Індуктивність розсіювання
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/18/Real_transformer.png/320px-Real_transformer.png)
Індуктивність розсіювання — індуктивна складова, що присутня в трансформаторі, яка є наслідком недосконалості магнітного зв'язування обмоток. Будь-який магнітний потік, що не пов'язує первинну обмотку із вторинною, діє як індуктивний опір послідовно з первинною, через це індуктивність розсіювання являє собою додаткову індуктивність до первинної обмотки взірцевого трансформатора. Для розробки деяких проєктів індуктивність розсіювання трансформатора може відігравати вирішальну роль. Отже, точне вимірювання індуктивності розсіювання, часто є важливою складовою під час виготовлення трансформаторів. Щоби не плутати індуктивність розсіювання з іншими характеристиками трансформатора, її не приписують до інших складових втрат, таких як опір обмотки або міжобмоткова ємність. Збільшення частки індуктивності розсіювання зазвичай, досягається шляхом введення повітряного зазору в конструкції активної зони, тим самим зменшуючи проникність осердя, отже й, значення індуктивності первинної обмотки.
Як зосереджений параметр індуктивність розсіювання зручно визначати виходячи з того припущення, що магнітне поле розсіювання створюється частиною струму навантаження. В цьому полі зосереджена магнітна енергія, яку можна обчислити знаючи геометричні співвідношення між окремими складниками конструкції трансформатора, а також струм навантаження. З іншого боку, магнітна енергія виражається із співвідношення . Тож, визначивши енергію поля розсіювання та знаючи струм навантаження, можна знайти індуктивність розсіювання.
У зразковому трансформаторі немає втрат. Напруги трансформуються в прямому співвідношенні витків; струми в зворотному співвідношенні витків. У справжньому трансформаторі частина потоку в первинній обмотці не зв'язана із вторинною обмоткою. Цей потік не бере участі в роботі трансформатора і може бути представлений у вигляді додаткового індуктивного опору, який послідовно з'єднаний з первинною обмоткою.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c1/Coupling_coefficient2.gif/317px-Coupling_coefficient2.gif)
Магнітний потік контуру з двох котушок індуктивності, що не з'єднані, це потік розсіювання відповідно в первинній обмотці індуктивність розсіювання та у вторинній . Індуктивність розсіювання визначена в умовах холостого ходу котушки індуктивності трансформатора, а також при даному коефіцієнті зв'язку трансформатора, індуктивність котушки при холостому ході в первинній обмотці задається рівнянням:
- ,
де
- та
- — індуктивність первинної обмотки,
- — самоіндукція первинної обмотки,
- — індуктивність розсіювання первинної обмотки,
- — індуктивність намагнічування.
Індуктивність вторинної обмотки на холостому ході трансформатора визначається рівнянням:
- ,
- де
- ,
- та
- — індуктивність вторинної обмотки,
- — самоіндукція вторинної обмотки,
- — індуктивність розсіювання первинної обмотки,
- — індуктивність намагнічування,
- — співвідношення витків.
Справедливість наведених вище співвідношень трансформатора залежать від умов контуру, а більш узагальнені параметри контуру, розглянуті в наступних двох розділах.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e1/Basic_transformer_circuits.jpg/250px-Basic_transformer_circuits.jpg)
Звичайний двообмотковий трансформатор виконаний у вигляді двох обмоток, намотаних на осердя, пов'язує п'ять складових повного опору, як показано на схемі праворуч, де
- — спільна індуктивність
- та — самоіндукція первинної та вторинної обмотки
- та — опір первинної та вторинної обмотки
- , , , і — вимірюються на виводах трансформатора
- коефіцієнт зв'язку визначається:
- , де
- відношення витків зазвичай визначається як
Напруга та потокозчеплення визначається за формулами:
- де
- ψ — потокозчеплення
- dψ/dt — похідна від потокозчеплення за часом.
Ці рівняння можуть бути перетворені, якщо знехтувати пов'язаним індуктивним опором, відношенням обмоток контуру та струмом з іншою обмоткою:
- ,
- де
- text{σ} коефіцієнт розсіювання
- та струм на холостому ході та при короткому замиканні
- та індуктивність в умовах холостого ходу та при короткому замиканні.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/05/TREQCCTHeyland.jpg/403px-TREQCCTHeyland.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/24/TREQCCTHeyland-to-k.jpg/401px-TREQCCTHeyland-to-k.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/fb/TREQCCTHeylandConverted.jpg/400px-TREQCCTHeylandConverted.jpg)
Індуктивності можуть бути виражені за умови трьох індукційних констант наступним чином:
- ,
- де
- індуктивність намагнічування
- та індуктивність розсіювання первинної та вторинної обмотки.
Співвідношення для трансформатора можуть бути виражені більш зручно:
- .
- так як
- та
- ,
- маємо
- ,
що дозволяє виразити співвідношення так
- .
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/3d/Main_%26_leakage_inductances.jpg/175px-Main_%26_leakage_inductances.jpg)
Схема реального трансформатора може бути спрощена, як показано на рисунку, де
- — струм намагнічування, збуджений потоком Фм, що пов'язує первинну та вторинну обмотки.
Враховуючи схему потоку, що зображена праворуч, співвідношення для коефіцієнту розсіювання обмотки представлені у вигляді:
- ΦPσ/ΦM = LPσ/LM
- σS = ΦSσ'/ΦM = LSσ'/LM
- ΦP = ΦM + ΦPσ = (1 + σP)ΦM
- ΦS' = ΦM + ΦSσ' = (1 + σS)ΦM
- LP = LM + LPσ = (1 + σP)LM
- LS' = LM + LSσ' = (1 + σS)LM,
де
- σP — коефіцієнт розсіювання в первинній обмотці
- σS — коефіцієнт розсіювання в первинній обмотці
- Φ — магнітний потік.
Коефіцієнт розсіювання може бути виражений наступним чином:
- .
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1d/%D0%A1%D1%85%D0%B5%D0%BC%D0%B0_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%96%D0%BD%D0%B4%D1%83%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D1%96%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BC_%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BC.png/245px-%D0%A1%D1%85%D0%B5%D0%BC%D0%B0_%D0%B4%D0%BB%D1%8F_%D0%B2%D0%B8%D0%BC%D1%96%D1%80%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%96%D0%BD%D0%B4%D1%83%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D1%96%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BC_%D0%BC%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%BC.png)
Індуктивність розсіювання трансформатора можна виміряти методом послідовного коливального контуру. Для цього замикається ключ, далі шукається перший резонанс та за його частотою розраховується індуктивність контуру, що у цьому разі і є індуктивністю розсіювання трансформатора. Під час вимірювання можуть виникнути складнощі, пов'язані з невеликою добротністю контуру. За низької частоти (десятки Герц) напруга на котушці близька до нуля. Для пошуку резонансу треба плавно перелаштовувати частоту генератора до миті початку підвищення напруги. У разі відсутності резонансного піку, частотою налаштування можна вважати частоту за якої напруга на котушці складає половину напруги на більш високих частотах, але точність вимірів в такому випадку дуже незначна. Для підвищення добротності контуру можна зменшити ємність конденсатора.
- Вдовин С. С. Проектирование импульсных трансформаторов. - 2-е изд., перераб. и доп. - Л.: Энергоатомиздат. Ленингр. отд-ние, 1991. - 208 с.}}
- Вольдек А. И., "Электрические машины. Учебник для технических учебных заведений" – 3-е издание, переработанное – Ленинград: Энергия, 1978 – 832с.
- [1] [Архівовано 17 січня 2017 у Wayback Machine.]
- [2] [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- [3] [Архівовано 21 вересня 2017 у Wayback Machine.]
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |