Ірдинська вузькоколійна залізниця
 | Ця стаття містить посилання на джерела, що можуть не відповідати вимогам Вікіпедії до авторитетних джерел. (квітень 2024) |
Ірдинська вузькоколійна торфовізна залізниця - донедавна частково робоча вузькоколійна залізниця в Україні, в межах Черкаського району Черкаської області, яка використовувалася виключно у промислових потребах.
Будівництву вузькоколійної залізниці на Ірдинському торф'яному масиві передували ручна розробка та потреба у доставці видобутого торфу. Перші спроби відбулися в 1856 р. біля міста Сміла. У 1911 р. були здійснені спроби осушити болото — було прокопано близько 20 км меліоративної канави. В період перших п'ятирічок СРСР осушувальні роботи поновили.
У 1930 році створюється селище для робітників тофрозаготівельників під назвою Ірдинь. Тоді ж будується перша залізнична мережа. [1] Зі збільшенням ручного видобутку 1938 році почали використовувати багер — основний екскаватор.
За деякими даними у період Німецько-радянської війни видобуток торфу не відбувався та залізниця не працювала. [2]
У 1975 році у селищі Ірдинь будують торфобрикетний завод, у результаті чого переробка сировини на брикети розпочинається безпосередньо на місці. До цього торф вантажився на залізничні вагони та транспортувався до місць переробки.
Побудована мережа вузькоколійної залізниці з шириною колії 750 мм для вантажного руку довжниною 29 км (за іншими даними більше 50 км[3]).
У 2001 році створюється Дочірнє підприємство "Черкаситорф" Державного підприємства "Київторф", яке стає підприємством оператором Ірдинської вузькоколійної залізниці.
Станом на 2014 рік експлуатувалося 15 км колії. [4] У 2015 році стало відомо, що в Ірдині розікрали 132 метри рейок вузькоколійки, яка вела до торфзаводу.[3]
Через фінансові труднощі та не рентабельність видобутку у 2016 році підприємство припиняє своє існування. [5]
У 2019 на його колишніх фондах дочірнього підприємства створюється Товариство з обмеженою відповідальністю “Черкаський торфобрикетний завод”[6], через зменшення попиту на продуцію залізнична мережа занепадає.
У 2021 році підприємство перемогло в аукціоні з продажу спецдозволу на видобування торфу на родовищі “Ірдинь” (ділянка “Ірдинь-І”, Дільниця 1, Дільниця 2).[7] Чи проводилися роботи з видубутку у зв'язку з широкомасштабною агресією Росії 24 лютого 2022 року - не відомо.
В рухомому парку були[4]:
- три дрезини ПД1.
- потяги ТУ4-2234,
- потяги ТУ6А-2167, 3631 і один розрізані на металобрухт,
- потяг ТУ7-1865 переданий іншому підприємству, ЭСУ2А-767.
- три вагони ПВ,
- вагон-їдальня,
- два десятки ТСВ.
- шляхоприбирач ПЩС1-154 (1986).
- дерев'яний сніоприбирач С2-750.
- саморобний пожежний поїзд.
- платформа для зрізання торфу і трави з шляху.
- ↑ ПРОЧЕРК. Ірдинські болота можуть знову стати місцем промислового видобутку торфу — ПРОЧЕРК.інфо. ПРОЧЕРК (uk-ua) . Процитовано 14 квітня 2024.
- ↑ Ірдинське болото. Вікіпедія (укр.). 22 листопада 2023. Процитовано 14 квітня 2024.
- ↑ а б В Ірдині розікрали 132 метри рейок вузькоколійки, яка вела до торфзаводу. Новини Черкас. Процитовано 14 квітня 2024.
- ↑ а б Шукач | Вузькоколійка в с. Ірдинь. www.shukach.com. Процитовано 14 квітня 2024.
- ↑ Сторінка підпримства на сервісі youcontrol.
- ↑ Сторінка підприємства на Youcontrol. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 14 квітня 2024.
- ↑ Торф уцінили. Родовище “Ірдинь” віддадуть удесятеро дешевше ‣ NADRA.info (укр.). 23 червня 2021. Процитовано 14 квітня 2024.