Іркутське водосховище
| Іркутське водосховище | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| 52°14′ пн. ш. 104°19′ сх. д. / 52.233° пн. ш. 104.317° сх. д. | ||||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Росія  | |||
| Регіон |
Іркутськ | |||
| Розташування | Іркутська область, Бурятія | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип | водосховище ГЕС | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні | 31 500/154 km² км² | |||
| Глибина середня | 744,4 м | |||
| Глибина макс. | 1642/35 м | |||
| Довжина | 636/55 км | |||
| Ширина | 80/7 км | |||
| Берегова лінія | 2200/276 км | |||
| Об'єм | 31,5/0,07 km³ км³ | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| ↑ Водний басейн |
басейн Єнісею | |||
| Вливаються | Верхня Ангара, Селенга, Баргузин, Турка, Сніжна, Сарма | |||
| Витікають | Ангара | |||
| Країни басейну | Росія | |||
| Інше | ||||
| Дамба, гребля |
Іркутська ГЕС | |||
| Код ДВР Росії |
16010100121416200000028 | |||
  Іркутське водосховище (Росія) | ||||
| ||||
|
| ||||
 Іркутське водосховище у Вікісховищі | ||||
Іркутське водосховище — водосховище утворене Іркутською ГЕС на річці Ангара; також має у своєму складі[1] озеро Байкал, рівень якого було піднято на 1,46 м. Територіально розташоване в Іркутській області і республіці Бурятія, Росія. Разом з озером Байкал — найглибше озеро у світі — є найглибшим водосховищем.
Корисний об'єм річковий та озерної частини складає, відповідно, 0,07 км³ та 31,5 км³. Річкова частина водосховища використовується для добового регулювання стоку, озерна частина становить 99% від загального об'єму і дозволяє забезпечувати глибоке багаторічне і річне регулювання стоку та рівномірність роботи не тільки Іркутської ГЕС, але і всього каскаду Ангарських електростанцій.
Будівництво Іркутської ГЕС розпочали в 1950, закінчили в 1958. Перше заповнення водосховища здійснювалось протягом семи років. Незважаючи на те, що ГЕС є низьконапірною русловою станцією, у зоні затоплення та підтоплення Іркутського водосховища виявилося 138,6 тис. га, у тому числі 32,3 тис. га земель сільгосппризначення, більше 200 населених пунктів, ділянка автостради Іркутськ-Листвянка і частина Навколобайкальської залізниці (дільниця Іркутськ-Михалева-Подорвіха-Байкал). Із зони затоплення було переселено 3,3 тис. дворів і 17 тис. чоловік.
За проектом корисний об'єм ангарської частини водосховища становив 2,5 км³, тоді як об'єм Байкальської ділянки — 46,4 км ³. У порівнянні з початковими межами зміни рівня висота відпрацювання від ППР була зменшена на 0,5 м і на 2009 становить 1 метр.
До будівництва Іркутської ГЕС та заповнення Іркутського водосховища рівень режим річки Ангари в районі її витоку був досить незвичайним і визначався не кількістю опадів або таненням снігу у сточищі річки, а значенням температури повітря в області річища. У верхній течії річки приплив з глибоководних шарів озера Байкал зберігає високу температуру води протягом усієї зими, що знаходило віддзеркалення в пізньому її замерзанні біля Іркутська — як правило, льодостав наставав в січні[2]. Велике падіння річки, разом з низькими температурами повітря взимку, приводили до інтенсивного утворення шуги, яка заповнювала річище і була причиною підйому води. Високий рівень Ангари зберігався щозими, а з весни по осінь був набагато більш низьким[2]. Сильні морози в січні перед льодоставом могли стати причиною катастрофічних повеней. Такими, наприклад, були січневі паводки 1870 , 1900 , 1939 і 1952 рр.., що мали місце при настанні сорокаградусних морозів і приводили до значних підтоплень Іркутську[3].
- ↑ Иркутское водохранилище [Архівовано 1 листопада 2013 у Wayback Machine.], Yandex, БСЭ
- ↑ а б А. А. Соколов. Глава 23. Восточная Сибирь // Гидрография СССР. — 1954 г..
- ↑ Ангара — река с двумя именами [Архівовано 29 липня 2013 у Wayback Machine.], Байкальский край — информационно-краеведческий портал
|
Це незавершена стаття з гідрології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |