Очікує на перевірку

Абельська Ірина Степанівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Абельська Ірина Степанівна
біл. Ірына Сцяпанаўна Абельская
Народилася6 вересня 1965(1965-09-06) (59 років)
Берестя, Білоруська РСР, СРСР
Країна Білорусь
Діяльністьлікарка
Галузьмедицина
Alma materБілоруський державний медичний університет (1988)[1]
Науковий ступіньдоктор медичних наук[1]
Вчене званняпрофесор
ЗакладQ99929807? і Q99929813?
МатиПостоялко Людмила Андріївна
Діти (2)Микола Лукашенко
Нагороди
орден Пошани
Заслужений лікар Республіки Білорусь

Іри́на Степа́нівна Абельська (біл. Ірына Сцяпанаўна Абельская, рос. Ирина Степановна Абельская; нар. 1965, Берестя) — білоруський педіатр і ендокринолог, певний час була особистим лікарем білоруського лідера Олександра Лукашенка і ймовірна мати його наймолодшого сина Миколи; доктор медичних наук.

Біографія

[ред. | ред. код]

Освіта

[ред. | ред. код]
Олександр Лукашенко з сином Миколою – вірогідним сином Ірини Абельської

Ірина Абельська народилася у 1965 році[2] у Бересті, Білоруської РСР[3]. Вона походить з сім'ї з медичними традиціями. Її бабуся була фельдшеркою, і всі її родичі були пов'язані з медициною[4]. Мати Ірини Абельської, Людмила Пастоялко, у 2001—2005 роках працювала міністром охорони здоров'я Республіки Білорусь[5]. Батько — Степан Миколайович Постоялко, народився 1933 року в селі Батарея Березівського району Берестейської області. 1952 року разом із батьками та братом був засуджений до багаторічного тюремного терміну за допомогу Організації українських націоналістів. Постоялка було звільнено у 1956 році за амністією та реабілітовано у 1992 році[6]. Тітка і брат Абельської також є лікарями[4].

У 1988 році Ірина Абельська закінчила кафедру педіатрії Мінського державного медичного інституту[4] за спеціальністю «педіатрія»[5]. У 2004 році здобула ступінь кандидата медичних наук. Тема кандидатської дисертації — Рентгенодіагностика на етапах медичної реабілітації хворих з остеохондрозом шийного відділу хребта. У 2011 році здобула ступінь доктора медичних наук. Тема її докторської дисертації — Шийний остеохондроз: променева візуалізація та технологія медичної реабілітації хворих[4].

Робота

[ред. | ред. код]

Ірина Абельська закінчила інтернатуру у 3-й дитячій муніципальній клінічній лікарні міста Мінська. Після чого впродовж трьох років працювала педіатром у 25-й дитячій поліклініці. У 1992—1994 роках була ендокринологом Міської ендокринологічної клініки та лікарем ультразвукової діагностики у Мінському діагностичному центрі[4] (за іншим джерелом, у 1990—1994 роках працювала консультантом-ендокринологом Клінічної лікарні № 9[5]).

З 1994 по 2001 рік працювала лікарем-терапевтом у Республіканській лікарні Головного управління лікувально-профілактичних і санаторно-курортних установ Адміністрації Президента Республіки Білорусь. Вона була особистим лікарем Олександра Лукашенка[4] (за іншим джерелом, восени 1994 року вона почала працювати лікарем вищої категорії в медичній комісії в ендокринологічному відділенні і жіночій консультації[5]). Від 2001 до весни 2007 року, а потім знову з 2 листопада 2009 року — головний лікар Республіканського клінічного медичного центру Ради Президентських справ[5].

2024 року Абельська стала членом Ради Республіки[7].

Сімейне та особисте життя

[ред. | ред. код]

Під час навчання Ірина Абельська зустріла свого майбутнього чоловіка. Незабаром після цього вона вийшла заміж і народила старшого сина[2], Дмитра Євгеновича Абельського[8]. Проте її шлюб тривав недовго, і багато років Ірина сама виховувала свого сина[2]. Дмитро закінчив гімназію Білоруського державного університету та медичний факультет, здобувши освіту офтальмолога, і почав працювати в офтальмологічному центрі[4]. Ірина Абельська також має другого, молодшого сина, чия ідентичність неясна[9]. За даними недержавних ЗМІ, існує велика ймовірність, що це — Микола Лукашенко, позашлюбний син білоруського лідера Олександра Лукашенка[9][2]. Згідно з неофіційними джерелами, Микола народився у серпні 2004 року[2].

Ірина Абельська має віллу в елітному мінському районі Дрозди, де мешкають представники влади і тісно пов'язані з Олександром Лукашенком люди[10]. У цьому ж районі у 2020-му році було відкрито приватну гімназію. За даними Білоруського розслідувальницького центру, її побудувала фірма «Горизонти знань», яку заснувала Ірина Абельська, будучи при цьому державною службовкою. Там навчалися Микола Лукашенко і три доньки Дмитра Лукашенка[11].

Декларує себе віруючою, сповідує православ'я[4].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://news.tut.by/society/500773.html
  2. ↑ а б в г д Александр Грабовой: Абельская Ирина: биография с фото (ros.). fb.ru, 2016-02-08. [dostęp 2018-05-21]. [zarchiwizowane z tego adresu (2017-10-31)].
  3. ↑ 25. Ірына Абельская (biał.). Наша Ніва, 2013-03-22 15:47. [dostęp 2018-05-21]. [zarchiwizowane z tego adresu (2014-12-27)].
  4. ↑ а б в г д е ж и Ульяна Бобоед: Главврач лечкомиссии Ирина Абельская: Горжусь тем, что по работе общаюсь с выдающимися людьми (ros.). TUT.BY, 2016-06-17 10:05. [dostęp 2018-05-21]. [zarchiwizowane z tego adresu (2017-09-22)].
  5. ↑ а б в г д Абельская Ирина Степановна (ros.). Білоруська ділова газета. [dostęp 2016-01-17]. [zarchiwizowane z tego adresu (2014-12-27)].
  6. ↑ Дед Коли Лукашенко получил срок за помощь «бандеровцам». Reform.by[be] (рос.). 24 лютого 2024.
  7. ↑ Маму Коли выдвигают в сенаторы. Reform.by[be] (рос.). 14 березня 2024.
  8. ↑ Абельский Дмитрий Евгеньевич (ros.). clinicsbel.by. [dostęp 2018-05-21]. [zarchiwizowane z tego adresu (2018-05-05)].
  9. ↑ а б Ірына Абельская дала вялікае інтэрв'ю, згадала малодшага сына (biał. • ros.). Європейське радіо для Білорусі, 2016-06-17 12:27. [dostęp 2018-05-21]. [zarchiwizowane z tego adresu (2017-02-14)].
  10. ↑ Ягор Марціновіч: Ад Абельскай да Ярмошынай: уладальнікі катэджаў у Драздах, поўны спіс (biał.). Наша Ніва, 2015-12-31 20:35. [dostęp 2017-02-15]. [zarchiwizowane z tego adresu (2017-08-07)].
  11. ↑ Ольга Стефанович (30 серпня 2022). Элитная школа для семьи Лукашенко. Что о ней известно. Deutsche Welle (рос.).
  12. ↑ Владимир Макей удостоен ордена Отечества, Ирина Абельская — ордена Почёта. Naviny.by (рос.). 27.11.2018. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020.
  13. ↑ Лукашенко присвоил Абельской звание заслуженного врача Беларуси. Reform.by[be] (рос.). 19 липня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Абельська_Ірина_Степанівна&oldid=43151078