Іванівці (Жмеринський район)
| село Іванівці | |
|---|---|
 Церква Введення Пресвятої Богородиці
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Жмеринський район |
| Тер. громада | Барська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA05060010220099359 
|
| Облікова картка | Іванівці |
| Основні дані | |
| Засноване | 1456 |
| Населення | 1409 |
| Площа | 27,876 км² |
| Густота населення | 50,55 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 23013 |
| Телефонний код | +380 4341 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°6′14″ пн. ш. 27°43′2″ сх. д. / 49.10389° пн. ш. 27.71722° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
288 м |
| Водойми | р. Шевчичка |
| Відстань до обласного центру |
60 км |
| Відстань до районного центру |
5 км |
| Найближча залізнична станція | Васютинці |
| Відстань до залізничної станції |
8 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 23000 Вінницька обл., Жмеринський р-н, м. Бар, майдан Святого Миколая, 18 |
| Карта | |
  Іванівці | |
 Іванівці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Іва́нівці (пол. Iwanowce[1]) — село в Україні, у Барській міській громаді Жмеринського району Вінницької області.
Розташоване за 5 кілометрів від центру громади, за 8 км від залізничної станції Васютинці, 60 км від Вінниці. Через село проходить шосейна дорога.
Селом протікає річка Шевчичка, у межах села утворює ставок. До другої половини 20 століття була заболоченою. Під час нападів татари змушені були робити гребельки, щоб подолати заболочену місцевість, ці насипи збереглися.
Перші згадки в історичних документах датуються серединою XV століття та пов'язані з майновими правами на поселення Рів (сучасне місто Бар) та навколишні села. В 1456 році польський король Казимир дозволяє воєводі руському Анджею Одровонжу викупити Рів з Ялтушковом, Іванівцями, Кумановом[2] та іншими селами у родичів Стогнєва Рея з Шумська.
1493 року в селі Іванівка нараховувалося 16 хат.
Під час люстрації 1616 року зазначалося, що власниками села були Іванівські-Овсянікові, які за володіння селом несли військову службу при Хмільницькому замку.
У XVI — першій половині XVIII століття село часто зазнавало нападів кримських і ногайських татар — знаходилося поблизу «Кучманського шляху» — відгалуження Чорного шляху, яким татари користувалися для нападів на Поділля та західноукраїнські землі.
Школа в селі заснована 1869 року.
З 1923 року село входить до складу Барського району.
Під час другого голодомору у 1932–1933 роках, проведеного радянською владою, загинуло 10 осіб[3].
Згідно з переписом УРСР 1970-х років, у селі проживало 1732 людей.
На території села розміщувався господарський центр колгоспу, господарство мало в користуванні 2446 гектарів землі, з них 1800 орної. В колгоспі вирощували зернові культури та цукрові буряки, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.
В селі працювали бібліотека, клуб, восьмирічна школа, фельдшерсько-акушерський пункт, профілакторій.
Виходила колгоспна багатотиражна газета.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Барської міської громади.[4]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Барського району, село увійшло до складу Жмеринського району[5].
В 2011 році у селі проживало 1423 людей.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,37 % |
| російська | 1,28 % |
| інші/не вказали | 0,35 % |
Бега Ярослав Іванович (24 лютого 1983 — 27 липня 2023) — учасник російсько-української війни. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Станом на осінь 2013 року функціонує амбулаторія загальної практики сімейної медицини, працює загальноосвітня школа 1-2 ступенів, в 2013—2014 роках навчається 103 учні.
В селі існує храм Введення Пресвятої Богородиці, понад 30 років його настоятелем служив митрофорний протоієрей Криванич Георгій Михайлович, нагороджений 16-ма церковними нагородами. В 2020 році він пішов з життя і його місце зайняв син Юрій Криванич
У селі є пам'ятки:
- Пам'ятник 136 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни[7], 1967. Пам'ятка розташована біля клубу;
- Братська могила більше 3 тисяч жертв фашизму[8], 1992. Пам'ятка розташована в лісі.
-
Пам'ятник 136 воїнам -односельчанам, загиблим на фронтах ВВВ -
Братська могила більше 3 тисячам жертв фашизму
- ↑ Стаття Iwanowce (2) у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том III (Haag — Kępy) з 1882 року (пол.)
- ↑ F.Kiryk. Odrowąż Andrzej // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1978.— t. ХХІІІ/3, zeszyt 98.— s. 543. (пол.)
- ↑ Голод 1921—1923 і українська преса в Канаді. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, — 2008 — 1000 с. 978-966-355-024-4
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Має охоронний номер 54 та ID: 05-202-0031
- ↑ Має охоронний номер 4 та ID: 05-202-0032
- Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область.— С. 135.
- Пазюк В. Слово про школу.
- Іван Мовчан відвідав амбулаторію загальної практики сімейної медицини с. Іванівці Барського району, що на Вінниччині[недоступне посилання з лютого 2019]
- Презентація села
- «Духівник Барського району» [Архівовано 15 квітня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |