Їжа голоду
Їжа голоду або їжа бідності — недорога або легкодоступна їжа, що використовується для харчування людей за часів голоду, незалежно від того, чи викликаних крайньої бідністю, наприклад, під час економічної депресії або війни, або в результаті стихійних лих, таких як посуха.
Продукти, пов'язані з голодом, не обов'язково мають бути непоживні або несмачні. У часи відносного достатку ці продукти можуть стати об'єктами соціального глузування та неприйняття. Навіть під час скрути деяка їжа голоду буває неприйнятною. Наприклад у оточеному Ленінграді здебільшого збирали гриби, тоді як їстівні бур'яни не вживали, вважаючи, що це крайнє дикунство.[1]
Характеристика деяких продуктів харчування як голодної їжі може бути соціальною. Наприклад, омарів та інших ракоподібних вважають їжею бідності в деяких суспільствах та їжею розкоші в інших.
Чимало їстівних дикоростущих рослин в Україні були забуті. Їх особоливо часто їли навесні, коли закінчувалися запаси минулого врожаю.[2] Проте їстівні дикорослі рослини повернулися у раціон українців під час Голодомору. Зокрема існує багато згадок про споживання рогози (Typha latifolia), квіток дерев, кульбаби, реп’яхів, пролісків, іван-чаю, амаранту, кропиви, липи, акації, щавелю, шпоришу, льону, молочаю, калачиків. У спогадах очевидців часто зустрічаться «ліпненики з жолудів».[3] А також черв'яків, котів, собак.[4][5][6]
Ряд продуктів харчування протягом всієї історії був пов'язаний з голодом, війною або часами труднощів:
- Brosimum alicastrum або горіх майя вирощували стародавні майя, але в сучасній Центральній Америці в основному це продукт бідності.
- У Полінезії рослини з роду Xanthosoma, рослини, відомі місцево як ʻape, вважалися їжею голоду і використовувалися лише тоді, коли урожай таро не вдався.[7]
- Під час Великого Голоду в Ірландії 1846—1848 рр. прибережні селяни їли кілька видів їстівних водоростей, у тому числі дульсе, Pelvetia та ірландський мох (Chondrus crispus). Далі вглиб країни їжа голоду включала кропиву, дику гірчицю, щавель та крес-салат.[8][9][10][11] У районі Скібберін люди вживали їжу віслюче м'ясо, що дало місцевим прізвисько «Пожирачі оселів».[12] Інші їли собак, котів, тухлих свиней і навіть людське м'ясо.[13][14] Також зафіксовано споживання срібної трави, анемони, дикої моркви, терен, Conopodium majus, Patella vulgata, равликів, листя щавля, насіння явору, ягоди лавру, ягід падуба, кульбабу, сік конюшини та цвіту Calluna vulgaris.[15][16][17][18][19] У багатьох повідомленнях про Голод згадуються люди, які вмирають із зеленими плямами біля рота від вживання трави чи інших зелених рослин.[20][21]
- Цибулини Calochortus nuttallii їли піонери мормонів, коли їхні продовольчі врожаї потерпали.
- Цибулини тюльпанів і буряк їли в окупованих німцями частинах Нідерландів під час «голодної зими» 1944-45 років.
- Під час низки голоду в Росії та Радянському Союзі кропиву, лутигу та інші види дикорослих рослин використовували для приготування хліба чи супів.[22]
- В Ісландії, сільській частині Швеції та Західній Фінляндії гриби не їли широко до Другої світової війни. Вони розглядалися як їжа для корів, а також були пов'язані зі зневажлевим ставленням до них як їжі бідності.
- Через саамську традицію, у Скандинавії камбій (флоему) листяних дерев висушували, подрібнювали і додавали, щоб збільшити кількість зернового борошна, яке було доступне під час голоду для створення хліба з кори.
- Вважається, що слово адірондак, що описує корінні народи, що жили в горах Адірондак у Нью-Йорку, походить з мови могавків «ха-де-рон-да», що означає «їдаки дерев». Цю назву вживали ірокези як принизливий термін для груп алгонкін, які не займалися сільським господарством і тому іноді доводилося їсти кору дерев, щоб пережити суворі зими.[23]
- Котяче м'ясо їли в північно-італійських регіонах П'ємонт, Емілія-Романья та Лігурія під час голоду, наприклад під час Другої світової війни.[24]
- Так само під час облоги Парижа у франко-прусській війні меню в паризьких кафе не обмежувалося кішками, а також собаками, щурами, конями, віслюками, верблюдами і навіть слонами.
- Під час японської окупації Малайї через серйозну нестачу рису місцеві жителі їли маніоку, солодку картоплю та ямс.
- Під час битви при Батаані на Філіппінах під час Другої світової війни філіппінські та американські військовослужбовці вдавалися до вживання м'яса собак, мавп та м'яса варанів (у джерелі згадуються як «ящірки ігуани»), пітонів, мулів, коні та карабао, оскільки їх запаси продовольства скоротилися.[25]
- У напівпосушливих районах бразильського північно-сходу пагони та листя кактуса Opuntia cochenillifera зазвичай використовуються для годування худоби (великої рогатої худоби та кіз). Але під час тривалих посух люди можуть використовувати їх.[26]
- Історично на Мальдівах листя приморських дерев, таких як кущ восьминога та пляжна капуста, часто використовувалися як їжу голоду.[27]
- Каперс, квітковий бутон і ягода виду Capparis spinosa, був їжею голоду на півдні Ефіопії та Судану, а також під час облоги західного Єрусалиму 1948 року.[28]
- Під час камбоджійської гуманітарної кризи люди їли тарантулів, скорпіонів, шовкопрядів та коників. Смажені тарантули згодом стали делікатесом, популярним серед туристів у камбоджійському містечку Скуон.[29]
- Morinda citrifolia іноді називають «плодом голоду», що означає, що його використовували корінні жителі південної частини Тихого океану як надзвичайну їжу під час голоду.
- На Гаїті печиво з багна іноді їдять найбідніші люди, щоб уникнути голоду. Подібне печиво з бруду їдять у Замбії, Гвінеї та Камеруні.
- ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.7
- ↑ . Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с.
- ↑ Шеремета, Л. О. "СВ Маркова." UKRAINIAN PEASANT (2020): 24.
- ↑ chip (6 жовтня 2014). Голодомор 1932-1933 рр. ….:::: Лебедин ::::… (амер.). Архів оригіналу за 23 вересня 2018. Процитовано 23 вересня 2018. [Архівовано 2018-09-23 у Wayback Machine.]
- ↑ BBCUkrainian.com | Докладно | Спогади свідків Голодомору у програмі Бі-Бі-Сі. www.bbc.com (укр.). Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 23 вересня 2018.
- ↑ Павуки, очерет і лелеки. Що їли українські селяни у 1932-1933 роках. Історична правда. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ Abbott, Isabella Aiona. (1992). Lā'au Hawai'i : traditional Hawaiian uses of plants. [Honolulu, Hawaii]: Bishop Museum Press. с. 5. ISBN 0-930897-62-5. OCLC 26509190.
- ↑ Food for the starving. www.ballinagree.freeservers.com. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ McBride, Doreen (8 лютого 2018). The Little Book of Fermanagh. History Press. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ Gribben, Arthur (1 березня 1999). The Great Famine and the Irish Diaspora in America. Univ of Massachusetts Press. с. 31.
charlock famine.
- ↑ Holdings: Nettles and charlock as famine food. sources.nli.ie. Архів оригіналу за 28 серпня 2018. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ Connaughton, Gary. Here's The Explanation Behind The Weirdest Irish County Nicknames. Balls.ie. Архів оригіналу за 2 липня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ MacNamee, Donal (30 листопада 2020). New RTE series finds four counties hit by cannibalism during Famine. Irish Mirror. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ McGreevy, Ronan. Role of ‘survivor cannibalism’ during Great Famine detailed in new TV documentary. The Irish Times. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ Edible and Medicinal Herbs. Архів оригіналу за 2 липня 2021. Процитовано 25 вересня 2021. [Архівовано 2021-07-02 у Wayback Machine.]
- ↑ Poirteir, Cathal (1 вересня 1995). Famine Echoes – Folk Memories of the Great Irish Famine: An Oral History of Ireland’s Greatest Tragedy. Gill & Macmillan Ltd. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ Langan-Egan, Maureen (1999). Some Aspects of the Great Famine in Galway. Journal of the Galway Archaeological and Historical Society. 51: 120—139. Архів оригіналу за 2 липня 2021. Процитовано 25 вересня 2021 — через JSTOR.
- ↑ George, Jibu Mathew (11 травня 2016). Ulysses Quotīdiānus: James Joyce’s Inverse Histories of the Everyday. Cambridge Scholars Publishing. Архів оригіналу за 2 липня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ Enright, Damien (18 серпня 2008). Enjoying a tasty treat from the salty sea. Irish Examiner. Архів оригіналу за 2 липня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ Remembering the Past: An Droch Shaol- The Irish Holocaust | An Phoblacht. www.anphoblacht.com. Архів оригіналу за 28 червня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 листопада 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ «Бурьян, крапива и лебеда. На одном из харьковских хлебозаводов выпекли „голодоморский“ хлеб» [Архівовано 23 липня 2011 у Wayback Machine.], ATN Kharkiv.
- ↑ Sulavik, Stephen B. (2007). Adirondack: of Indians and mountains, 1535—1838. Fleischmanns, N.Y.: Purple Mountain Press. pp. 21–51. ISBN 978-1930098794.
- ↑ Jim Clancy (24 лютого 2010). TV chef dropped for cat recipe comments. CNN. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ Morton, Louis (1953). The Fall of the Philippines. United States Army Center of Military History. с. 369—360. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ Broto de Palma na culinária nordestina (Palma shoots in northeastern cuisine) GUEDES, Claudet Coelho. Federal University of Campina Grande. Access on January 15th, 2016. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 січня 2016.
- ↑ Romero-Frias, Xavier. Eating on the Islands - As times have changed, so has the Maldives' unique cuisine and culture. Himalmag. 26 (2). Архів оригіналу за 19 серпня 2021. Процитовано 25 вересня 2021 — через www.academia.edu.
- ↑ Ahmed, Badawi Ibrahim (1991). Famine foods in eastern regions of the Sudan (PDF). IAEA. MS thesis, Agriculture, Univ Khartoum. Архів оригіналу (PDF) за 23 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.
- ↑ What it's like to eat a tarantula spider. CNN Travel (англ.). 1 лютого 2017. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 22 квітня 2018.