Перейти до вмісту

Іда Белл Веллс-Барнетт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Веллс.
Іда Белл Веллс-Барнетт
Псевдоksp[1]
Народилася16 липня 1862(1862-07-16)[2][3][…]
Голлі-Спрінгс, Міссісіпі, КША
Померла25 березня 1931(1931-03-25)[2][3][…] (68 років)
Чикаго, Іллінойс, США
·уремія[5]
ПохованняOak Woods Cemeteryd[6]
Країна США
Національністьафроамериканці[7][8][…]
Діяльністьжурналістка, соціолог, суфражистка, письменниця, правозахисниця
Галузьсоціологія
Alma materУніверситет Фіскаd і Rust Colleged
Знання мованглійська[2]
ЧленствоНаціональна асоціація сприяння прогресу кольорового населення[10], National Association of Colored Women's Clubsd і National Afro-American Councild
ПартіяРеспубліканська партія США
У шлюбі зFerdinand Lee Barnettd[11]
Діти (6)Alfreda Dusterd
Нагороди

Іда Белл Веллс-Барнетт (англ. Ida Bell Wells-Barnett; 16 липня 1862 — 25 березня 1931), більш знана як Іда Б. Веллс (англ. Ida B. Wells) — афроамериканська журналістка, редакторка газети, суфражистка, соціолог, джорджістка і рання лідерка руху за права людини. Входить до Національної зали слави жінок, присутня на Поверсі спадщини Джуді Чикаго.

Веллс була відвертою щодо своїх переконань як чорношкірої активістки і регулярно стикалася з громадським несхваленням, в тому числі з боку інших лідерів руху за громадянські права та руху за виборчі права жінок. Вона брала активну участь у боротьбі за права жінок та виборчі права жінок, заснувавши кілька відомих жіночих організацій.[12] Вправний і переконливий оратор, Веллс подорожувала з лекційними турами по всій країні та за кордоном. 25 березня 1931 року Веллс померла від хвороби нирок у Чикаго, а у 2020 році була посмертно удостоєна спеціальної відзнаки Пулітцерівської премії «за видатні та сміливі репортажі про жахливе та жорстоке насильство проти афроамериканців в епоху лінчування».[13]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася в рабстві за кілька місяців до видання Прокламації про звільнення рабів президента Лінкольна. З 1884 року вела гучну справу проти залізничної компанії, провідник якої викинув Іду з вагона першого класу.[14] Документувала лінчування в США, показуючи, що його часто використовують для контролю і покарання чорних, які конкурують з білими, а не базується на кримінальних діях, скоєних чорними, як зазвичай стверджує білий натовп. Написала дві книги про лінчування — Southern Horrors і The Red Record, залучаючи громадськість до боротьби з цим явищем. Була однією із засновниць Національної асоціації сприяння прогресу кольорового населення.

Була активна в фемінізмі і в русі суфражисток, заснувавши кілька значущих жіночих організацій[яких?]. Відстоювала спільну боротьбу білих і чорних американок за свої права, хоча деякі білі суфражистки на кшталт Френсіс Віллард вступали з нею в конфлікт.

У 1891 році Рада з питань освіти Мемфіса звільнила Веллс з посади викладача через її статті, в яких вона критикувала умови навчання в чорних школах регіону. Вона була спустошена, але не злякалася і зосередила свою енергію на написанні статей для журналів «Живий шлях», «Вільне слово» та «Фари».[15]

Веллс була досвідченою і переконливою ораторкою і подорожувала світом з лекціями.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ encyclopedia.com — HighBeam Research.
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в SNAC — 2010.
  4. ↑ а б в Encyclopædia Britannica
  5. ↑ African American Authors, 1745-1945: A Bio-Bibliographical Critical Sourcebook / E. S. Nelson — Westport: Greenwood Press, 2000. — P. 457. — 525 p. — ISBN 0-313-30910-8
  6. ↑ Find a Grave — 1996.
  7. ↑ https://documents.alexanderstreet.com/c/1007600702
  8. ↑ Page Y. W. Encyclopedia of African American Women Writers — Вестпорт: Greenwood Publishing Group, 2007. — ISBN 978-0-313-33429-0, 978-0-313-04907-1
  9. ↑ Smith J. C. Notable Black American Women
  10. ↑ Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
  11. ↑ African American Authors, 1745-1945: A Bio-Bibliographical Critical Sourcebook / E. S. Nelson — Westport: Greenwood Press, 2000. — P. 456. — 525 p. — ISBN 0-313-30910-8
  12. ↑ Guide to the Ida B. Wells Papers 1884-1976. www.lib.uchicago.edu. Процитовано 20 лютого 2023.
  13. ↑ Ida B. Wells - The Pulitzer Prizes. www.pulitzer.org (англ.). Процитовано 20 лютого 2023.
  14. ↑ New York Public Library (1886). The Southwestern reporter. St. Paul : West Pub. Co.
  15. ↑ Wells-Barnett, Ida B. (1970). Crusade for justice: the autobiography of Ida B. Wells. Negro American biographies and autobiographies. Chicago: University of Chicago Press. ISBN 978-0-226-89342-6.


США Це незавершена стаття про особу США.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Іда_Белл_Веллс-Барнетт&oldid=43165126