Репресивна психіатрія
Репреси́вна психіатрі́я (також каральна психіатрія) — форма боротьби з політичними супротивниками, ізоляція та ув'язнення дисидентів. Випадки використання репресивної психіатрії мали місце в багатьох країнах (включаючи розвинені демократії), але найбільшу популярність здобуло використання репресивної психіатрії в СРСР.
Згідно Подрабінека: «… каральна медицина — знаряддя боротьби з інакодумцями, яких неможливо репресувати на підставі закону про те, що вони мислять інакше, ніж це предписано»
До методів репресивної психіатрії відносять:
- позбавлення дієздатності або прав на підставі помилкового діагнозу;
- встановлення примусового медичного спостереження;
- госпіталізація психічно здорових (або не здорових, але таких, що не вимагають госпіталізації) людей, тобто використання клінік як місць покарання;
- застосування до здорових людей медичних процедур, зокрема болісних, небезпечних або таких, що калічать (починаючи від призначення психотропних ліків і кінчаючи електрошоком головного мозку);
- свідоме нанесення шкоди фізичному і психічному здоров'ю («зведення з розуму»).
За часів Наполеона III госпіталізація в психіатричних лікарнях використовувалася як міра придушення руху сен-симоністів. Понад 40 прихильників А. Сен-Симона були примусово поміщені в лікарні під приводом того, що їх політичні погляди є ознакою ненормальності. Проте ця практика не набула поширення, оскільки незабаром з'ясувалося, що лікарі часто співчували поглядам «пацієнтів», а в деяких випадках самі переходили в сен-симонізм. Не зважаючи на це, не менше як 6 сен-симоністів були звільнені з лікарень тільки після падіння Імперії в 1871 р.
В епоху імператора Миколи I існувала практика оголошення "божевільними" тих, хто наважувався критикувати самодержавно-кріпосницький лад і з подальшим ув'язненням в божевільні або накладанням домашнього арешту. Так, пожиттєвий домашній арешт із психіатричним наглядом і забороною писати був накладений на філософа Петра Яковича Чаадаєва, якого визнали "ненормальним" за його критичні щодо ладу Російської імперії "Філософські листи".
У XIX столітті деякі американські психіатри прагнули діагностувати в чорношкірих рабів так звану «драпетоманію» - нібито наявне психічне захворювання, яке спонукало рабів до втечі, та «dysaesthesia aethiopica» (дизестезія - «спотворення чутливості») - «захворювання», яке спонукало до того, щоб ламати, нищити результати своєї праці, відмовлятися працювати[1], і до неслухняності, зухвалості. Саме соціально-політичні обставини, за яких одна соціальна група домінувала над іншою, зумовлювали таку ситуацію, за якої активістів підлеглої групи вважали «хворими» і такими, що «потребують лікування».[2]
Один із засновників американської психіатрії[3], відомий політичний діяч Бенджамін Раш використовував для «лікування» політичних інакодумців, зокрема, супротивників расизму, занурення пацієнта у воду із заявленим наміром нібито втопити його. Цю «хворобу» він називав «анархією», «формою божевілля»[4].
У XX столітті у США були випадки поміщення політичних інодумців на примусове лікування. Наприклад, 1927 року учасницю демонстрацій Аврору Д'Анжело направили в психіатричну лікарню на експертизу після того, як вона взяла участь у мітингу на підтримку Сакко і Ванцетті.[5]
2000-ті роки відзначалося використання психіатричних засобів під час допитів у військових американських в'язницях, що порушує принципи медичної етики.[6]
У 2010 році вийшла книжка психіатра Джонатана Мецла «Протест як психоз: як шизофренія стала хворобою чорних»[7]. У книжці стверджується, що тенденція пов'язувати расову приналежність і безумство збереглася з часів діагнозу «драпетоманія» аж до XX століття.[8] У другій половині XX століття в популярній культурі, засобах масової інформації та в наукових журналах афроамериканців почали асоціювати з проблемою шизофренії та з уявленням про агресію, зумовлену божевіллям. За словами Мецла, у психіатрії навіть в останні десятиліття перед виходом книжки часто має місце хибне виставляння афроамериканцям діагнозу «шизофренія» в тих випадках, коли правильніше було б діагностувати афективний розлад. Він простежує у своїй книзі історію державної лікарні для душевнохворих злочинців у місті Іоніа штату Мічиган, до якої поміщали ймовірно небезпечних афроамериканців, що, як зазначає Мецл, стало віддзеркаленням розширеного уявлення про найважчі психічні захворювання.[9]
Дж. Мецл зазначав також, що термін «протест як психоз» був використаний у психіатричній літературі в 1960-ті роки для позначення афроамериканців, які брали участь у русі за громадянські права, як божевільних. Це був спосіб патологізувати громадянський протест. З подачі ФБР багато представників громадського руху, зокрема Малкольм Ікс і Роберт Вільямс, отримали діагноз «шизофренія».[10]
Першою жертвою радянської репресивної психиатрії стала революціонерка-терористка, лідер партії лівих есерів Марія Спіридонова, ув'язнена в психіатричній лікарні за наказом Дзержинського у 1921 р.
Комісія Міністерства охорони здоров'я України під час перевірки психіатричної лікарні із суворим наглядом у м. Дніпрі знайшла архів медичних карток часів радянської «каральної психіатрії».
З 1968 по 1991 роки в психіатричній лікарні Дніпропетровська на примусовому лікуванні перебували дисиденти за сфабрикованими діагнозами «млява шизофренія» та "сутяжно - параноїдальний розвиток особистості". Зокрема там були віднайдені історії хвороби відомих українських дисидентів Анатолія Лупиноса та Леоніда Плюща, а також листи від їх рідних.
|
Страшно уявити скільки доль як молох перемолола ця каральна машина. Це феномен "каральної психіатрії", коли наука стала на службу цілої каральної системи тоталітарної країни. СССР — зник з карти світу, але його каральна система багато в чому збереглася до сьогодні. Наша ціль — виправити цю історичну несправедливість.
Фактично, до цього моменту все, що ми знаємо про каральну психіатрію, скоріше базується на уявленнях та спогадах колишніх пацієнтів. |
|
Комісія МОЗ України вилучила ці архівні документи й передала експертно-перевіряльній комісії, яка має долучити їх до Національного архівного фонду України.
З початку 2010 - х в Росії поширюється репресивна психіатрія як метод боротьби з противниками влади. Екологічні активісти, громадські діячі, опозиційно налаштовані громадяни масово відправляються до психіатричних закладів, за рішенням судів. Репресивна психіатрія стала одним з методів боротьби з інакодумством в окупованому Росією Криму. Зокрема, примусове лікування було застосовано до заступника голови Меджлісу кримсько - татарського народу Ільмі Умерова.У січні 2021 року примусово госпіталювали якутського активіста, шамана Олександра Габишева, який оголосив піший похід до Москви, з метою вигнати із Кремля "злого духа" Володимира Путіна. В подальшому його доставили до Новосибірської спеціалізованої психіатричної лікарні з суворим наглядом. З початком повномасштабного вторгнення Росії до України репресивна психіатрія стала широко застосовуватись до антивоєнних активістів. Серед жертв російської репресивної психіатрії за критику режиму Путіна і розв'язаної ним агресивної війни маркетолог з Санкт-Петербурга Вікторія Петрова, студент з Одинцово Максим Липкань. Також, за непідтвердженими даними, на окупованих територіях України російські власті відправляють до психлікарень українських школярів за незгоду з політикою окупантів.
В окупованому російськими військами Криму до дітей застосовують "каральну психіатрію" за антивоєнні та проукраїнські погляди. Прикладами такого залякування та репресії є: застосування статті "невиконання батьківських обов'язків" до матері дівчинки, нібито за дескредитацію російської армії; штрафування хлопця старших класів за вислів "Ми за Україну". Такі дії окупаційної влади в Криму є міжнародним злочином та порушенням Конвенції ООН про права дитини.[11]
- Жертви репресивної психіатрії
- Використання психіатрії в політичних цілях в СРСР
- Програма умертвіння Т4
- Драпетоманія
- Bowart W. Operation Mind Control. N.Y.: Dell, 1978. ISBN 0440167558.
- Constantine A. Psychic Dictatorship in the U.S.A. L.A.: Feral House, 1995. ISBN 0-922915-28-8.
- Mitford J. Kind and Usual Punishment. The Prison Business. N.Y.: Alfred Knopf, 1973, 1974. ISBN 0394476026, ISBN 0394710932.
- Pines M. The Brain Changers: Scientists and the New Mind Control. N. Y.: Harcourt Brace Jovanovich, 1973, 1975. ISBN 0151137005, ISBN 0451064232.
- Salomon G. Saint-Simon und der Sozialismus. Berlin, 1919.
- Scheflin A. W., Opton Jr. E. M. The Mind Manipulators: A Non-Fiction Account. N. Y.: Paddington Press, 1978. ISBN 0448229773.
- Прокопенко А. С. Безумная психиатрия. Секретные материалы о применении в СССР психиатрии в карательных целях. М.: Совершенно секретно, 1997. ISBN 5-85275-145-6.
- Комісія МОЗ знайшла архів каральної психіатрії у Дніпрі. www.istpravda.com.ua. Історична правда. 31 липня 2017. Процитовано 1 серпня 2017.
- Подрабинек А. Карательная медицина. — Нью-Йорк: Хроника, 1979. — 192 с.
- Блох С., Реддауэй П. Диагноз: инакомыслие: Как советские психиатры лечат от политического инакомыслия. — London: Overseas Publications Interchange Ltd, 1981. — 420 с.
Галоперидол, сірка, побиття: як ламали людей у психлікарнях СССР на YouTube // Історія без міфів- Репресивна та реабілітаційна політика середини 1950-х — кінця 1980-х років // Реабілітовані історією. Одеська область: Книга перша / Упорядники Л. В. Ковальчук, Е. П. Петровський. — Одеса: АТ «ПЛАСКЕ», 2010. — С. 158. — 800 с. — (Реабілітовані історією: у 27 т.). — ISBN 978-966-8692-38-3.
Розділи психіатрії | |
|---|---|
Поділ і напрямки психіатричної науки | |
| Розділи психіатрії | |
| Розділи екстремальної психіатрії | |
| Вікова психіатрія | |
| Самостійні медичні дисципліни | |
| Організації | |
| Освіта | |
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
- ↑ Hickling, Frederick W. (2002). The political misuse of psychiatry: an African-Caribbean perspective. The Journal of the American Academy of Psychiatry and the Law. Т. 30, № 1. с. 112—119. ISSN 1093-6793. PMID 11931358. Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ White, Kevin (2002). An introduction to the sociology of health and illness. London ; Thousand Oaks, Calif: SAGE Publications. ISBN 978-0-7619-6399-8.
- ↑ Kantowicz, Edward R. (1 березня 1993). Research Guide to American Historical Biography. 3 vols. Ed. by Robert Muccigrosso. Washington: Beacham, 1988, Research Guide to American Historical Biography. Vol. 4. Ed. by Suzanne Niemeyer. Washington: Beacham, 1990 and Research Guide to American Historical Biography. Vol. 5. Ed. by Walton Beacham. Washington: Beacham, 1991. Journal of American History. Т. 79, № 4. с. 1739—1741. doi:10.2307/2080398. ISSN 0021-8723. Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ Appendix 43 - Drapetomania. www.upalumni.org. Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ Temkin, Moshik (2009). The Sacco-Vanzetti affair: America on trial. New Haven (Conn.): Yale University Press. ISBN 978-0-300-12484-2.
- ↑ López-Muñoz, Francisco; Alamo, Cecilio; Dudley, Michael; Rubio, Gabriel; García-García, Pilar; Molina, Juan D.; Okasha, Ahmed (9 травня 2007). Psychiatry and political-institutional abuse from the historical perspective: the ethical lessons of the Nuremberg Trial on their 60th anniversary. Progress in Neuro-Psychopharmacology & Biological Psychiatry. Т. 31, № 4. с. 791—806. doi:10.1016/j.pnpbp.2006.12.007. ISSN 0278-5846. PMID 17223241. Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ Metzl, Jonathan Michel (2010). The Protest Psychosis: How Schizophrenia Became a Black Disease. Boston: Beacon Press. ISBN 978-0-8070-8592-9.
- ↑ Wear, Delese (19 травня 2010). The Protest Psychosis: How Schizophrenia Became a Black Disease. JAMA. Т. 303, № 19. с. 1980—1985. doi:10.1001/jama.2010.629. ISSN 0098-7484. Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ Luhrmann, Tanya M. (2010-04). The Protest Psychosis: How Schizophrenia Became a Black Disease. American Journal of Psychiatry. Т. 167, № 4. с. 479—480. doi:10.1176/appi.ajp.2009.09101398. ISSN 0002-953X. Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ Black Men and Schizophrenia: What's the Deal? - The Root. web.archive.org. 8 листопада 2013. Процитовано 3 лютого 2025.
- ↑ Глянько, Валерія Церна, Катерина (22 грудня 2024). Як окупанти в Криму переслідують дітей за проукраїнську позицію. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 28 грудня 2024.