Іпотешті-киндешцька культура
Іпотешті-киндешцька культура, культура Іпотешть-Киндешть-Чурел (рум. Ipoteşti-Cândeşti-Ciurel, Іпотешть-Киндешть-Чурел; або рум. Ipoteşti-Ciurel-Cândeşti) — археологічна культура ранніх слов'ян V—VII сторіч у Нижньому Наддунав'ї, на території сучасної Румунії. За Прутом, на території Молдавії та України існувала аналогічна їй пеньківська культура.
Іпотешті-киндешцька культура була сформована антами — носіями пеньківської культури, спільно з місцевим романізованим населенням та слов'янами Празько-корчацької культури, що мігрували на південь у нижнє Наддунавʼя.
За наявності структурної подібності й окремих форм горщиків, культуру Іпотешть-Киндешть-Чурел важко вважати її частиною якої-небудь іншої ранньослов'янської культури, проте це не суперечить словʼянської належності її пам'яток. На території сучасної Румунії досить стійкими виявилися традиції пізньоримського-ранньовізантійської доби. Тривало, хоча і в сильно скорочених масштабах, виробництво клльного кухонного посуду, форми якого часто відтворювалися і в посудинах, зроблених вручну. Словʼянська, автентична специфічгаа форма горщиків тут виявилася в результаті втраченою.
На підставі несловʼянськості гончарних виробів румунські археологи заперечують словʼянську прилежність пам'яток культур Іпотешть-Киндешть-Чурел й Костіша-Ботошана й приписують їх автохтонному романізованому населенню, у яке пізніше влилися слов'яни. Румунські дослідники висунули гіпотезу, що з просуванням частини слов'ян на південний берег Дунаю (у сучасну Болгарію) ці культури утвердили свій несловʼягський розвиток, в результаті чого до кінця VII сторіччя виникла культура Хлінча (назва Лука-Райковецької культури у Румунії[1]) у Молдавії, й до початку VIII сторіччя культура Дріду у Мунтенії.
В українській літературі Іпотешті-киндешцька культура відноситься до ранньословʼянських культур, носіями якої переважно були анти.[2] Прийшлі словʼяни (переважно пеньківської культури) змішалися з автентичним романізованим місцевим населенням й запозичили досконаліши форми римської провінційної культури (у тому числі у гончарстві).[3][1]
VIII сторіччя територія Іпотешті-киндешцької культури увійшла у Перше Болгарське царство.
- ↑ а б Олег Гуцуляк, Петро Дрогомирецький, Богдан Томенчук (2006-2007; №№ 12-13). Королівсьво священних вершин (Scando-Slavica у Верхньому Подністровʼї) (PDF). Івано-Франківськ: Галичина. с. 27. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 13 грудня 2019.
- ↑ Культури слов'ян (склавінів і антів) V—VII ст (рос.). Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
- ↑ Майборода, Анастасия. Археология Украины учебник (англ.). Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 13 грудня 2019.
- Щукин М. Б. Рождение славян [Архівовано 29 грудня 2012 у Wayback Machine.]. — 2001.
- Поп И. А., Болован И. М. Северодунайские земли провинции Дакия в период зарождения румынского языка (II—VIII вв.) // История Румынии. — 2005.
- Седов В. В. Славяне в раннем средневековье. — М.: Фонд археологии, 1995. — 416 с.
- Седов В. В. Этногенез ранних славян [Архівовано 16 січня 2014 у Wayback Machine.] // Вестник РАН. — 2003. — Т. 73, № 7. — С. 594—605. Архивировано 16 января 2014 года.