Іспанські Філіппінці
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (березень 2024) |
Іспанські філіппінці — етнічні групи, які ведуть свій родовід до іспанських мігрантів з Іспанії або Мексики, які влаштувалися на Філіппінах протягом 18 до 20 століття.
Іспанська філіппінець — це будь-який громадянин або житель Філіппін, має іспанське походження. Вони представлені на всіх рівнях філіппінського суспільства та інтегровані політично й економічно, в приватному і державному секторах.
Іспанська філіппінців присутні протягом декількох комерції та бізнесу на Філіппінах і в кількох джерелах, оцінка компаній, які становлять значну частину філіппінської економіки належить іспанській філіппінців як Міжнародний Контейнерний термінал Сервісіз Інк., Маніла Води, Вбудований Мікро-Електроніки, Інк., Аяла Земля, Ynchausti р-Компанья, Аяла корпорації, Aboitiz & компанія, Союз банк Філіппін, ANSCOR, Банк Філіппінських островів, Глобус Телекому, курортний готель і казино Solaire, до імені, але кілька.[1][2][3][4][5]
Передісторія.
Термін "іспаномовні" в широкому сенсі відноситься до людей, націй і культур, які мають історичний зв'язок з Іспанією. Вона зазвичай застосовується до країн, що колись входили до складу іспанської імперії, особливо до країн Латинської Америки, Філіппін, Екваторіальної Гвінеї та іспанській Сахарі. Іспанська культура і іспанська мова є основними традиціями.[6][7]
Між 1565 і 1898 роками латиноамериканці з Латинської Америки та Іспанії плавали на Філіппінські острови й назад. Це сприяло асиміляції латиноамериканців в повсякденне суспільство. Згідно з дослідженням, проведеним в 1818 році відомим німецьким етнологом Федором під назвою "колишні Філіппіни ОЧИМА ІНОЗЕМЦІВ", не менше третини жителів острова Лусон були нащадками іспанців, змішаних з різним ступенем Південноамериканського, китайського та індійського походження, і переважна більшість військовослужбовців тоді мали латиноамериканське походження.[8]
Іспанські Філіппіни — це історія Філіппін 1521 по 1898 рік. Вона починається з прибуття в 1521 році Європейського дослідника Фердинанда Магеллана до Іспанії, що сповістило період, коли Філіппіни були заморською провінцією Іспанії, і закінчується з початком іспано-американської війни 1898 року.
Іспанська Ост-Індія (Indias orientales españolas) була іспанською територією в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні з 1565 по 1899 рік. Вони включали Філіппінські острови, Гуам та Маріанські острови, Каролінські острови (Палау і Федеративні Штати Мікронезії) і протягом деякого часу частині Формоза (Тайвань) і Молуккських островів (Індонезія). Себу був першим місцем перебування уряду, пізніше перенесений у Манілу. З 1565 по 1821 рік ці території разом з іспанської Вест-Індією управлялися через віцекоролівство Нової Іспанії, розташоване в Мехіко.
Капітанство генерал Філіппін (іспанська: Capitanía General de las Filipinas; філіппінський: Kapitanyang Heneral ng Pilipinas) був адміністративним районом Іспанської імперії. Генерал-капітанство охоплювало іспанську Ост-Індію, яка охоплювала сучасну країну Філіппіни й різні тихоокеанські острівні володіння, такі як Каролінські острови й Гуам. Він був заснований в 1565 році з першими постійними іспанськими поселеннями.
Протягом століть всі політичні й економічні аспекти капітанства перебували у віданні віцекоролівства Нової Іспанії, в той час, як адміністративні питання повинні були вирішуватися іспанською короною або радою Індії через королівську аудієнцію Маніли. Однак у 1821 році, після того, як Мексика стала незалежною державою, весь контроль був переданий Мадриду.
В Азії Філіппіни, колишня іспанська заморська провінція, були єдиним суверенною державою, що представляють іспанську мову. Іспанська мова була мовою Франка країни з початку іспанського панування в кінці 1500-х років до першої половини 20 століття. Вона мала офіційний статус протягом майже половини тисячоліття, перш ніж була понижена до факультативної мови в 1987 році. Однак іспанська мова все ще залишалася дуже важливою мовою аж до середини 20 століття, але несприятливі обставини призвели до його поступового занепаду протягом десятиліть.[9] Попри те, що він поки ще не використовується переважно у повсякденному житті й на ньому говорить непропорційно велике число населення, групи об'єднуються, щоб відродити мову і зробити його обов'язковим предметом у школах, а величезний попит на іспаномовних в колл-центрі та аутсорсингових галузях бізнес-процесів привів до його пожвавлення і попиту. Заняття в Інституті Сервантеса завжди переповнені через цей економічний феномен.
Філіппінський іспанська (іспанська: Español Filipino, Castellano Filipino) - це іспанський діалект і варіант іспанської мови, на якій говорять на Філіппінах. Філіппінський іспанська дуже схожий на мексиканський іспанська, тому що мексиканці й латиноамериканці емігрували в іспанську Ост-Індію (Філіппіни) протягом багатьох років. На ньому говорять в основному іспанські філіппінці.
Чавакано або Чабакано [tßaßaˈkano] - це іспанський креольська мова, на якій говорять на Філіппінах. Слово Chabacano походить від іспанського, що означає "поганий смак", "вульгарний", для мови Чавакано, розвиненого в Кавите-Сіті, Тернате, Замбоанге й Ермите. Він також походить від слова чавано, придуманого народом Замбоангеньо.
Були розроблені шість різних діалектів: Zamboangueño в місті Замбоанга, Davaoeño Zamboangueño / Castellano Abakay в місті Давао, Ternateño в Тернате, Cavite, Caviteño в місті Кавите, Cotabateño в місті Котабато й Ermiteño в Ермите.
Чавакано — єдиний іспанський Креол в Азії. Він існує вже понад 400 років, що робить його одним з найстаріших креольських мов у світі. Серед філіппінських мов це єдина не австронезійська мова, але, як і малайсько-полінезійські мови, він використовує редуплікацію.
Обкладинка "християнської доктрини" із зображенням Святого Домініка і повною назвою книги. Гравюра на дереві, близько 1590 року.
Сторінки християнської доктрини, ранньохристиянської книги написані іспанською мовою. Книга містила латинські й Байбайїн-Суятські письмена. (1593)
Філіппінська література іспанською мовою (іспанська: Literatura Filipina en Español) — це сукупність літератури, створеної філіппінськими письменниками іспанською мовою. Сьогодні цей корпус посідає третє місце у всьому корпусі філіппінської літератури (першим йде філіппінська література філіппінською мовою, за нею слід філіппінська література англійською мовою). Вона дещо більше, ніж філіппінська література на народних мовах. Однак за дуже небагатьох доповнень до нього за останні 30 років очікується, що перший незабаром наздожене свій ранг.
Doctrina Christiana
The Doctrina Christiana була ранньою книгою Римо-католицького катехизму, написаної в 1593 році Фраєм Хуаном де Пласенсіа, і вважається однією з найбільш ранніх книг, надрукованих на Філіппінах.
Noli Me Tángere
Noli Me Tángere (по-латині "не чіпай мене") - вигаданий роман, написаний Хосе Рисалем, одним з національних героїв Філіппін, під час колонізації країни Іспанією, щоб викрити несправедливість іспанських католицьких священників і правлячого уряду.
Спочатку написана іспанською мовою, ця книга найчастіше публікується і читається на Філіппінах або на латині, або англійською мовами. Разом з його продовженням, El Filibusterismo, читання Noli є обов'язковим для старшокласників по всій країні.
El Filibusterismo
El Filibusterismo (букв. по-іспанськи "Флібустьєрство"[10]), також відомий під своїм англійським альтернативною назвою "Царство жадібності"[11], є другим романом, написаним філіппінським національним героєм Хосе Ризалем. Це продовження noli me tangere, і, як і перша книга, вона була написана іспанською мовою. Вперше вона була опублікована в 1891 році в Генті.
Похмура тема роману різко відходить від обнадійливої й романтичної атмосфери попереднього роману, Що означає звернення персонажа Ібарри до вирішення проблем своєї країни насильницькими засобами, після того, як його попередні спроби реформувати систему країни не дали ніякого ефекту і здавалися неможливими через ставлення іспанців до Філіппінців. Цей роман, як і його попередник, був заборонений в деяких частинах Філіппін з-за того, що вони зображали зловживання і корупцію іспанського уряду. Ці романи поряд з участю Ризаля в організаціях, які прагнуть вирішити й реформувати іспанську систему і її проблеми, призвели до вигнання Ризаля в Дапитан і наступної страти. І Роман, і його попередник, а також останній вірш Ризаля тепер вважаються літературними шедеврами Ризаля.
Mi Último Adiós
Mi Último Adiós Mi Último Adiós (англ.; "моє останнє прощання") — вірш, спочатку написаний іспанською мовою філіппінським національним героєм доктором Хосе Ризалем напередодні його розстрілу 30 грудня 1896 року. Це була одна з останніх заміток, які він написав перед смертю; інша, написана ним, була знайдена в його черевику, але оскільки текст був нерозбірливий, його зміст і досі залишається загадкою.
- ↑ Шевчук, Т. В. (31 грудня 2018). ВНЕСОК БОРИСА МИКОЛАЙОВИЧА БУБЛИКА В РОЗВИТОК МАТЕМАТИКИ. Сторінки історії. Т. 0, № 47. doi:10.20535/2307-5244.47.2019.158274. ISSN 2411-0647. Процитовано 10 січня 2021.
- ↑ Breharia, S. H. (23 січня 2015). Політика фінансово-промислових груп в умовах «Євромайдану» та «гібридної війни» в Україні (на прикладі груп «Приват» та СКМ). Grani. Т. 18, № 1. с. 109—114. doi:10.15421/1715020. ISSN 2413-8738. Процитовано 10 січня 2021.
- ↑ В.М. Розин, Л.Г. Голубкова Вампиры среди нас. Психология и Психотехника. Т. 3, № 3. 2013-03. с. 274—282. doi:10.7256/2070-8955.2013.03.7. ISSN 2070-8955. Процитовано 10 січня 2021.
- ↑ Cornils, B. (16 квітня 2020). BOD, bod. Catalysis from A to Z. doi:10.1002/9783527809080.cataz02231. Процитовано 10 січня 2021.
- ↑ Ждамарорва, А. В. (2019). «АРАБСЬКА ВЕСНА»: ПРИЧИНИ ТА ІСТОРІЯ РОЗГОРТАННЯ КРИЗИ. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: «Історія. Філософія. Політологія». Т. 17. с. 11—14. doi:10.32841/2707-0018.2019.17.3. ISSN 2707-0018. Процитовано 10 січня 2021.
- ↑ Никоненко, М. (8 жовтня 2020). Допит малолітньої або неповнолітньої особи на стадії досудового розслідування. Юридичний вісник. № 3. с. 218—225. doi:10.32837/yuv.v0i3.1944. ISSN 1561-4999. Процитовано 10 січня 2021.
- ↑ Вінниченко, Олена (22 травня 2020). ОСОБЛИВОСТІ КРЕДИТУВАННЯ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ НАУКИ: ФАКТОРИ ВПЛИВУ ТА ВЗАЄМОДІЇ - ТОМ 1. Міжнародний центр наукових досліджень. doi:10.36074/22.05.2020.v1.05. Процитовано 10 січня 2021.
- ↑ Jagor, Fedor, 1816-1900. (2007). The former Philippines through foreign eyes. Teddington, Middlesex: The Echo Library. ISBN 1-4068-1542-X. OCLC 232579701. Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 10 січня 2021.
- ↑ Коломоєць, О. Ю. (20 червня 2018). Бачення Європи в середовищі української інтелігенції періоду літературної дискусії 1925–1928 рр. Problems of Political History of Ukraine. № 13. с. 190—201. doi:10.15421/231816. ISSN 2409-3661. Процитовано 10 січня 2021.
- ↑ Остапчук, Вікторія (20 квітня 2016). Українські переклади Віслави Шимборської як рецепція: компаративний вимір. Sultanivski Chytannia. Т. 5, № 1. doi:10.15330/sch.2016.5.118-127. ISSN 2415-3885. Процитовано 10 січня 2021.
- ↑ Киктёва К.Д. Миф о Дон Хуане в легендах Хосе Соррильи. Litera. Т. 4, № 4. 2018-04. с. 86—94. doi:10.25136/2409-8698.2018.4.27217. ISSN 2409-8698. Процитовано 10 січня 2021.