Єсенін-Вольпін Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Єсенін-Вольпін)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Єсенін-Вольпін
Народився12 травня 1924(1924-05-12)[2]
Ленінград, Російська РФСР, СРСР СРСР
Помер16 березня 2016(2016-03-16)[1] (91 рік)
Бостон, США
ГромадянствоСРСР СРСР (до 1972)
США США
Діяльністьматематик, філософ, поет,
учасник правозахисного руху в СРСР
Галузьматематична логіка і математика
Відомий завдякиПравозахисник Росії
Alma materмеханіко-математичний факультет МДУd
Науковий ступінькандидат фізико-математичних наук
Науковий керівникАлександров Павло Сергійович і Новіков Петро Сергійовичd
Знання мовросійська
ЗакладБостонський університет і Університет в Буффало
БатькоСергій Єсенін
МатиНадія Вольпін

Олекса́ндр Сергі́йович Єсе́нін-Во́льпін (12 травня 1924 — 16 березня 2016) — російський математик, філософ, поет, один з лідерів дисидентського та правозахисного руху в СРСР, піонер правової просвіти в дисидентських колах радянського суспільства, організатор «Мітингу гласності», що відбувся в Москві 5 грудня 1965, в 1970—1972 роках був експертом Комітету прав людини в СРСР, радянський політв'язень (загальний термін перебування у в'язницях, засланнях та психіатричних клініках — 6 років).

Єсенін-Вольпин є автором низки фундаментальних робіт в галузі математичної логіки, а також автором ряду робіт, присвячених теоретичним аспектам проблеми законодавчого забезпечення прав людини в СРСР і правозастосовчій практиці в цій галузі. Одним з перших в 1960-х роках в СРСР почав пропагувати правовий підхід у взаємовідносинах держави та громадян.

Єсенін-Вольпин сформулював і став відстоювати ідею про те, що радянські закони самі по собі цілком прийнятні, а проблема полягає у відмові з боку держави слідувати цим законам. Він переконував своїх однодумців, що якби держава дотримувалась своїх власних законів, то громадяни не опинилися б у положенні безправ'я, і що ситуація з дотриманням прав людини зміниться, якщо громадяни будуть активно домагатися від держави дотримання законів[3][4].

Біографія

[ред. | ред. код]

Позашлюбний син поета Сергія Єсеніна та поетеси й перекладачки Надії Вольпін[5]:221. 1933 року разом з матір'ю переїхав з Ленінграда в Москву, де в 1946 році з відзнакою закінчив механіко-математичний факультет Московського університету. 1949 року закінчив аспірантуру науково-дослідного інституту математики при Московському університеті. Захистивши кандидатську дисертацію з математичної логіки, поїхав на роботу в Чернівці.

1949 року за «антирадянську поезію» Єсеніна-Вольпіна помістили на примусове лікування в Ленінградську спецпсихлікарню[6]:20, у вересні 1950 року як «соціально небезпечного елемента» вислали в Карагандинську область (Казахстан) терміном на 5 років.

Амністований після смерті Сталіна 1953 року, незабаром після чого став відомий як математик, що спеціалізується в області інтуїционізма. 1959 року знову поміщений до спецпсихлікарні інституту ім. Сербського, де провів близько двох років.

Свої вірші, що розповсюджувалися в самвидаві та публікувалися на Заході, підписував прізвищем Вольпін. 1961 року в Нью-Йорку вийшла книга Єсеніна-Вольпіна «Весняний лист», в яку крім віршів увійшов його «Вільний філософський трактат».

Основу математичних та філософських поглядів Єсеніна-Вольпіна становить крайній скептицизм — заперечення всіх прийнятих на віру абстрактних понять (Бога, нескінченності, тощо.); з цього випливає необхідність суворого дотримання формально-логічних законів. З початку 1960-х років цей принцип він застосовує до сфери права, першим з радянських дисидентів висуваючи ідею можливості та необхідності захищати права людини шляхом строгого проходження радянськими законами та вимоги дотримання цих законів від влади. Це правило стає однією з основоположних концепцій правозахисного руху.

1965 року Єсенін-Вольпін стає організатором «Мітингу гласності», що пройшов 5 грудня на Пушкінській площі в Москві — першою в післявоєнному СРСР публічної демонстрації протесту. Основним гаслом мітингу, в якому взяло участь близько 200 осіб (включаючи оперативників КДБ), була вимога гласності суду над арештованими незадовго до цього Андрієм Синявським та Юлієм Даніелем; учаснику мітингу також тримали плакати із закликом «Поважайте Радянську Конституцію». На мітингу лунало складене Єсеніним-Вольпіним «Громадянське звернення», яке раніше поширювалось як листівки організаторами мітингу та співчутливими. Прямо з мітингу Єсенін-Вольпін був відвезений на допит.

У лютому 1968 Єсенін-Вольпіна знову запроторили до спецпсихлікарні. У зв'язку з цим ряд відомих математиків підписали так зване «лист 99» з протестом проти насильницької госпіталізації Єсеніна-Вольпіна.

1969 року переклав російською мовою та написав передмову до книги П. Дж. Коена «Теорія множин та континуум-гіпотеза», яка містить доказ незалежності гіпотези континууму від інших аксіом теорії множин[7].

У самвидаві поширюється складена ним «Пам'ятка для тих, кого чекають допити» [Архівовано 17 квітня 2015 у Wayback Machine.], ключовою тезою якої було твердження, що норми радянського процесуального права цілком придатні для того, щоб на законних підставах ухилитися від співучасті у переслідуванні інакомислення, не вдаючись до брехні або заперечування. Після звільнення, 1970 року, він вступає в Комітет прав людини в СРСР, співпрацюючи з Юрієм Орловим, Андрієм Сахаровим та іншими правозахисниками.

У травні 1972 року на наполегливу пропозицію радянської влади емігрував до США, де працював в університеті Буффало, потім — в Бостонському університеті. Автор теореми в області диадичних просторів[en], що отримала його ім'я.

До 80-річного ювілею Вольпіна у 2004 році дисидент Володимир Буковський вніс пропозицію нагородити Вольпіна премією імені Сахарова за його заслуги в правозахисному русі. При цьому Буковський сказав:

Чесно кажучи, це Андрій Дмитрович мав би отримати премію імені Єсеніна-Вольпіна. Алік був його вчителем (у правозахисній діяльності).

— Правозахисники і їх фонд «Подяка»

Буковський також сказав, що «хвороба» Єсеніна-Вольпіна, від якої його «лікували» у психіатричних лікарнях, називається «патологічна правдивість».

Живе в Бостоні (штат Массачусетс, США). З 1989 року неодноразово приїжджав на батьківщину.

Єсенін-Вольпін — один з героїв документального фільму 2005 року «Вони вибирали свободу», присвяченого історії дисидентського руху в СРСР.

Математична праця

[ред. | ред. код]

В ранніх роботах Єсеніна-Вольпіна розглядались питання загальної топології, де він довів теорему Єсеніна-Вольпіна. Велика частина його більш пізніх праць стосується основ математики, де він ввів поняття ультрафінітизму, крайньої форми конструктивної математики, яка ставить під сумнів існування не лише нескінченних множин, а й навіть великих цілих чисел, таких як 1012. Він описав план для доведення несуперечності теорії множин Цермело-Френкеля з використанням методів ультрафінітизму в (Ésénine-Volpine, 1961), (Yessenin-Volpin, 1970) і (Yessenin-Volpin, 1981).

Математичні публікації

[ред. | ред. код]
  • Ésénine-Volpine, A. S. (1961), Le programme ultra-intuitionniste des fondements des mathématiques, Infinitistic Methods (Proc. Sympos. Foundations of Math., Warsaw, 1959), Oxford: Pergamon, с. 201—223, MR 0147389 Reviewed by Kreisel, G.; Ehrenfeucht, A. (1967), Le Programme Ultra-Intuitionniste des Fondements des Mathematiques by A. S. Ésénine-Volpine, The Journal of Symbolic Logic, Association for Symbolic Logic, 32 (4): 517, doi:10.2307/2270182, JSTOR 2270182
  • Yessenin-Volpin, A. S. (1970), The ultra-intuitionistic criticism and the antitraditional program for foundations of mathematics, у Kino, A.; Myhill, J.; Vesley, R. E. (ред.), Intuitionism and proof theory (Proc. Conf., Buffalo, N.Y., 1968), Studies in Logic and the Foundations of Mathematics, Amsterdam: North-Holland, с. 3—45, MR 0295876 Reviewed by Geiser, James R. (1975), The Ultra-Intuitionistic Criticism and the Antitraditional Program for Foundations of Mathematics. by A. S. Yessenin-Volpin, The Journal of Symbolic Logic, Association for Symbolic Logic, 40 (1): 95—97, doi:10.2307/2272294, JSTOR 2272294
  • Yessenin-Volpin, A. S. (1981), About infinity, finiteness and finitization (in connection with the foundations of mathematics), у Richman, Fred (ред.), Constructive mathematics (Las Cruces, N.M., 1980), Lecture Notes in Math., т. 873, Berlin-New York: Springer, с. 274—313, doi:10.1007/BFb0090740, ISBN 3-540-10850-5, MR 0644507

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://www.vle.lt/straipsnis/aleksandr-jesenin-volpin/
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Алексєєва Л. М. Покоління відлиги. — М. : Захаров, 2006. — С. 113—115. — ISBN 5-8159-0603-4.
  4. ↑ Пятое декабря 1965 года: В воспоминаниях участников событий, материалах Самиздата, документах партийных и комсомольских организаций и в записках КГБ в ЦК КПСС / Під ред. О. Даниеля (від. ред.) і А. Рогінського. — М. : НИПЦ «Мемориал», 1995. — 95 с.
  5. ↑ Zdravkovska, Smilka; Duren, Peter (1993). Golden years of Moscow mathematics. AMS Bookstore. с. 221. ISBN 0-8218-9003-4.
  6. ↑ Gilligan, Emma (2004). Defending human rights in Russia: Sergei Kovalyov, dissident and human rights commissioner, 1969-2003. RoutledgeCurzon. с. 20. ISBN 0-415-32369-X. Архів оригіналу за 8 січня 2016. Процитовано 19 березня 2015.
  7. ↑ Пол Дж. Коэн Теория множеств и континуум-гипотеза. — М.: Мир, 1969. — С. 347.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єсенін-Вольпін_Олександр_Сергійович&oldid=37928637