодуванням[18], поведінку птахів[19] та восьминогів[20], тантал та експлуатацію при його видобутку[21], культ вуду[22] і зомбі[23], Антоні ван Левенгука та наукові курйози загалом[24] у рамках рубрики «Біззаро наука») для сайту «Куншт». Брав інтерв'ю в таких зарубіжних науковців і митців, як орнітолог Марк Бонта[25], нейробіолог Кріс Фрит[26], антрополог і дослідник ядерної зброї Г'ю Густерсон[27], режисер Майк Лі[28] або художник коміксів Девід Ллойд[29]. Також залишав кінорецензії на сайті Yabl[30] і загалом цікавився популярною культурою, феноменам якої присвячував тематичні статті (про маску Ґая Фокса для «Спільного»[31], середньовічні танцювальні манії[en] для WAS[32], маргінальне мистецтво Генрі Дарджера для Bird in Flight[33]), готував комікси та проводив лекції на Kyiv Comic Con.

Під час Майдану брав участь у протестах у Кропивницькому. Був активістом лівих поглядів, прихильником організації Соціальний рух[34][6], а також вегетаріанцем і пацифістом[5][1].

Перші тижні повномасштабного російського вторгнення перебував у Ворзелі, окупованому російськими військами, в гуртожитку НаУКМА[8]. Невдовзі після евакуації описав цей досвід у статті[35]. Повернувшись у Кропивницький, 15 березня 2022 року пішов у військкомат, але йому сказали, що він не потрібний. Після цього шукав, де може бути корисним, розглядав можливість працювати військовим кореспондентом[1], взяв інтерв'ю в снайпера[36]. Протягом 2022 року продовжував писати і публікувати статті, зокрема в американському The Comics Journal[37], де вийшов його матеріал про передчуття ядерної війни в коміксі Алана Мура «Вартові»[38].

У листопаді 2022 року пішов добровольцем у ЗСУ, служив на посаді стрільця-санітара у 77 аеромобільній бригаді[39]. У перервах між бойовими виходами підготував свою останню публікацію — інтерв'ю з британським генетиком Адамом Радерфордом[en][40], записавши від руки його розшифровку на 54 сторінках блокноту. Інтерв'ю опубліковано у виданні «Куншт» за п'ять днів до його смерті[41].

Загинув 22 травня 2023 року під Бахмутом. За даними Інституту масової інформації, Євгеній став 60-м медійником, що загинули унаслідок російської агресії проти України[42].

Похований 30 травня 2023 року на Алеї Слави Далекосхідного кладовища у Кропивницькому[39].

Публікації

[ред. | ред. код]
Академічні статті

Про повномасштабне вторгнення

Критичні есеї та огляди

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За мужність» ІІІ ступеня (30 жовтня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[43]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж Віктор Крупський (12 червня 2023). «Хорошою людиною бути важче, ніж героєм. Нею треба бути щодня». "Україна-Центр". Процитовано 14 червня 2023.
  2. ↑ Українська Вікіпедія — 2004.
  3. ↑ Навічно в пам'яті. Центральноукраїнський науковий ліцей-інтернат. Процитовано 30 травня 2023.
  4. ↑ Alumni НаУКМА - 2016. web.archive.org. Архів оригіналу за 3 листопада 2016. Процитовано 30 травня 2023.
  5. ↑ а б Ярослав Ковальчук (23 червня 2023). Від київських джунглів до тихоокеанських островів: гонзо-антропологія Євгенія Осієвського. Спільне. Процитовано 21 червня 2023.
  6. ↑ а б На загибель Євгенія Осієвського: данина його цікавості до життя // Спільне, 29.05.2023
  7. ↑ Трансформація політичного міфу у культі Джона Фрума в 1940—1980 роках (The Transformation of Political Myth in John Frum Cult in 1940—1980)
  8. ↑ а б Під Бахмутом загинув могилянець Євгеній Осієвський. Національний університет «Києво-Могилянська академія» (укр.). Процитовано 30 травня 2023.
  9. ↑ Пісні Калі Юґи: репортаж з київського храму Міжнародного товариства свідомості Крішни. Спільне (укр.). Процитовано 9 червня 2023.
  10. ↑ Коло Свароже: репортаж із київського осередку неоязичників. Спільне (укр.). Процитовано 9 червня 2023.
  11. ↑ Битва за планету Тіджиак: репортаж із Київської церкви саєнтології. Спільне (укр.). Процитовано 9 червня 2023.
  12. ↑ Дари Святого Духа: репортаж із молитви Духовного центру «Відродження». Спільне (укр.). Процитовано 9 червня 2023.
  13. ↑ Осієвський, Євгеній (23 листопада 2020). Кунг-фу лінгвістика: Вільям Лабов і його неправильні респонденти. Куншт. Процитовано 9 червня 2023.
  14. ↑ Діана (24 червня 2022). Племена атомної бомби. Куншт. Процитовано 9 червня 2023.
  15. ↑ Осієвський, Євгеній (22 вересня 2020). Як розбити лососеві серце: проблема множинних порівнянь. Куншт. Процитовано 9 червня 2023.
  16. ↑ Осієвський, Євгеній (11 червня 2020). Лоскотальні машини. Куншт. Процитовано 9 червня 2023.
  17. ↑ Осієвський, Євгеній (26 січня 2021). Плацебо-парашути і доказова медицина. Куншт. Процитовано 9 червня 2023.
  18. ↑ Осієвський, Євгеній (20 грудня 2021). Ще одне мистецтво помирати. Куншт. Процитовано 9 червня 2023.
  19. ↑ Осієвський, Євгеній (15 липня 2020). Деякі птахи хочуть дивитися, як палає світ. Куншт. Процитовано 9 червня 2023.
  20. ↑ Осієвський, Євгеній (22 грудня 2020). Міста восьминогів. Куншт. Процитовано 9 червня 2023.
  21. ↑ Осієвський, Євгеній (7 квітня 2020). Чиї предки живуть у вашому айфоні. Куншт. Процитовано 9 червня 2023.
  22. ↑ Осієвський, Євгеній (20 жовтня 2020). Зомбі: рецепт приготування. Куншт. Процитовано 9 червня 2023.
  23. ↑ Осієвський, Євгеній (27 жовтня 2020). Зомбі-2: політична економія живих мерців. Куншт. Процитовано 9 червня 2023.
  24. ↑ Осієвський, Євгеній (22 травня 2020). Поллі і Ґаладріель: як собака стала вченою. Куншт. Процитовано 9 червня 2023.
  25. ↑ Осієвський, Євгеній (4 серпня 2020). Марк Бонта: «В багатьох країнах бути захисником довкілля значить підписати собі смертний вирок». Куншт. Процитовано 9 червня 2023.
  26. ↑ Осієвський, Євгеній (16 червня 2020). Кріс Фрит: «Свобода волі, у певному сенсі, створюється культурою». Куншт. Процитовано 9 червня 2023.
  27. ↑ Нехтування армійським протоколом кілька разів рятувало світ від ядерної війни. Інтерв’ю із Г’ю Густерсоном. Спільне (укр.). Процитовано 9 червня 2023.
  28. ↑ Режиссер Майк Ли — о том, чем плох метод Станиславского и что не так с Голливудом. Bird In Flight (рос.). 16 липня 2019. Процитовано 9 червня 2023.
  29. ↑ Автор «V означає Vендета» Девід Ллойд: Алану Муру нізащо не треба було писати «Вартових». Vertigo.com.ua (укр.). 5 листопада 2018. Процитовано 9 червня 2023.
  30. ↑ Євгеній Осієвський. yabl.ua. Процитовано 30 травня 2023.
  31. ↑ Віртуальні війни й замах на короля: історія маски Гая Фокса. Спільне (укр.). Процитовано 9 червня 2023.
  32. ↑ Хореоманії Середньовіччя: Dance Me to the End of Love. WAS. 9 квітня 2019. Процитовано 9 червня 2023.
  33. ↑ Дети против грешников: Маргинальное творчество Генри Дарджера. Bird In Flight (рос.). 21 травня 2019. Процитовано 9 червня 2023.
  34. ↑ На фронті загинув науковець і медійник Євгеній Осієвський. НСЖУ (укр.). 29 травня 2023. Процитовано 30 травня 2023.
  35. ↑ Шість кішок, тридцять людей і чотири міни. Два тижні в окупації під Києвом. Спільне (укр.). Процитовано 30 травня 2023.
  36. ↑ «Коли вбиваєш через приціл, відчуваєш лише віддачу від прикладу»: Інтерв'ю зі снайпером ЗСУ // Bird in Flight, 11 липня 2022
  37. ↑ McCulloch, Joe (29 травня 2023). Evheny Osievsky. The Comics Journal (англ.). Процитовано 30 травня 2023.
  38. ↑ Osievsky, Evheny (18 травня 2022). The Fallout of Dreams, the Demonstration of Shadows: Watchmen and the Atomic Zeitgeist of the ‘80s. The Comics Journal (амер.). Процитовано 9 червня 2023.
  39. ↑ а б У Кропивницькому попрощалися з Євгенієм Осієвським та Денисом Тупчієнком, які загинули на війні
  40. ↑ «Гену релігійності, алкоголізму чи свободолюбства не існує». Інтерв’ю з генетиком Адамом Радерфордом. Куншт. 17 травня 2023. Процитовано 30 травня 2023.
  41. ↑ Під Бахмутом загинув журналіст Євгеній Осієвський. Це 60-й полеглий на війні медійник. babel.ua (укр.). 29 травня 2023. Процитовано 30 травня 2023.
  42. ↑ На фронті загинув військовий, автор видань “Куншт” та “Спільне” Євгеній Осієвський. imi.org.ua. Процитовано 30 травня 2023.
  43. ↑ Указ президента України №715/2023 Про відзначення державними нагородами України. 30 жовтня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Осієвський_Євгеній_Євгенович&oldid=44017195