Перейти до вмісту

Єронім Гаврилович Горностай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Єронім Горностай
Народивсябл.1540
Помер1600
Громадянство Річ Посполита
Національністьукраїнець
Конфесіяправослав'я
кальвінізм
РідГорностаї
БатькоГаврило Горностай
МатиБарбара Ласька
У шлюбі зБеата Лясота
Діти1 син і 3 доньки
Герб
Герб

Єронім (Яронім) Горностай (*бл.1540 — 1600) — політичний діяч Речі Посполитої.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з впливового українського шляхетського роду Горностаїв гербу Гіпокентавр. Єдиний син Гаврила Горностая, мінського і берестейського воєводи, й Барбари Ласької. Народився близько 1540 року. Хрещений у православ'ї. Згодом разом з батьком перейшов до кальвінізму. Одружився з Беатою з роду Лясот.

Обрав для себе військову кар'єру, ставши ротмістром королівської корогви. У 1587 році після смерті батька успадкував його значні маєтності. 1590 року продав Острожицький замок з навколишніми селами і фільварками віленському воєводі Криштофу Радзивіллу.

У 1594 році захопив у Київського митрополита Михайла Рогози село Детятковичі, що колись належало роду Горностаїв. Згадується 1595 року y зв'язку з розмежуванням між Ліщином і Коднею маєтності Тишкевича. У 1600 році написав заповіт, в якому просив опікунів свого сина Самійла, щоб вони обов'язково відправили його на навчання за кордон. Того ж року Єронім Горностай помер.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Беата, донька Андрія Лясоти з Лопенника

Діти:

  • Самійло (д/н—1618), підкоморій київський
  • Барбара, дружина Станслава Йордана
  • Анна, дружина: 1) князя Олександра Порицького; 2) Криштофа харлецького, старости городельського
  • Ізабелла, дружина: 1) Якуба Чєшановського; 2) Сигізмунда Стадніцького, старости звигульського; 3) Єроніма Зборовського

Родовід

[ред. | ред. код]
Відомі представники роду Горностаїв
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гаврило
 
Єронім
 
Самійло
 
Михайло
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Іван
 
 
Іван
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна
 
 
 
 
 
Роман Івашкович
 
Остафій Горностай
 
 
 
 
 
 
 
Єрмоген
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Остафій
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Оникій
 
Фрідерик
 
 


Джерела

[ред. | ред. код]