Інститут дослідження вугілля імені Макса Планка
| Інститут дослідження вугілля імені Макса Планка | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Висотка з лабораторіями інституту | ||||
Основні дані
| ||||
| Засновано | 1912 | |||
| Приналежність | Товариство імені Макса Планка | |||
| Галузь | НДДКР[1] | |||
| Сфера | органічна хімія | |||
Контакт
| ||||
| Ключові особи | Директор-розпорядник Вальтер Тіль | |||
| Країна |
 Німеччина | |||
| Штаб-квартира | Мюльгайм-на-Рурі | |||
| Адреса |
Max-Planck-Institut für Kohlenforschung Kaiser-Wilhelm-Platz 1, D-45470 Mülheim an der Ruhr | |||
| Тип | Інститут Макса Планкаd і неприбуткова організація | |||
| Штат працівників | 350 осіб | |||
| Материнська організація |
Товариство імені Макса Планка і Товариство кайзера Вільгельма[1] | |||
| Членство | Informationsdienst Wissenschaftd[2] | |||
| Вебсторінка | kofo.mpg.de | |||
Мапа
| ||||
 | ||||
 Інститут дослідження вугілля імені Макса Планка у Вікісховищі | ||||
Інститу́т дослі́дження вугі́лля і́мені Ма́кса Пла́нка (нім. Max-Planck-Institut für Kohlenforschung, MPI) знаходиться в місті Мюльгайм-на-Рурі, земля Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина.[3] Дослідження зосереджено на розробці селективних каталізаторів.[4] Цей інститут є некомерційним, незалежним правоздатним приватним (громадським) закладом,[5] на відміну від інших інститутів імені Макса Планка, які не є законодавчо незалежними підрозділами Товариства імені Макса Планка. Метою закладу є наукове, суспільно корисне дослідження вугілля, яке здійснюється через фундаментальні дослідження в галузі природничих наук.[5] Серед членів правління інституту знаходиться обер-бургомістр, міністерство науки та досліджень землі Північний Рейн-Вестфалія та три інших представника призначених Товариством імені Макса Планка та Studiengesellschaft Kohle mbH.[5] Члени правління призначають раду директорів, що складається із голови та двох замісників.[5]
Інститут було засновано 1912 року під назвою Інститут дослідження вугілля імені Кайзера Вільгельма рішенням Товариства кайзера Вільгельма, представниками промисловості Північного Рейн-Вестфалії та міста Мюльгайма-на-Рурі.[6] Під цією назвою інститут проіснував до свого перейменування в Інститут дослідження вугілля імені Макса Планка у 1949 році.[6] Першим директором інституту було призначено Франца Фішера у 1913 році,[6] а урочисте відкриття інституту відбулося 1914 року.[6] Найбільш інтенсивно дослідження саме вугілля проводилося на початку існування інституту.[6] За цей період Францом Фішером та його співробітниками було розроблено важливий на той час для Німеччини процес Фішера — Тропша (запатентовано у 1925 році), який дозволяє перетворення твердого вугілля у рідке паливо (бензин чи дизель).[6]
У 1943 році директором інституту став інший всесвітньо відомий хімік: Карл Ціглер.[6] З його приходом дослідження вугілля почало втрачати свого значення, а натомість дослідження в галузі металоорганічної хімії стали набирати головного значення.[6] Ці дослідження призвели до багатьох відкриттів, один із яких розробка каталізаторів Ціглера — Натта для полімеризації етилену в поліетилен за низького тиску та отримання поліпропілену.[6] За розробки у галузі полімеризації Карла Ціглера було згодом нагороджено Нобелівською премією з хімії 1963 року разом із Джуліо Натта.[6] Інститут віднесений рішенням товариства німецьких хіміків до історичних місць хімії на визнання важливості діяльності Карла Ціглера (на старій будівлі інституту також встановлена бронзова меморіальна дошка із відповідним написом).[6]
На даний час у інституті працює понад 300 співробітників. Головна діяльність спрямована на розробку високоселективних, ресурсозберігаючих хімічних процесів.[6]
Інститут дослідження вугілля імені Макса Планка складається з п'яти відділень, кожен з яких має свого директора (наукового члена Товариства імені Макса Планка):[7]
- Органічний синтез під керівництвом Манфреда Т. Рітца (почесний професор у відставці).
- Гомогенний каталіз під керівництвом Бен'яміна Ліста.
- Гетерогенний каталіз під керівництвом Ферді Шюта.
- Металоорганічна хімія під керівництвом Алоіса Фюрстнера.
- Теоретична хімія під керівництвом Вальтера Тіля.
Директором-розпорядником інституту призначено Вальтера Тіля, а адміністративним директором — Германа Толє.[7]
51°25′1″ пн. ш. 6°53′7″ сх. д. / 51.41694° пн. ш. 6.88528° сх. д.
- ↑ а б Архів преси XX століття — 1908.
- ↑ https://idw-online.de/de/institution2337
- ↑ Вебсторінка інституту дослідження вугілля імені Макса Планка [Архівовано 21 липня 2011 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ Загальна інформація про інститут [Архівовано 15 листопада 2012 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ а б в г Правова форма інституту дослідження вугілля імені Макса Планка. [Архівовано 1 жовтня 2020 у Wayback Machine.](PDF)(нім.)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Історія інституту [Архівовано 26 квітня 2019 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ а б Керівництво інституту [Архівовано 26 лютого 2015 у Wayback Machine.](нім.)