Перейти до вмісту

Джуліо Натта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Джуліо Натта
італ. Giulio Natta
Народився26 лютого 1903(1903-02-26)
Porto Mauriziod, Імперія, Лігурія, Італія[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер2 травня 1979(1979-05-02) (76 років)
Бергамо, Італія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
·хвороба Паркінсона Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаІталія Італія
Діяльністьхімік, винахідник, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМіланський технічний університет
ГалузьОрганічна хімія
ЗакладМіланський технічний університет, Римський університет
ЧленствоАкадемія наук СРСР
Французька академія наук
Російська академія наук
Національна академія наук Італіїd
Туринська академія наук[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Особ. сторінкаgiulionatta.it Редагувати інформацію у Вікіданих

Джуліо́ На́тта (італ. Giulio Natta; 26 лютого 1903, Імперія — 2 травня 1979, Бергамо) — італійський хімік-органік. Іноземний член АН СРСР (1966). Нагороджений Великою золотою медаллю ім. М. В. Ломоносова (1969).

Біографія

[ред. | ред. код]

У 1924 році закінчив Міланський технічний університет; з 1925 року працював там же асистентом. З 1927 року — професор загальної хімії. У 19331935 роках — директор інституту загальної хімії при університеті в Павії. У 19351937 роках — декан фізико-хімічного факультету Римського університету. З 1938 року — директор інституту промислової хімії при Міланському технічному університеті.

Основні роботи

[ред. | ред. код]

Перші наукові роботи Натта були присвячені вивченню структур твердих тіл, в тому числі структур каталізаторів і деяких органічних полімерів. У 1938 році почав дослідження, пов'язані з виробництвом синтетичного каучуку, і вперше здійснив поділ бутадієна і бутена-1. У 1954 році відкрив метод стереоспеціфічної полімеризації. У 1957 році завдяки дослідженням Натта на промисловій установці отримано ізотактичний поліпропілен. Результатом інших його робіт стало створення нових типів еластомерів. Внесок Натта і його школи в хімію полімерів полягає у відкритті нового класу полімерів з впорядкованою структурою — стереорегулярних полімерів.

Нобелівська премія

[ред. | ред. код]

У 1963 році отримав Нобелівську премія з хімії спільно з німецьким хіміком Карлом Ціглером: «За відкриття у галузі хімії та технології високомолекулярних полімерів»

Примітки

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]