Перейти до вмісту

Історія ФК «Ференцварош»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

«Ференцварош» — угорський професіональний футбольний клуб з міста Будапешт, Угорщина. Є найбільш титулованим клубом в Угорщині.

1900-ті роки

[ред. | ред. код]
Рекламний плакат 1913 року з рекламою міжнародних матчів проти «Сандерленда» та «Блекберн Роверз» і матчів чемпіонату Угорщини БТК — ТТК і Ференцварош" — МАК.

3 травня 1899 року «Ференцварош» був заснований жителями дев'ятого району Будапешта[1]. Першим головою клубу було призначено адвоката Ференца Шпрінгера з того ж округу. Бюджет клубу поповнився балом, проведеним на честь заснування клубу. Перше поле клубу було побудовано на проспекті Сороксарі в дев'ятому районі.

Футбольна секція «Ференцвароша» була офіційно відкрита 3 грудня 1900 року[1]. Через два місяці, у лютому, відбувся перший матч чемпіонату Угорщини між «Ференцварошем» і БТК. Оскільки матч не був оголошений Федерацією футболу Угорщини, він не був визнаний першим офіційним матчем клубу.

21 квітня 1901 року команда зіграла свій перший офіційний матч проти клубу МАФК[en], який «Ференцварош» програв з рахунком 3:5. Перший гол за клуб забив Гашпар Борбаш[2]. Перша перемога в чемпіонаті була здобута 16 червня 1901 року, коли «Ференцварош» переміг «Будапешт»[en] з рахунком 5:1[2].

У 1902 році «Ференцварош» зазнав найбільшої поразки у своїй історії, коли програв англійському «Оксфорд Юнайтед» з рахунком 0:16[3].

27 квітня 1902 року «Ференцварош» зіграв свій перший матч у міжнародному змаганні, вийшовши на поли проти клубу БТК в Кубку виклику 1901/02[4]. А вже 3 травня 1903 року у півфіналі наступного розіграшу цього ж турніру «Ференцварош» зіграв свій перший офіційний міжнародний матч проти австрійського клубу «Вінер АК» і програв з рахунком 1:5[5].

У тому ж сезоні 1903 року «Ференцварош» став чемпіоном Угорщини[6]. Через два роки, у 1905 році, «Ференцварош» вдруге став чемпіоном[7], а потім захистив титул у наступному сезоні 1906/07[8].

У сезоні 1908/09 «Ференцварош» вперше і востаннє виграв Кубок виклику: 10 квітня 1909 року клуб переміг «Лейпциг» 4:1, 11 квітня 1909 року — зіграв внічию з БТК, а 12 квітня переміг МТК з рахунком 2:1, посівши перше місце в груповому турнірі та кваліфікувавшись до фіналу Кубка виклику. Там 13 червня 1909 року «Ференцварош» переміг австрійський «Вінер Шпорт-Клуб» з рахунком 2:1 і здобув трофей[9].

1910-ті роки

[ред. | ред. код]
Перший стадіон клубу, урочисто відкритий 12 лютого 1911 року.

На зламі десятиліть «Ференцварош» був найсильнішою командою Угорщини, вигравши п'ять поспіль чемпіонатів Угорщини (1908/09[10], 1909/10[11], 1910/11[12], 1911/12[13] та 1912/13[14]). При цьому у сезоні 1911/12 «Ференцварош» переміг «Керюлеті» з рахунком (11:3), а Імре Шлоссер забив 8 голів, що досі є клубним рекордом для одного матчу[13].

12 лютого 1911 року відбулося урочисте відкриття нового стадіону клубу. Перший гол на новому стадіоні забив також Імре Шлоссер.

У грудні 1911 року Ференцварош вирушив у європейське турне. 24 грудня 1911 року клуб виграв з рахунком 5:3 у «Вікторії Гамбург» в Гамбурзі, Королівство Пруссія. 25 грудня 1911 року переміг «Бремен» з рахунком 5:0, а 30 грудня 1911 «Ференцварош» — «Герту» з рахунком 4:2 у Берліні. 1 січня 1912 року «Ференцварош» переміг у Берліні «БФК Пройссен» з рахунком 7:2, а 8 січня вперше виграв в Англії, обігравши «Вокінг» з рахунком 3–2 у Лондоні. 10 січня 1929 року «Ференцварош» програв 1:4 свій останній матч турне проти «Інгленд Вондерерз» у Лондоні[15].

У 1914 році почалася Перша світова війна, яка вплинула на «Ференцварош», оскільки багато гравців клубу були мобілізовані, і багато з них ніколи не повернулися. Угорська федерація футболу не організовувала жодних змагань між сезонами 1913/14[16] та 1916/17[17].

1920-ті роки

[ред. | ред. код]

Повоєнні роки почалися для «Ференцвароша» невдало, оскільки його суперник, МТК, виграв дев'ять поспіль титулів чемпіона Угорщини. Більше того, у сезоні 1924/25 «Ференцварош» програв МТК з рахунком 2:14, що стало найбільшою поразкою клубу в чемпіонаті за всю історію[18].

Лише у 1926 році «Ференцварош» знову став чемпіоном Угорщини через 13 років[19], захистивши свій титул у наступні два сезони — 1926/27[20] та 1927/28[21].

Завдяки цьому «Ференцварош» взяв участь у Кубку Мітропи 1928 року і 19 серпня виграв перший матч проти «БСК Белграда» з рахунком 7:0 у Белграді, Югославія. Матч-відповідь 26 серпня виграв «Ференцварош» з рахунком 6:1, вийшовши до півфіналу, де переміг «Адміру» з Відня, спочатку 9 вересня 1928 року в гостях з рахунком 2:1, а за тиждень і вдома з рахунком 1:0. У фінальному матчі «Ференцварош» переміг вдома віденський «Рапід» з рахунком 7:1 28 жовтня 1928 року завдяки хет-трику Йожефа Такача та дублів Ференца Седлачека і Вільмоша Кохута. Незважаючи на поразки 3:5 в гостях, 11 листопада 1928 року, «Ференцварош» здобув перемогу за сумою двох матчів і виграв свій перший міжнародний трофей[22][23]. Історичне досягнення для команди здобули воротар Ігнац Амшель, захисники: Геза Такач, Янош Хунглер, півзахисники Елемер Беркеші, Мартон Букові, Карой Фурманн, Анталь Ліка, нападники Йожеф Такач, Йожеф Турай, Ференц Седлачек, Вільмош Кохут, Імре Коста і Ізідор Ражо і головний тренер Іштван Тот.

Команда «Ференцвароша», яка провела турне по Південній Америці в 1929 році

1929 року «Ференцварош» брав участь у південноамериканському турне в Бразилії, Уругваї та Аргентині, виступаючи в чотирьох різних містах: Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Монтевідео та Буенос-Айресі. 30 червня «Ференцварош» переміг збірну Сан-Паулу з рахунком 2:1 на стадіоні «Парк Антарктика» в Сан-Паулу. 4 липня «Ференцварош» зіграв унічию з «Флуміненсе» (1:1) і «Ріо-де-Жанейро Селект» 3:3 у Ріо-де-Жанейро. 11 липня 1929 року «Ференцварош» програв збірній Бразилії на «Ештадіу дас Ларанжейрас» у Ріо-де-Жанейро. 14 липня «Ференцварош» програв клубу «Палестра Італія» з рахунком 5:2, а 21 липня переміг збірну Уругваю у Монтевідео[24]. 25 липня «Ференцварош» переміг збірну Монтевідео з рахунком 4:1 і програв Уругваю з рахунком 3:0, обидва матчі були зіграні на «Естадіо Гран Парк Сентраль». Наступна серія матчів була зіграна в Аргентині, де 1 серпня в Буенос-Айресі «Ференцварош» переміг «Рівер Плейт» з рахунком 4:3. 3 серпня «Ференцварош» повернувся до Монтевідео, де програв «Пеньяролю» з рахунком 2:0. 5 серпня «Ференцварош» зіграв у Авельянеді проти місцевого «Расінга» і виграв з рахунком 2:1. 10 серпня «Ференцварош» програв з рахунком 2:0 збірній Аргентини на стадіоні «Рівер Плейт». 13 серпня «Ференцварош» знову переміг "Расінг " з рахунком 2:1. Останній матч турне був зіграний 17 серпня проти «Сан-Паулу». «Ференцварош» програв з рахунком 1:2 на «Парк Антарктика»[25][26].

Наступного року клуб взяв участь у Кубку Мітропи 1930, де у першому матчі зіграв внічию (2:2) з празькою «Славією» в Чехословаччині. Домашній матч «Ференцварош» виграв з рахунком 1:0 і вийшов до півфіналу. Там угорський клуб програв на виїзді віденському «Рапіду» з рахунком 0:5 і, не зважаючи на подальшу домашню перемогу 1:0, вилетів з турніру[27].

1930-ті роки

[ред. | ред. код]
Трибуна домашнього стадіону «Ференцвароша» з будинком клубу поруч. 1935 рік.

У 1930-х роках «Ференцварош» чотири рази вигравав чемпіонат Угорщини — в 1932[28], 1934[29], 1938[30] і 1940 роках[31].

У сезоні 1931/32 «Ференцварош» виграв усі 22 матчі, що досі не змогла повторити жоден інший клуб чемпіонату, і в цьому ж сезоні команда забила свій 400-й гол у чемпіонаті[32][33]. Ця перемога дозволила «Ференцварошу» взяти участь у Кубку Мітропи 1932, але будапештці вилетіли вже в першому раунді, програвши «Ювентусу» з рахунком 4:0 у Турині і зігравши внічию 3:3 вдома[34].

За версією французького журналу L'Auto, «Ференцварош» був сьомою найкращою командою Європи в 1933 році.

«Ференцварош» зіграв і у Кубку Мітропи в сезоні 1934 року. Там у першому раунді клуб легко переміг «Флорідсдорфер» з рахунком 8:0 вдома та 2:1 на виїзді, а у чвертьфіналі пройшов чехословацьке «Кладно» завдяки перемозі 6:0 вдома і поразці 1:4 в гостях. У півфіналі «Ференцварош» зіграв внічию 1:1 у першому матчі з італійською «Болоньєю», але програв 1:5 у виїзному матчі-відповіді, вилетівши таким чином з турніру[35].

Домашній матч «Ференцвароша» на стадіоні. 1935 рік.

У наступному Кубку Мітропи 1935 року «Ференцварош» виступав нестабільно, чередуючи перемоги та поразки. Так у першому раунді угорці програли «Ромі» в Римі з рахунком 1:3, але вдома виграли з рахунком 8:0 і вийшли до чвертьфіналу. Там «Ференцварош» програв «Жиденіце» з Брно у Чехословаччині з рахунком 2:4, але у матчі-відповіді виграв з рахунком 6:1 і знову пройшов далі. У півфіналі «Ференцварош» переміг «Аустрію» з Відня вдома з рахунком 4:2 і програв на виїзді з рахунком 2:3, чого виявилось достатньо для виходу у фінал. У фіналі 8 вересня «Ференцварош» переміг празьку «Спарту» вдома 2:1, але програв 0:3 у Празі і не здобув трофей[36]. Наступного сезону команда виступила значно гірше, коли у першому ж раунді після домашньої перемоги 5:2 над «Славією» з Праги, програла в гостях 0:4 і одразу вилетіла з турніру[37].

У Кубку Мітропи 1937 року «Ференцварош» знову повернув собі звання однієї з найкращих команд Центральної Європи. У першому матчі турніру в Празі, Чехословаччина, він зіграв унічию 2:2 з празькою «Славією», після чого здобув домашню перемогу з рахунком 3:1 і вийшов до наступного раунду. У чвертьфіналі «Ференцварош» приймав «Ферст Вієнну», перемігши вдома з рахунком 2:1, але в гостях програв з рахунком 1:0. Для визначення переможця було проведено додатковий матч, що завершився перемогою «Ференцвароша» з рахунком 2:1.. У півфіналі угорський клуб програв «Аустрії» з рахунком 1:4 у Відні, але в домашньому матчі зумів відігратись і перемогти з рахунком 6–1 та вийти до фіналу. У фіналі Кубка Мітропи 1937 року «Ференцварош» переміг італійське «Лаціо» як вдома (4:2) 12 вересня так і у Римі (5:4) 24 жовтня, здобувши таким чином цей трофей вдруге у своїй історії, а нападник Дьєрдь Шароші став найкращим бомбардиром турніру[38].

У наступні три роки «Ференцварош» кожен раз виходив до фіналу Кубка Мітропи, але у перших двох випадках поступився «Славії» (2:2, 0:2) та «Уйпешту» (1:4, 2:2) відповідно, а в останньому турнірі 1940 року фінал з «Рапідом» (Бухарест) не відбувся через політичний конфлікт Угорщини та Румунії та подальший Другий Віденський арбітраж.

1940-ті роки

[ред. | ред. код]

У 1940-х роках «Ференцварош» здобув титули чемпіона Угорщини у 1940, 1941[39] і 1949 роках[40], при цьому у сезоні 1940/41 команда забила понад сто голів. У 1940-х роках «Ференцварош» став першою командою, яка прилетіла до Сполучених Штатів. 31 жовтня 1948 року «Ференцварош» зіграв свій 1000-й матч у чемпіонаті Угорщини. У сезоні 1948/49 команда відсвяткувала своє 50-річчя золотою медаллю. У цьому сезоні команда забила 140 голів у 30 матчах (в тому числі Ференц Деак забив 59 голів). Крім того команда тричі вигравала Кубок Угорщини в 1942, 1943 і 1944 роках.

1950-ті роки

[ред. | ред. код]
Після матчу «Дорог» — «Ференцварош» в чемпіонаті Угорщини. 1950-ті роки. З 1951 по 1956 рік «Ференцварош» називався «Кініж» і з політичних причин.

1950-ті роки стали найменш успішними для клубу. «Ференцварош» жодного разу не зміг виграти чемпіонство (багато в чому через те, що набрав сили будапештський «Гонвед» на чолі з Пушкашем). Одного разу клуб став другим і тричі третім, а в 1958 році «Ференцварош» виграв Кубок Угорщини, вдесяте у своїй історії[41].

У 1951 році під тиском Матяша Ракоші, диктатора Угорщини, команда була перейменована на «Кініжі» (на честь легендарного угорського командира-простолюдина Пала Кініжі в армії короля Матяша I Корвіна) і змінила колір на червоно-білий. Після угорських подій 1956 року та втечі з країни Ракоші клубу повернули його історичну назву та кольори.

1960-ті роки

[ред. | ред. код]
Матч «Ференцварош» — «Сегедь» 30 червня 1963 року.

У 1960-х роках «Ференцварош» чотири рази вигравав чемпіонат Угорщини (1963, 1964, 1967 і 1968) і взяв участь у першому розіграші Кубка володарів кубків УЄФА[42] у сезоні 1960/61. Там вже в першому раунді «Ференцварош» вилетів від шотландського «Рейнджерс», програвши 1 серпня з рахунком 2:4 у Глазго і вигравши 11 серпня вдома 2:1[43].

У сезоні 1962/63 «Ференцварош» брав участь у Кубку ярмарків, де пройшов «Вікторію Кельн» (3:4, 4:1) «Сампдорію» (0:1, 6:0) та «Петролул» (2:0, 0:1), вийшовши у півфінал. Там угорці зустрічались із югославським «Динамо» (Загреб), але програли обидві гри 0:1 вдома та 1:2 в гостях і не вийшли до фіналу[44].

Того ж року «Ференцварош» виграв чемпіонат Угорщини 1962/63[45], завдяки чому вперше у своїй історії кваліфікувався до Кубку європейських чемпіонів на сезону 1963/64. Дебют вийшов невдалим — 11 вересня 1963 року «Ференцварош» програв турецькому «Галатасараю» з рахунком 0:4 на стадіоні «Іненю» у Стамбулі. 12 жовтня 1963 року у матчі-відповіді «Ференцварош» виграв з рахунком 2:0, але цього не вистачило для проходу далі[46].


У сезоні 1964 року «Ференцварош» вчергове став чемпіоном Угорщини[47] і того ж року брав участь у Кубку ярмарків 1964/65. На турнірі «Фраді» пройшли чехословацький «Спартак Брно» (2:0, 0:1), австрійський «Вінер Шпорт-Клуб» (1:0, 1:2, 2:0), італійську «Рому» (2:1 на «Стадіо Олімпіко» та 1:0 вдома) та іспанський «Атлетік» з Більбао (1:0, 1:2, 3:0)[48], знову вийшовши до півфіналу. Там у першому матчі «Ференцварош» програв англійському « Манчестер Юнайтед» з рахунком 2:3 на «Олд Траффорд», але домашній матч виграв з рахунком 1:0. В результаті був призначений додатковий матч, який теж пройшов у Будапешті і завершився перемогою угорців з рахунком 2:1, вивівши «Ференцварош» до фіналу турніру. Вирішальний матч відбувся 23 червня 1965 року в Турині на Стадіо Комунале ді Торіно на домашній арені італійського «Ювентуса». Тим не менш саме «Ференцварош» змігл перемогти 1:0, ставши першою і досі єдиною угорською командою, що здобула єврокубковий трофей. Єдиний гол у тому матчі забив на 74-й хвилині Мате Феньвеші[49][50].

«Ференцварош» брав участь у Кубку європейських чемпіонів 1965/66. У попередньому раунді «Ференцварош» розгромив ісландський «Кефлавік» (4:1 у Рейк'явіку[51] і 9:1 вдома)[52], після чого у першому раунді зіграв внічию (0:0) з грецьким «Панатінаїкосом» на рідному «Непштадіоні»[53], а у гостях переміг з рахунком 3:1 на стадіоні «Апостолос Ніколаїдіс» у Салоніках[54]. У чвертьфіналі 13 лютого 1966 року «Ференцварош» програв італійському «Інтернаціонале» з рахунком 4:0 на «Джузеппе Меацца» в Мілані[55], а вдома зумів звести гру внічию 1:1, тим не менш вилетів з турніру[56].

Наступного сезону «Ференцварош» брав участь у Кубку ярмарків 1966–67, пройшовши у перших двох раундах югославську «Олімпію» з Любляни (3:3, 3:0) та шведський «Ергрюте» (0:0, 7:1) відповідно. У третьому раунді «Ференцварош» потрапив на західнонімецький «Айнтрахт» з Франкфурт. У першій грі угорці в гостях розгромно програли 1:4, і незважаючи на те, що їм потім вдалося виграти свій домашній матч у Будапешті з рахунком 2:1, «Ференцварош» вибув з турніру[57].

За підсумками сезону 1967 «Ференцварош» виграв свій ювілейний 20-ий титул чемпіона Угорщини[58], при цьому протягом 28 турів клуб йшов без поразок, програвши лише у двох останніх іграх, які не мали турнірного значення. Того ж року нападник команди Флоріан Альберт був визнаний найкращим європейським футболістом 1967 року. Крім того він є найуспішнішим гравцем «Ференцвароша» за всю історію, забивши 255 голів у 351 матчі з 1958 по 1974 рік.

У Кубку ярмарків 1967–68 «Ференцварош» знову вдало виступив, пройшовши румунський «Арджеш» (1:3, 4:0), іспанський «Реал Сарагоса» (1:2, 3:0), англійський «Ліверпуль» (1:0, 1:0), іспанський «Атлетік» з Більбао (2:1, 2:1) та італійську «Болонью» (3:2, 2:2)[59], вдруге в історії вийшовши до фіналу Кубка ярмарок. У першому матчі фіналу «Ференцварош» програв англійському « Лідс Юнайтед» з рахунком 1:0 на «Елленд-Роуд» і зіграв внічию з рахунком 0:0 у домашньому матчі на «Непштадіоні» перед 76 000 глядачів і не зміг отримати свій другий титул володаря трофею[60][61].

«Ференцварош» виграв чемпіонат Угорщини 1968 року[62] і мав взяти участь у Кубку європейських чемпіонів 1968/69, де у першому раунді в суперники отримав шотландський «Селтік». Тим не менш у зв'язку з вторгненням військ Варшавського договору до Чехословаччини 20 серпня 1968 року західноєвропейські клуби (з ініціативи «Селтіка») погрожували бойкотувати матчі з командами комуністичних країн. 31 серпня 1968 року через цю загрозу керівництво УЄФА анулювало результати жеребкування та провело нове таким чином, щоб команди з комуністичних країн грали лише одна проти одної і угорський чемпіон отримав в суперники болгарський «Левскі». Через незгоду зі зміною жеребкування, Польський футбольний союз першим зняв свої клуби з Кубка європейських чемпіонів і Кубка володарів кубків на знак протесту, а потім подібні рішення прийняли футбольні асоціації Угорщини, Болгарії, Східної Німеччини та Радянського Союзу, таким чином «Ференцварош» не отримав можливості зіграти на турнірі[63][64].

У наступному розіграші Кубка європейських чемпіонів 1969/70 у першому раунді пройшов софійський ЦСКА (1:2[65], 4:1[66]), але у другому був розбитий «Лідс Юнайтед» — двічі по 0:3[67][68].

1970-ті роки

[ред. | ред. код]
Легенда «Ференцвароша» Флоріан Альберт (ліворуч) із легендою «Вашаша» Кальаном Месеєм. 1966 рік.

У 1970-х роках «Ференцварош» виграв чемпіонат Угорщини лише один раз, у 1976 році, але був більш успішним у Кубку Угорщини, який він виграв чотири рази (1972, 1974, 1976 та 1978). Крім того 17 березня 1974 року легендарний і культовий гравець «Фраді» Флоріан Альберт зіграв свій останній матч за клуб, в якому забив гол.

Також «Ференцварош» взяв участь у останньому розіграші Кубка ярмарків 1970/71, де у першому ж раунді вилетів від «Ліверпуля» (0:1, 1:1)[69], а наступного сезону 1971/72 взяв участь у першому розіграші новоствореного Кубка УЄФА. У дебютному матчі 14 вересня 1971 року «Ференцварош» зіграв внічию 1:1 з турецьким «Фенербахче» на стадіоні «Шюкрю Саракоглу» в Стамбулі[70], після чого переміг турків вдома з рахунком 3:1[71]. У другому турі 20 жовтня 1971 року «Ференцварош» переміг удома грецький «Паніоніос» з рахунком 6:0[72]. Після фінального свистка вболівальники «Паніоніоса» увірвалися на поле та напали на гравців «Ференцвароша», офіційних осіб матчу та угорську поліцію. В результаті грецький клуб було виключено зі змагань і угорці напряму вийшли до наступного раунду. Далі «Ференцварош» пройшов західнонімецький «Айнтрахт» з Брауншвейга (1:1[73], 5:2[74]) та югославський «Железнічар» (1:2[75], 2:1, пен. 5:4[76]) У півфіналі турніру «Ференцварош» зіграв внічию 2:2 з англійським «Вулвергемптоном Вондерерз» вдома[77], але програли в гостях 1:2[78] і не змогли вийти до фіналу турніру.

Наступного року «Ференцварош» брав участь у Кубку володарів кубків УЄФА сезону 1972/73, де у першому раунді легко пройшов мальтійську «Флоріану» (0:1[79], 6:0) і вийшов до наступного раунду[80]. У другому раунді «Ференцварош» вдома переміг празьку «Спарту» з рахунком 2:0[81], але у матчі-відповіді програв з рахунком 1:4 і вилетів з Кубка[82]. А у Кубку УЄФА 1973/74 команда виступила ще гірше: 19 вересня 1973 року «Ференцварош» програв удома варшавській «Гвардії» з рахунком 0:1[83], а 3 жовтня 1973 року зазнав поразки 1:2 і у Варшаві[84], таким чином покинувши турнір у першому ж раунді.

Втім участь у наступному Кубку володарів кубків УЄФА сезону 1974/75 став для команди одним з найкращих у цей період. У першому раунді «Ференцварош» легко пройшов валлійський «Кардіфф Сіті» (2:0,[85], 4:1[86]), а у другому зумів зіграти внічию 1:1 з грізним англійським «Ліверпулем» на «Енфілді»[87]. У матчі-відповіді угорцям вдалося відстояти нульову нічию, через що «Ференцварош» пройшов до наступного раунду завдяки правилу виїзного голу[88]. У чвертьфіналі «Ференцварош» пройшов шведський «Мальме» (3:1[89], 1:1[90]), а у півфіналі — югославську «Црвену Звезду» (2:1[91], 2:2[92]), вийшовши таким чином вперше у своїй історії до фіналу цього турніру. У фіналі Кубка володарів кубків 1975 року «Ференцварош» поступився київському «Динамо» з рахунком 3:0 і не здобув трофей[93].

Вигравши чемпіонат Угорщини 1975/76[94], «Ференцварош» вперше після семирічної перерви отримав право взяти участь у Кубку європейських чемпіонів 1976/77. Там угорський клуб спочатку легко пройшов люксембурзький «Женесс Еш» (5:1[95], 6:2[96]), але у другому раунді не зміг подолати дрезденське «Динамо», коли після домашньої перемоги 1:0[97], «Ференцварош» був битий суперником з рахунком 0:4 у Дрездені[98].

Ще менш вдалим для «Ференцвароша» став Кубок УЄФА 1977/78, де угорці вже у першому раунді не змогли пройти скромний болгарський «Марек», розгромно програвши 0:3 у Дупниці[99]. У матчі-відповіді «Ференцварош» переміг з рахунком 2:0, але цього не вистачило, аби пройти до наступного раунду[100].

Згодом «Ференцварош» брав участь у Кубку володарів кубків УЄФА 1978/79, де у першому раунді пройшов шведський «Кальмар» (2:0[101], 2:2[102]) але у другому вилетів через правило гостьового голу від східнонімецького «Магдебурга» (1:0 у Магдебурзі[103] і 1:2 вдома[104]) та Кубку УЄФА 1979/80, де у першому ж раунді поступився софійському «Локомотиву» (0:3[105], 2:0[106]).

1980-ті роки

[ред. | ред. код]

«Ференцварош» виграв чемпіонат Угорщини 1980/81[107] і отримав право зіграти у Кубку європейських чемпіонів сезону 1981/82. У першому раунді 16 вересня «Ференцварош» вдома переміг чехословацький «Банік» з рахунком 3:2[108], проте 30 вересня у матчі-відповіді програв з рахунком 0:3 на стадіоні «Базали» в Остраві і несподівано рано покинув турнір[109].

Згодом угорський клуб брав участь у Кубках УЄФА 1982/83 та 1983/84, але теж в обох випадках швидко вилітав з турніру — у другому раунді від «Цюриха» (1:1[110], 0:1[111]) та у першому раунді від ПСВ (2:4[112], 0:2[113]) відповідно.

Надалі «Ференцварош» втратив місце серед грандів угорського футболу і тривалий час не потрапляв навіть до топ-3. Лише 1989 року команді вдалося стати другою, і отримати право зіграти у Кубку володарів кубків УЄФА сезону 1989/90. Там у першому раунді «Ференцварош» легко пройшов фінську «Гаку» (5:1[114], 1:1[115]), але у другому поступився австрійській «Адмірі Ваккер» двічі по 0:1[116][117].

1990-ті роки

[ред. | ред. код]

У 1990-х «Ференцварош» тричі вигравав чемпіонат Угорщини, у 1992, 1995 та 1996 роках. Що стосується Кубка Угорщини, то клуб виграв чотири титули в 1991, 1993, 1994, 1995 роках, завдяки чому брав участь у Кубках володарів кубків УЄФА у сезонах 1991/92, 1993/94 та 1994/95 років, але в усіх вилітав на ранніх стадіях — у другому раунді від німецького «Вердера» (2:3[118], 0:1[119]), у першому раунді від австрійського «Ваккера» (0:3[120], 1:2[121]) і знову у другому раунді від «Порту» (0:6[122], 2:0[123])

1995 року команда вперше в історії пробилася до групової стадії Ліги чемпіонів, пройшовши у кваліфікації бельгійський «Андерлехт» (1:0, 1:1). В групі угорський клуб зіграв із «Грассгоппером» (3:0, 3:3), «Реалом Мадрид» (1:6, 1:1) та «Аяксом» (1:5, 0:4). У підсумку «Ференцварош» посів третє місце у групі та вилетів із Ліги чемпіонів, а 19 пропущених м'ячів у 6 іграх залишалися антирекордом Ліги чемпіонів до 2010 року.

Наступного сезону клуб захистив чемпіонський титул, завдяки чому «Ференцварош» знову потрапив до Ліги чемпіонів 1996/97. Втім цього разу угорцям пройти кваліфікацію у вигляді шведського «Гетеборга» (0:3[124], 1:1[125]) не вдалося і вони вилетіли до Кубка УЄФА. Пройшовши у першому раунді грецький «Олімпіакос» (3:1[126], 2:2[127]), у другому «Ференцварош» потрапив на грізний англійський «Ньюкасл Юнайтед». Угорцям вдома вдалося перемогти суперника з рахунком 3:2[128], але в матчі-відповіді «Ньюкасл» переміг з рахунком 4:0 на «Сент-Джеймс Парк»[129].

В наступні роки у Кубку УЄФА «Ференцварош» виступав ще гірше — у сезонах 1997/98 та 1999/00 клуб вилітав у першому раунді від грецького ОФІ (2:1, 0:3)[130] та чеського «Тепліце» (1:1, 1:3[131]), а у сезоні 1998/99 взагалі не зміг пройти кваліфікацію, вилетівши від АЕКа (4:2, 0:4[132]).

2000-ті роки

[ред. | ред. код]

Після чотирирічної паузи «Ференцварош» виграв сезон чемпіонат Угорщини 2000/01 і знову отримав право на участь у Лізі чемпіонів УЄФА 2001/02. Зігравши там у другому кваліфікаційному раунді двічі внічию 0:0 зі сплітським «Хайдуком»[133], «Ференцварош» програв у серії післяматчевих пенальті 4:5 і за тодішнім регламентом покинув єврокубки, не потрапивши навіть до Кубка УЄФА[134].

У 2003 році «Ференцварош» розмістив свої акції на Будапештській фондовій біржі, ставши першим угорським клубом, який став відкритим товариством з обмеженою відповідальністю[135].

Здобувши за підсумками сезону 2002/03 своє чергове чемпіонство, «Ференцварош» кваліфікувався до Ліги чемпіонів УЄФА 2004/05. Пройшовши у другому кваліфікаційному раунді албанську «Тирану» завдяки правилу виїзного голу (3:2, 0:1[136]), у третьому кваліфікаційному раунді угорський клуб не зумів пройти празьку «Спарту» (1:0, 0:2 д.ч.[137]).і потрапив до першого раунду Кубка УЄФА. Пройшовши там англійський « Міллволл» (1:1, 3:1), «Ференцварош» перше кваліфікувався до групового етапу Кубка УЄФА[138][139]. Тодішній регламент турніру використовував нестандартну схему групи з 5 учасниками, де кожен клуб грав із суперником лише по одному разу. 4 листопада 2004 року «Ференцварош» дебютував там домашньою нічиєю з нідерландським «Феєнордом» (1:1)[140], після чого були поразки від німецького «Шальке 04» з рахунком 0:2 на «Фельтінс-Арені» у Гельзенкірхені[141] та швейцарського «Базеля» вдома з рахунком 1:2[142]. 15 грудня 2004 року у останньому турі «Ференцварош» переміг шотландський «Гартс» з рахунком 1:0 на стадіоні «Тайнкасл» в Единбурзі, але посів лише 4 місце у групі та не вийшов до плей-оф[143][144][145].[146]

16 листопада 2004 року «Ференцварош» розпочав широкомасштабну антирасистську кампанію з метою ліквідації нетерпимості та дискримінації у футболі. Чотири гравці клубу, включаючи наполовину нігерійця, наполовину угорця Томаса Совунмі та угорця бразильського походження Леандро, а також угорців Петера Ліпчеї та Денеша Рошу та головного тренера Чабу Ласло, були зображені на плакаті з гаслом «Silence Racism». Клуб попросив своїх уболівальників показати плакат на другій хвилині матчу групового етапу Кубка УЄФА 2004-05 проти «Феєнорда» 4 листопада 2004 року. Після матчу тренер голландців Руд Гулліт сказав, що це була чудова ідея «Ференцвароша»[147].

У сезоні 2004/05 «Ференцварош» посів друге місце і, таким чином, кваліфікувався до Кубка УЄФА 2005/06[148]. Втім там клуб виступив вкрай невдало, несподівано вдома програвши мінському МТЗ-РІПО з рахунком 0:2[149][150][151]. У другій грі «Ференцварош» переміг білорусів з рахунком 2:1 у Мінську, але покинув турнір[152] і наступні шість сезонів не брав участь у єврокубках.

У сезоні 2005/06 «Ференцварош» посів 6 місце в чемпіонаті Угорщини, однак у липні 2006 року у клуба через фінансові проблеми була відкликана ліцензія на виступи у вищому дивізіоні, через що клуб вперше за понад сто років був відправлений до другого дивізіону. Клуб оскаржив законність цього кроку в суді і виграв справу, оскільки у вердикті було зазначено, що крок Угорської федерації футболу суперечить закону. Тим не менш було досягнуто позасудової угоди між клубом і Федерацією, за якою «Фраді» мали повернутись до вищої ліги за спортивним принципом.

У сезоні 2006/07 «Ференцварош» до останнього боровся з «Ньїредьгазою» за перше місце у Східній групі, але в напруженій боротьбі «Ференцварошу» не вдалося виграти лігу, через що він залишився у другому дивізіоні. Незважаючи на інвестиції в гравців, включаючи колишніх зірок «Ференцвароша», сезон 2007/08 виявився ще гіршим. Цього разу «Ференцварош» випередили «Кечкемет» і «Сольнок» у Східній групі другої ліги Угорщини. І лише за підсумками сезону 2008/09 команді вдалося виграти групи та повернутись до вищого дивізіону країни. Незабаром після цього у листопаді 2009 року англієць Крейг Шорт був призначений новим головним тренером клубу[153][154], однак незабаром змушений був покинути посаду, оскільки не мав ліцензії, що дає право тренувати клуб вищого дивізіону.

2010-ті роки

[ред. | ред. код]
Матч «Ференцварош» — «Уйпешт» в чемпіонаті Угорщини 2012/13. 10 березня 2013 року.
Прощання з Флоріаном Альбертом перед стадіоном його імені.

У сезоні 2010/11 «Ференцварош» посів третє місце і вперше за тривалий час повернувся до єврокубків, вперше зігравши у Лізі Європи УЄФА 2011/12. Дебютував у цьому турнірі 30 червня 2011 року вдома в першому кваліфікаційному раунді проти вірменського «Уліссеса», перемігши з рахунком 3:0[155]. 7 липня «Ференцварош» переміг вірмен і в гостях на стадіоні «Раздан» у Єревані з рахунком 2:0 та вийшов до наступного раунду[156], де будапештців чекав норвезький «Олесунн». Вигравши у нього вдома 2:1, угорці з таким самим рахунком програли в гостях через що гра перейшла у додатковий час, в якому «Фраді» пропустили вирішальний гол на 119 хвилині і покинули турнір[157].

31 жовтня 2011 року легенда клубу Флоріан Альберт помер у віці 70 років після ускладнень після операції на серці[158][159].

21 серпня 2012 року головним тренером команди призначено голландця Рікардо Моніза, а наступного року йому на зміну прийшов німець Томас Долль. Під його керівництвом у сезоні 2013/14 «Ференцварош» посів третє місце у чемпіонаті і кваліфікувався до Ліги Європи УЄФА 2014/15, а 20 травня 2015 року під керівництвом німця «Ференцварош» переміг «Відеотон» з рахунком 4:0 на «Групама Арені» у фіналі Кубка Угорщини, завдяки чому здобув перший трофей за останні понад 10 років[160]. У тому ж сезоні сезоні чемпіонату «Ференцварош» посів друге місце та кваліфікувався до першого кваліфікаційного раунду Ліги Європи УЄФА 2015–16.

2 квітня 2016 року «Ференцварош» виграв свій 29-й титул чемпіона Угорщини у сезоні 2015/16 років і перший за останні 12 років незважаючи на поразку від «Дебрецена» з рахунком 2:1 на стадіоні «Надьєрдеї»[161].

У наступному сезоні 2016/17 «Ференцварош» фінішував лише четвертим,[162], але виграв Кубок Угорщини, обігравши у фіналі «Вашаш» у серії пенальті[163].

У 2018 році «Ференцварош» очолив Сергій Ребров, під керівництвом якого команда у сезоні 2018/19 виграла чемпіонство, яке стало ювілейним тридцятим в історії, що дозволило клубу розмістити над емблемою третю зірку і взяти на участь у кваліфікації Ліги чемпіонів УЄФА 2019/20. Там «Ференцварош» пройшов болгарський «Лудогорець» (2:1, 3:2) та мальтійську «Валетту» (3:1, 1:1[164]), втім поступився загребському «Динамо» (0:4, 1:1).

2020-ті роки

[ред. | ред. код]
Фанати «Ференцвароша». 2019 рік
Приблизний основний склад команди у Лізі чемпіонів УЄФА 2020/21

16 червня 2020 року «Ференцварош» здобув свій 31-й трофей, обігравши «Гонвед» на стадіоні «Хідегкуті Нандор»[165] і знову отримав можливість зіграти у кваліфікації Ліги чемпіонів УЄФА 2020/21. Втім на відміну від минулорічного розіграшу, угорський клуб отримав більш простий спосіб проходження відбору, оскільки через пандемію COVID-19 перші три з чотирьох відбіркових раундів складались з одного матчу. В них угорці пройшли шведський «Юргорден», вигравши 2:0 вдома, шотландський «Селтік», перемігши на виїзді з рахунком 2:1, а потім з цим же рахунком здобули перемогу над «Динамо» (Загреб)[166]. У останньому раунді кваліфікації угорці потрапили на норвезьке «Молде», пройшовши його завдяки правилу виїзного голу (0:0, 3:3) та вийшли вперше до групового етапу Ліги чемпіонів з сезону 1995/96 років[167][168]. На груповому етапі «Ференцварош» потрапив до групи G разом із «Барселоною», «Ювентусом» і київським «Динамо». 20 жовтня 2020 року «Барселона» вдома обіграла «Ференцварош» з рахунком 5:1[169]. Єдиний гол угорців на «Камп Ноу» забив українець Ігор Харатін на 70-й хвилині. У наступному турі 28 жовтня «Ференцварош» приймав київське «Динамо»[170] і поступаючись по ходу матчу 0:2, зумів завдяки голам Токмака Нгуена і Франка Болі в кінцівці гри звести матч внічию, здобувши перше очко. Тим не менш у наступних чотирьох іграх угорці зазнали, найнеприємнішою з яких стала поразка 24 листопада від «Ювентуса» 1:2 на «Ювентус Стедіумі»[171], коли господарі забили переможний гол лише на 90+2 хвилині завдяки зусиллям Альваро Морати. В результаті в останній грі групового етапу, що пройшла 8 грудня 2020 року, угорцям було необхідно обов'язково обігрувати київське «Динамо» на НСК «Олімпійський» у Києві[172], втім матч завершився поразкою угорського клубу з рахунком 0:1 і вильотом з єврокубків.

20 квітня 2021 року «Ференцварош» виграв за підсумками сезону 2020/21 чергове чемпіонство, обігравши вдома головного суперника «Уйпешт» з рахунком 3:0[173]

4 червня 2021 року Сергій Ребров офіційно подав у відставку[174] і того ж літа було продано чотирьох ключових гравців клубу, Ловренчіча, Ісаеля, Гайстера та Шкварку[175].

20 грудня 2021 року угорський клуб «Ференцварош» оголосив про призначення Станіслава Черчесова на посаду головного тренера команди. 24 квітня 2022 року він привів клуб до перемоги в чемпіонаті Угорщини, чемпіонство було оформлено за чотири тури до кінця чемпіонату. А 11 травня 2022 року «Ференцварош» виграв і Кубок Угорщини, оформивши таким чином «золотий дубль». У фіналі з рахунком 3:0 був обіграний «Пакш».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Football development in Hungary. Official Website of Ferencváros. 4 грудня 2012. Архів оригіналу за 7 червня 2014. Процитовано 16 березня 2018.
  2. ↑ а б Hungarian League 1901. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  3. ↑ Ferencváros. FIFA. 16 листопада 2004. Архів оригіналу за 2 липня 2014.
  4. ↑ Challenge Cup 1901–02. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  5. ↑ Challenge Cup 1902–03. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  6. ↑ Hungarian League 1903. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  7. ↑ Hungarian League 1905. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  8. ↑ Hungarian League 1906–07. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  9. ↑ Challenge Cup 1908–09. RSSSF. 16 листопада 2004.
  10. ↑ Hungarian League 1908–09. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  11. ↑ Hungarian League 1909–10. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  12. ↑ Hungarian League 1910–11. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  13. ↑ а б Hungarian League 1911–12. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  14. ↑ Hungarian League 1912–13. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  15. ↑ A Fradi dicső múltja, 11.rész – 1911–12. FTC Baráti Kör. 16 листопада 2004.
  16. ↑ Hungarian League 1913–14. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  17. ↑ Hungarian League 1916–17. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  18. ↑ Hungarian League 1924–25. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  19. ↑ Hungarian League 1925–26. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  20. ↑ Hungarian League 1926–27. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  21. ↑ Hungarian League 1927–28. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  22. ↑ Mitropa Cup 1928. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  23. ↑ Mitropa Cup 1928. Wildstat. 16 листопада 2004.
  24. ↑ Elsőként Uruguay ült fel a futballvilág trónjára. Nemzeti Sport. 16 листопада 2004.
  25. ↑ A Fradi dicső múltja. FTC Baráti Kör. 16 листопада 2004.
  26. ↑ South American Trip of Ferencváros FC 1929 — Match Details by Pablo Ciullini on the RSSSF
  27. ↑ Mitropa Cup 1930. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  28. ↑ Hungarian League 1931–32. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  29. ↑ Hungarian League 1933–34. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  30. ↑ Hungarian League 1937–38. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  31. ↑ Hungarian League 1939–40. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  32. ↑ Unbeaten during a League Season. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  33. ↑ A Fradi dicső múltja, 30.rész – 1931–32. A Ferencváros Baráti Köre. 10 червня 2014.
  34. ↑ Mitropa Cup 1932. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  35. ↑ Mitropa Cup 1934. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  36. ↑ Mitropa Cup 1935. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  37. ↑ Mitropa Cup 1936. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  38. ↑ Mitropa Cup 1937. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  39. ↑ Hungarian League 1940–41. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  40. ↑ Hungarian League 1948–49. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  41. ↑ Hungarian Cup 1958. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  42. ↑ UEFA Cup Winners' Cup. UEFA. 16 листопада 2004. Архів оригіналу за 22 грудня 2010. [Архівовано 2010-12-22 у Wayback Machine.]
  43. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1960–61. UEFA. 16 листопада 2004. Архів оригіналу за 24 червня 2010. [Архівовано 2010-06-24 у Wayback Machine.]
  44. ↑ Inter-Cities Fairs Cup 1962–63. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  45. ↑ Hungarian League 1962–63. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  46. ↑ UEFA European Cup 1963–64. UEFA. 10 червня 2014.
  47. ↑ Hungarian League 1964. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  48. ↑ Agiriano, Jon (15 вересня 2009). Una muestra europea (El Athletic en Copa de Ferias y UEFA, pt I) [A European sample (Athletic in the Fairs Cup and UEFA Cup, part I)]. El Correo (Spanish) . Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 16 березня 2018. [Архівовано 2018-01-26 у Wayback Machine.]
  49. ↑ Inter-Cities Fairs Cup 1964–65. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  50. ↑ Glorious Hungarian history needs updating. UEFA. 21 лютого 2010.
  51. ↑ UEFA European Cup 1965–66: Keflavik 4–1 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  52. ↑ UEFA European Cup 1965–66: Ferencváros 9–1 Keflavik. UEFA. 10 червня 2014.
  53. ↑ UEFA European Cup 1965–66: Ferencváros 0–0 Panathinaikos. UEFA. 10 червня 2014.
  54. ↑ UEFA European Cup 1965–66: Panathinaikos 1–3 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  55. ↑ UEFA European Cup 1965–66: Internazionale 4–0 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  56. ↑ UEFA European Cup 1965–66: Ferencváros 1–1 Internazionale. UEFA. 10 червня 2014.
  57. ↑ Inter-Cities Fairs Cup 1966–67. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  58. ↑ Hungarian League 1967. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  59. ↑ Agiriano, Jon (17 вересня 2009). La piedra del Ferencvaros (El Athletic en Copa de Ferias y UEFA, pt III) [The stone of Ferencvaros (Athletic in the Fairs Cup and UEFA Cup, part III)] (Spanish) . Процитовано 16 березня 2018.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  60. ↑ Inter-Cities Fairs Cup 1967–68. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  61. ↑ Matches: 11 September 1968 - Ferencvaros 0 Leeds United 0. The Mighty Mighty Whites (англ.). Процитовано 14 січня 2018.
  62. ↑ Hungarian League 1968. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 16 листопада 2004.
  63. ↑ UEFA European Cup 1968–69: Match cancelled. UEFA. 10 червня 2014.
  64. ↑ European Cup 1968–69. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  65. ↑ UEFA European Cup 1969–70: CSKA Sofia 2–1 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  66. ↑ UEFA European Cup 1969–70: Ferencváros 4–1 CSKA Sofia. UEFA. 10 червня 2014.
  67. ↑ UEFA European Cup 1969–70: Leeds 3–0 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  68. ↑ UEFA European Cup 1969–70: Ferencváros 0–3 Leeds. UEFA. 10 червня 2014.
  69. ↑ Inter-Cities Fairs Cup 1970–71. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  70. ↑ UEFA Cup 1970–71: Fenerbahce 1–1 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  71. ↑ UEFA Cup 1970–71: Ferencváros 3–1 Fenerbahce. UEFA. 10 червня 2014.
  72. ↑ UEFA Cup 1970–71: Ferencváros 6–0 Panionios. UEFA. 10 червня 2014.
  73. ↑ UEFA Cup 1970–71: Braunschweig 1–1 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  74. ↑ UEFA Cup 1970–71: Ferencváros 5–2 Braunschweig. UEFA. 10 червня 2014.
  75. ↑ UEFA Cup 1970–71: Ferencváros 1–2 Zeljeznicar. UEFA. 10 червня 2014.
  76. ↑ UEFA Cup 1970–71: Zeljeznicar 1–2 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  77. ↑ UEFA Cup 1970–71: Ferencváros 2–2 Wolverhampton. UEFA. 10 червня 2014.
  78. ↑ UEFA Cup 1970–71: Wolverhampton 2–1 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  79. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1972–73: Floriana 1–0 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 5 січня 2013. [Архівовано 2013-01-05 у Archive.is]
  80. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1972–73: Ferencváros 6–1 Floriana. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 5 січня 2013. [Архівовано 2013-01-05 у Archive.is]
  81. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1972–73: Ferencváros 2–0 Sparta Prague. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  82. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1972–73: Sparta Prague 4–1 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  83. ↑ UEFA Cup 1973–74: Ferencváros 0–1 Gwardia Warsaw. UEFA. 10 червня 2014.
  84. ↑ UEFA Cup 1973–74: Gwardia Warsaw 2–1 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  85. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1974–75: Ferencváros 2–0 Cardiff City. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 5 січня 2013. [Архівовано 2013-01-05 у Archive.is]
  86. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1974–75: Cardiff City 1–4 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 5 січня 2013. [Архівовано 2013-01-05 у Archive.is]
  87. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1974–75: Liverpool 1–1 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  88. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1974–75: Ferencváros 0–0 Liverpool. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  89. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1974–75: Malmö 1–3 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  90. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1974–75: Ferencváros 1–1 Malmö. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  91. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1974–75: Ferencváros 2–1 Red Star Belgrade. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  92. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1974–75: Red Star Belgrade 2–2 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  93. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1974–75: Dynamo Kyiv 3–0 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  94. ↑ Hungarian League 1975–76. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  95. ↑ UEFA European Cup 1976–77: Ferencváros 5–1 Jeunesse Esch. UEFA. 10 червня 2014.
  96. ↑ UEFA European Cup 1976–77: Jeunesse Esch 2–6 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  97. ↑ UEFA European Cup 1976–77: Ferencváros 1–0 Dresden. UEFA. 10 червня 2014.
  98. ↑ UEFA European Cup 1976–77: Dresden 4–0 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  99. ↑ UEFA Cup 1977–78: Marek Dupnitsa 3–0 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  100. ↑ UEFA Cup 1977–78: Ferencváros 2–0 Marek Dupnitsa. UEFA. 10 червня 2014.
  101. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1978–79: Ferencváros 2–0 Kalmar. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 5 січня 2013. [Архівовано 2013-01-05 у Archive.is]
  102. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1978–79: Kalmar 2–2 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 5 січня 2013. [Архівовано 2013-01-05 у Archive.is]
  103. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1978–79: Magdeburg 1–0 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 5 січня 2013. [Архівовано 2013-01-05 у Archive.is]
  104. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1978–79: Ferencváros 2–1 Magdeburg. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 5 січня 2013. [Архівовано 2013-01-05 у Archive.is]
  105. ↑ UEFA Cup 1979–80: Lokomotiv Sofia 3–0 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  106. ↑ UEFA Cup 1979–80: Ferencváros 2–0 Lokomotiv Sofia. UEFA. 10 червня 2014.
  107. ↑ Hungarian League 1980–81. The Rec Sport Soccer Statistics Foundation. 10 червня 2014.
  108. ↑ UEFA European Cup 1981–82: Ferencváros 3–2 Banik Ostrava. UEFA. 10 червня 2014.
  109. ↑ UEFA European Cup 1981–82: Banik Ostrava 3–0 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  110. ↑ UEFA Cup 1982–83: Ferencváros 1–1 FC Zürich. UEFA. 10 червня 2014.
  111. ↑ UEFA Cup 1982–83: FC Zürich 1–0 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  112. ↑ UEFA Cup 1983–84: PSV Eindhoven 4–2 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  113. ↑ UEFA Cup 1983–84: Ferencváros 0–2 PSV Eindhoven. UEFA. 10 червня 2014.
  114. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1989–90: Ferencváros 5–1 Haka. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 5 січня 2013. [Архівовано 2013-01-05 у Archive.is]
  115. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1989–90: Haka 1–1 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 5 січня 2013. [Архівовано 2013-01-05 у Archive.is]
  116. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1989–90: Admira Wacker 1–0 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. [Архівовано 2013-12-12 у Archive.is]
  117. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1989–90: Ferencváros 0–1 Admira Wacker. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. [Архівовано 2013-12-12 у Archive.is]
  118. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1991–92: Werder Bremen 3–2 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  119. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1991–92: Ferencváros 0–1 Werder Bremen. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  120. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1992–93: Wacker Innsbruck 3–0 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 5 січня 2013. [Архівовано 2013-01-05 у Archive.is]
  121. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1992–93: Ferencváros 1–2 Wacker Innsbruck. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 5 січня 2013. [Архівовано 2013-01-05 у Archive.is]
  122. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1993–94: Porto 6–0 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  123. ↑ UEFA Cup Winners' Cup 1993–94: Ferencváros 2–0 Porto. UEFA. 10 червня 2014. Архів оригіналу за 13 червня 2014. [Архівовано 2014-06-13 у Archive.is]
  124. ↑ UEFA Champions League 1996–97: Göteborg 3–0 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  125. ↑ UEFA Champions League 1996–97: Ferencváros 1–1 Göteborg. UEFA. 10 червня 2014.
  126. ↑ UEFA Cup 1996–97: Ferencváros 3–1 Olympiacos. UEFA. 10 червня 2014.
  127. ↑ UEFA.com. Olympiacos-Ferencváros | UEFA Europa League 1996/97. UEFA.com (англ.). Процитовано 20 липня 2022.
  128. ↑ UEFA Cup 1996–97: Ferencváros 3–2 Newcastle. UEFA. 10 червня 2014.
  129. ↑ UEFA Cup 1996–97: Newcastle 4–0 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  130. ↑ UEFA Cup 1997–98: OFI Crete 3–0 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  131. ↑ UEFA Cup 1999–2000: Teplice 3–1 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  132. ↑ UEFA Cup 1998–99: Ferencváros 4–2 AEK Athens. UEFA. 10 червня 2014.
  133. ↑ UEFA Champions League 2001–02: Ferencváros 0–0 Hajduk Split. UEFA. 10 червня 2014.
  134. ↑ UEFA Champions League 2001–02: Hajduk Split 0–0 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  135. ↑ Ferencváros to float on stock exchange. UEFA. 21 лютого 2003.
  136. ↑ UEFA Champions League 2004–05: KF Tirana 2–3 Ferencváros. UEFA. 10 червня 2014.
  137. ↑ UEFA Champions League 2004–05: Ferencváros 1–0 Sparta Prague. UEFA. 10 червня 2014.
  138. ↑ UEFA Cup 2004–05: Ferencváros 3–1 Millwall FC. UEFA. 10 червня 2014.
  139. ↑ Ferencváros unafraid. UEFA. 4 листопада 2004.
  140. ↑ Leaders maintain solid form. UEFA. 8 листопада 2004.
  141. ↑ UEFA Cup 2004–05: FC Schalke 04 2–0 Ferencváros. UEFA. 25 листопада 2004.
  142. ↑ UEFA Cup 2004–05: Ferencváros 1–2 FC Basel. UEFA. 1 грудня 2004.
  143. ↑ UEFA Cup 2004–05: Hearts of Midlothian 0–1 Ferencváros. UEFA. 15 грудня 2004.
  144. ↑ No time for faint Hearts. UEFA. 15 грудня 2004.
  145. ↑ Hearts go out and coaches go crazy. Guardian. 17 грудня 2004.
  146. ↑ Hearts 0–1 Ferencvaros. BBC. 16 грудня 2004.
  147. ↑ Spreading the message in Hungary. UEFA. 16 листопада 2004.
  148. ↑ Ferencváros settle for second best. UEFA. 6 червня 2005.
  149. ↑ UEFA Cup 2005–06: Ferencváros 0–2 Partizan Minsk. UEFA. 14 липня 2005.
  150. ↑ Hungarians hope for European lift. UEFA. 14 липня 2005.
  151. ↑ Tough ties lies in wait. UEFA. 24 червня 2005.
  152. ↑ UEFA Cup 2005–06: Partizan Minsk 1–2 Ferencváros. UEFA. 14 липня 2005.
  153. ↑ Short learning fast at Ferencváros helm. UEFA. 10 листопада 2009.
  154. ↑ Craig Short is named boss of Hungarian side Ferencvaros. BBC. 2 грудня 2009.
  155. ↑ UEFA Europa League 2011–12: Ferencváros 3–0 Ulisses. УЄФА. 30 червня 2011.
  156. ↑ UEFA Europa League 2011–12: Ulisses 0–2 Ferencváros. УЄФА. 7 липня 2011.
  157. ↑ UEFA Europa League 2011–12: Aalesunds 2–1 Ferencváros. УЄФА. 14 липня 2011.
  158. ↑ Hungarian Ballon d'Or winner Albert dies. УЄФА. 31 жовтня 2011.
  159. ↑ Former Hungary star Albert dies. FIFA. 31 жовтня 2011. Архів оригіналу за 2 липня 2014.
  160. ↑ Ferencváros thump Videoton to end cup drought. УЄФА. 20 травня 2015.
  161. ↑ Ferencváros crowned Hungarian champions. УЄФА. 2 квітня 2016.
  162. ↑ 2016–17 Nemzeti Bajnokság I (English) . Soccerway.com. 4 липня 2017. Процитовано 7 липня 2017.
  163. ↑ 2016–17 Magyar Kupa (English) . Soccerway.com. 31 травня 2017. Процитовано 7 липня 2017.
  164. ↑ 2019–20 UEFA Champions League: Ferencváros 2–1 Ludogorets Razgrad (English) . УЄФА. 10 липня 2019. Процитовано 6 вересня 2019.
  165. ↑ NBI: A Honvéd legyőzésével bajnok lett a Ferencváros. Nemzeti Sport. 16 червня 2020.
  166. ↑ Celtic knocked out of Champions League by Ferebcvaros. BBC Sport. 26 серпня 2020.
  167. ↑ UEFA Champions League: Ferencváros 0-0 Molde. Uefa.com. 29 вересня 2020.
  168. ↑ Ferencváros end 25-year wait for Champions League group stages, Dynamo Kiev and Olympiakos also progress. the42.ie. 29 вересня 2020.
  169. ↑ UEFA Champions League: Barcelona 5-1 Ferencváros. Uefa.com. 20 жовтня 2020.
  170. ↑ UEFA Champions League: Ferencváros 2-2 Dynamo Kyiv. Uefa.com. 28 жовтня 2020.
  171. ↑ UEFA Champions League: Juventus 2-1 Ferencváros. Uefa.com. 4 листопада 2021.
  172. ↑ UEFA Champions League: Dynamo Kyiv 1-0 Ferencváros. Uefa.com. 8 грудня 2020.
  173. ↑ Ismét bajnok lett a Fradi, ráadásul éppen az Újpest legyőzésével!. Nemzeti Sport. 20 квітня 2021.
  174. ↑ FTC: Szerhij Rebrov távozik a klubtól – hivatalos. Nemzeti Sport. 4 червня 2021.
  175. ↑ Ferencváros - Lovrencsics Gergő öt év után távozik – hivatalos. Nemzeti Sport. 10 травня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Історія_ФК_«Ференцварош»&oldid=44055160