Імам Дагестану та Чечні
Зовнішній вигляд
Імам Дагестану та Чечні — духовний лідер національно-визвольного руху на території Північного Кавказу, вища особа Північно-Кавказького імамату.
- Шейх Мансур — перший імам Кавказу[1][2][3], керівник народно-визвольного руху горян Північного Кавказу 1785—1791 років.
- Газі-Мухаммад — імам Дагестану[4], засновник Північно-Кавказького імамату .
- Гамзат-бек — імам Дагестану[5] .
- Шаміль — імам Північного Кавказу, імам Дагестану та Чечні, лідер Північно-Кавказького імамату у першій половині XIX століття.
- Тоза Акмурзаєв — ватажок північно-кавказьких повстанців, імам Північного Кавказу, імам Чечні та Дагестану у 1865—1866 роках. Керівник повстання 1865 року у Чечні[6].
- Мухаммад-Хаджі Согратлінський — військовий і духовний лідер Дагестану, один з головних учасників повстання в 1877 в Чечні і Дагестані під керівництвом імама Алібеком-Хаджі Зандакського (1877—1878).
- Алібек-Хаджі Алдамов — керівник повстанців Північного Кавказу, імам Північного Кавказу, ватажок повстання 1877—1878 років у Дагестані та Чечні[6].
- Нажмудін Гоцінський — муфтій союзу об'єднаних горців Північного Кавказу, один із лідерів контрреволюційного повстання на Кавказі, воював проти Червоної армії разом зі своїм найближчим соратником, еміром Північнокавказького Емірату — Узун-Хаджі Салтінським.
- Узун-Хаджі Салтинський — емір Північного Кавказу, дагестанський релігійний і політичний лідер, емір Північно-Кавказького емірату.
- Шейх-Мансур — перший імам Північного Кавказу та Абхазії[7][8][9], керівник народно-визвольного руху горян Північного Кавказу в 1785—1791 роках[8].
- Абдурахман Герменчукський — лідер національно-визвольного руху в Чечні[10][11][12][13], один з лідерів боротьби чеченського народу проти колоніальної політики царської Росії в 1820-1830-х роках[12][14].
- Шейх Абдул-Кадир Герменчукський — чеченський військовий та релігійний діяч, імам Чечні, ісламський богослов, на початку 1822 року очолив цілу низку чеченських спільнот у боротьбі проти царської окупації[15].
- Авко Унгаєв — імам Чечні в 1824—1825 роках, один з великих діячів повстання 1825 року[16][17].
- Бейбулат Таймієв — керівник національно-визвольного руху в Чечні в 1802—1832 роках[18].
- Уді-Мулла — чеченський військовий і державний діяч періоду Кавказької війни 1817—1864, полководець і мусульманський проповідник[19][20].
- Чулик Гендергеноєв — чеченський військовий і політичний діяч кінця XVIII — початку XIX століть.
- Ісмайлін Дуда — військовий та політичний лідер Чечні, першої половини XIX століття, полководець.
- Ташев-Хаджі — імам Чечні, керівник національно-визвольного руху в Чечні в 1832—1840 роках[21].
- Іса Гендергеноєвський — керівник національно-визвольного руху в Чечні 1836—1845 років.
- Імам Шаміль — другий імам Північного Кавказу в 1840—1859 роках.
- Байсангур Бенойський — імам Чечні (Ічкерія, Аргунський округ, Гірська Чечня) у 1859—1861 роках.
- Тоза Акмурзаєв — керівник північно-кавказьких повстанців, імам Північного Кавказу, імам Чечні та Дагестану в 1865—1866 роках[22][6]. Керівник повстання 1865 року у Чечні.
- Алібек-Хаджі Алдамов — ватажок повстанців на Північному Кавказі, імам Північного Кавказу в 1877—1878 роках[23].
- Узун-Хаджі Салтинський — емір Північного Кавказу, дагестанський релігійний і політичний лідер, емір Північно-Кавказького емірату.
- Моца Шуанінський (1932) — Голова повстання в Чечні 1932 року[24].
- ↑ Даудов А. Х. Национальная государственность горских народов Северного Кавказа, 1917—1924 гг. — СПб. : Изд-во Санкт-Петербургского гос. университета, 2009. — с. 222
- ↑ Индрисов Ю. М., Абдусаламов М. Б. Кумыкские феодальные владения в контексте развития и краха теократического проекта имама Мансура в 1785—1786 годах // Вестник Адыгейского государственного университета. Серия 1: Регионоведение: философия, история, социология, юриспруденция, политология, культурология. 2012. № 4.
- ↑ Алиева С. И. Г. Некоторые аспекты азербайджано-кумыкских связей //Вестник Чувашского университета. — 2012. — №. 1
- ↑ Гаджиева Мадлена Наримановна. Аварцы. История, культура, традиции. — Махачкала : Эпоха, 2012. — ISBN 978-5-98390-105-6.
- ↑ Р. Магомедов, А. Магомедов Хронология истории Дагестана. 2018.
- ↑ а б в ЧЕЧНЯ. 1865 г. Имам Тоза Акмурзаев (Харачойский). ИА Чеченинфо (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 2 січня 2021.
- ↑ Ушурма Шейх Мансур - первый Имам Кавказа (Дедпихто) / Проза.ру. proza.ru. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 2 січня 2021.
- ↑ а б Почему Кадыров не любит шейха Мансура. RFE/RL (рос.). Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 2 січня 2021.
- ↑ Газават.ру :: История - Кавказская война - ШЕЙХ МАНСУР. www.gazavat.ru. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 2 січня 2021.
- ↑ Герменчукцы всегда будут помнить первого президента ЧРИ Джохара Дудаева. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 2 січня 2021.
- ↑ Майрбек Вачагаев. Чеченцы в Кавказской войне. Политизация чеченской истории. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 2 січня 2021. [Архівовано 2021-09-21 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Admin. Абдурахман Герменчукский. Golos Ichkerii (ru-ru) . Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 2 січня 2021. [Архівовано 2021-01-18 у Wayback Machine.]
- ↑ 23 июня 1832 г. - трагическая гибель Шейха Абдурахмана Герменчукского и его мюридов. ИА Чеченинфо (рос.). Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 2 січня 2021.
- ↑ Валерия Сергеевна Верхорубова (30 листопада 2017). Легендарная личность национально-освободительного движения Чечни Абдурахман Герменчукский. Georgiatimes.Info (рос.). Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 3 січня 2021.
- ↑ Валерия Сергеевна Верхорубова (30 листопада 2017). Легендарная личность национально-освободительного движения Чечни Абдурахман Герменчукский. Georgiatimes.Info (рос.). Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 2 січня 2021.
- ↑ Кого провозгласили имамом Чечни в 1825 году? (Али Албанви) / Проза.ру. proza.ru. Процитовано 2 січня 2021.
- ↑ Потто В. А. Кавказская война — Страница 231. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 3 квітня 2022.
- ↑ ЧЕЧНЯ. Кого провозгласили имамом Чечни в 1825 году в ауле Майртуп?. ИА Чеченинфо (рос.). Архів оригіналу за 17 травня 2020. Процитовано 2 січня 2021.
- ↑ ЧЕЧНЯ. ЖЗЛ. Уди-Мулла Гордалинский. ИА Чеченинфо (рос.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 27 грудня 2020.
- ↑ Иногородцы об даут-мартановцах ачхой-мартановцах (Илес Музаев) / Проза.ру. proza.ru. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 2 січня 2021.
- ↑ Кумыкский мир | Ташав-хаджи Эндиреевский. kumukia.ru. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 2 січня 2021.
- ↑ Сборникъ свѣдѣній о кавказскихъ горцахъ. Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 3 квітня 2022.
- ↑ Алибек-Хаджи Алдамов. ИА Чеченинфо (рос.). Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 2 січня 2021.
- ↑ В. В. Марущенко — Сверный Кавказ: трудный путь к миру — Страница 33. Архів оригіналу за 10 лютого 2022. Процитовано 3 квітня 2022.