Перейти до вмісту

Ілва Йоганссон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ілва Йоганссон
швед. Ylva Johansson Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася13 лютого 1964(1964-02-13)[1] (61 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
комуна Гуддінге, лен Стокгольм, Швеція[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Швеція Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітична діячка Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЛундський університет (1988)[1] і Стокгольмський педагогічний інститут (1992) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовшведська Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаміністер охорони здоров'я Швеціїd, міністр освіти Швеціїd, депутат риксдагуd[1], депутат риксдагуd, депутат риксдагуd, депутат риксдагуd[2], міністр працевлаштування Швеціїd, Міністр інтеграціїd, депутат риксдагуd[3], Member of the Committee on Health and Welfared, Member of the Committee on the Labour Marketd і European Commissioner for Home Affairsd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяСоціал-демократична партія Швеції і Ліва партія (1991)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зErik Åsbrinkd[5] і Bo Hammard[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Ілва Юлія Марґарета Йоганссон (швед. Ylva Julia Margareta Johansson) — шведська політична діячка, комісарка з питань внутрішніх справ у Комісії фон дер Ляєн з 1 грудня 2019 по 30 листопада 2024 року, з 2014 по 2019 рік — міністерка зайнятості Швеції. Раніше міністерка шкіл (з 1994 по 1998) та міністерка соціального забезпечення і літніх людей (з 2004 по 2006). Членкиня шведського Риксдагу з 2006 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Ілва Йоганссон навчалася в Лундському університеті та педагогічному коледжі Стокгольмського університету в 1985—1988 і 1991—1992 роках відповідно. Здобула ступінь магістра наук у галузі освіти. На загальних виборах 1988 року була обрана до Риксдагу від лівої партії — комуністів (ВПК)[6]. Пізніше вийшла з партії та приєдналася до соціал-демократів[7].

З 1992 по 1994 роки працювала вчителькою, поки прем'єр-міністр Інгвар Карлссон не призначив її міністеркою у справах шкіл у своєму уряді. У 1998 році вона і тодішній міністр фінансів Ерік Абрінк[en] публічно підтвердили, що закохані, й оголосили про намір розлучитися зі своїми партнерами. Незабаром після цього Ілва Йоганссон залишила уряд. У наступні роки вона працювала в приватному секторі.

У 2004 році прем'єр-міністр Ганс Перссон призначив Ілву Йоганссон міністерки охорони здоров'я та літніх людей.

Вона має двох дітей від шлюбу з колишнім чоловіком, Бо Гаммаром, і сина від Еріка Асбрінка.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» II ст. (Україна, 23 серпня 2022) — за значні особисті заслуги у зміцненні міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий внесок у популяризацію Української держави у світі[8]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Asker B., Norberg A. Enkammarriksdagen 1971-1993/94 ledamöter och valkretsar / på Riksdagens uppdrag utarbetad av Björn Asker och Anders Norberg. — 1996. — Т. 1. — С. 88.
  2. ↑ Protokoll 2014/15:6 Fredagen den 3 oktober — 2014.
  3. ↑ Protokoll 2018/19:1 Måndagen den 24 september — 2018.
  4. ↑ The Commissioners | 2019-2024
  5. ↑ Expressen — Bonnierkoncernen, 2015.
  6. ↑ Därför får Ylva Johansson sparken. Expressen (швед.). Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018.
  7. ↑ Regeringskansliet, Regeringen och (27 листопада 2014). Cv Ylva Johansson. Regeringskansliet (sv-se) . Архів оригіналу за 14 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018.
  8. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2023 року № 595/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ілва_Йоганссон&oldid=44453354