Перейти до вмісту

Ігнацій Дзялинський

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ігнацій Дзялинський
Народився15 вересня 1754(1754-09-15) Редагувати інформацію у Вікіданих
Великопольське воєводство, Республіка Польща Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1797[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Житомир, Житомирський повіт, Волинська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЖитомир Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаРіч Посполита Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьофіцер Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materCollegium Nobilium єзуїтів у Варшавіd Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникРосійсько-польська війна 1792 Редагувати інформацію у Вікіданих
Членствомасонство Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадапосол Сейму Речі Посполитої[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнягенерал Редагувати інформацію у Вікіданих
РідДзялинські Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоAugustyn Działyńskid Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Білого Орла орден Святого Станіслава

Ігнацій Дзялинський (Ignacy Działyński; 15 вересня 1754, Конажев біля Познані — листопад 1797, Житомир) — польський генерал, учасник повстання Костюшка.

Представник шляхетського роду Дзялинських герба Огоньчик. Народився в сім'ї Калішського воєводи Августина Дзялинського. Після ранньої смерті батька, вітчимом Ігнаци став Великий маршалок литовський Владислав Рох Ґуровський. Успадкував значні земельні наділи на Волині та Польщі.

Освіту здобув в школі єзуїтів у Познані та Collegium Nobilium у Варшаві.

У 1780 році став ротмістром польської кавалерії. В кінці 1788 року викупив у генерала Олександра Мицельського посаду командира 10 королівського піхотного полку, солдат якого згодом називали Дзялинчиками.

У 1788 році нагороджений орденом Св. Станіслава.

Під час російсько-польської війни в 1792 році брав участь в боях з російськими військами.
Обирався депутатом Великого Сейму Речі Посполитої. Активний прихильник польської конституції 3 травня 1791. У 1791 році нагороджений орденом Білого орла.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. а б Тезаурус CERLConsortium of European Research Libraries.
  2. а б NUKAT — 2002.
  3. а б MAK