Автомобільна промисловість у Росії
Автомобільна промисловість Росії — галузь економіки Росії.
Виробництво автомобілів є значущою промисловістю в Росії, у якій зайнято близько 600,000 осіб, або 1% від загальної чисельності робочої сили країни. У 2009 році промисловість виробила 599,265 автомобілів,[1] порівняно з 1,469,429 в 2008 році[2] через світову фінансову кризу, і 1,895,474 автомобілів в 2014 році.[3]
Росія входить в число 15-ти найбільших автовиробників.
Найбільшими компаніями є виробники легкових автомобілів АвтоВАЗ і ГАЗ, а КамАЗ є провідним виробником важких транспортних засобів. Одинадцять іноземних автовиробників мають виробничі операції або будують свої заводи в Росії.
- Див. також: Автомобільна промисловість у Радянському Союзі
.jpg)
На початку 1990-х років російське автомобілебудування потрапило в смугу затяжної кризи. Причиною тому був розпад СРСР і економічні реформи 1992 року.
Так, до 1995 року загальний обсяг вироблених у країні легкових автомобілів скоротився на третину, вантажних — в 5,5 разу, а автобусів — в 10 (хоча СРСР займав 1-у сходинку в світі за обсягом вироблених автобусів). Слабка фінансова система і дорожнеча кредитів призвели до того, що кардинальні оновлення, яких так потребували виробничі програми російських заводів, практично виключалися. Виробничі потужності виявилися надлишковими, морально застарілими і фізично зношеними. Робота на багатьох заводах була зупинена — навіть на тих, продукція яких користувалася відносним попитом, а саме — ІЖ і АЗЛК.
Після дефолту і девальвації рубля 1998 року, важке існування заводів дещо полегшилось — на ринок почали виходити нові моделі, хоча частка ринку російських виробників невблаганно скорочувалася.
На тлі занепаду автопромисловості у 1990-х роках деяким вітчизняним заводам все ж таки вдавалося утриматися на плаву, більше того, навіть випускати нові моделі. Звичайно, про революцію в дизайні чи технічних рішеннях не було й мови — нові автомобілі практично не відрізнялися від тих, які вироблялися 20 років тому.
Лідерами автомобільної галузі 1990-х років можна назвати АвтоВАЗ, ГАЗ і АМО ЗІЛ: ці заводи забезпечили собі виживання і змогли випустити на ринок нові автомобілі.
Однією з новинок став ВАЗ-2110 (або Lada 110). Модель з'явилася в 1995 році і випускалася аж до 2007 року. Проєктування цього автомобіля стартувало на початку 1980-х: за основу був узятий хетчбек ВАЗ-2108. Перші «шпигунські» знімки новинки були опубліковані в журналі «За кермом» ще при СРСР — в 1990 році. Примітно, що автомобіль тестували на випробувальному полігоні компанії Porsche. Спочатку планувалося, що ВАЗ-2110 надійде в продаж в 1992 році, але економічна криза зруйнувала ці плани і випуск Лади був відстрочений на невизначений термін.
Не дивно, що абсолютно нова модель виглядала застарілою, прориву в технологіях теж не спостерігалося — однак, це й не дивно, якщо врахувати, що ВАЗ-2110 «запізнився» на півдесятиліття. Але все ж, порівняно з «Жигулями» і «Самарами», на яких пересувалася переважна більшість населення, автомобіль став очевидним кроком вперед, бо номінально належав до більш високого класу, а тому і коштував дорожче. Найближчими закордонними аналогами ВАЗ-2110 називають Opel Kadett E (1984—1991) і перше покоління Opel Astra.
ГАЗ-31029 створювався в рамках двоетапної програми з модернізації іншої моделі Горьківського автомобільного заводу — ГАЗ-24. Ця Волга стала першим автомобілем ГАЗ як самостійного акціонерного товариства. Цікаво, що в той момент Горьківський завод намагався всіма силами позбутися від надлишково вироблених малотоннажних вантажівок ГАЗ-3307 і ГАЗ-66, тому «нав'язував» один, а іноді й дві вантажівки в «навантаження» дилеру до кожної Волги.
ГАЗ-3110 Волга являла собою модернізовану версію попередниці.
Ще один яскравий представник 90-х років — це Газель, виробництво якого стартувало на Горьківському автомобільному заводі в 1994 році. Особливо слід відзначити ГАЗ-33023 Газель-Фермер — вантажопасажирський автомобіль, який отримав масове поширення і вироблявся аж до 2010 року.
І останній автомобіль, який є показовим для російського автопрому 1990-х років — це малотонажний вантажний автомобіль заводу ім. Лихачова, який до 1992 року спеціалізувався на середньотоннажних бензинових вантажівках. Після розпаду СРСР основним споживачам такої транспортної техніки — сільському господарству і армії — було не явно до вантажівок, керівництво заводу ухвалило рішення в терміновому порядку запустити проєкт зі створення тритонного вантажного автомобіля, в якому були б по максимуму залучені комплектуючі, які вже випускались. Варто зазначити, що в якості прототипу (особливо це стосується ходової) ЗІЛ-5301 використовувався Mercedes-Benz T2. Пілотна партія навіть була побудована на мерседесівському шасі.
Пізніше, вже ближче до кінця десятиліття, на базі цих фургонів був створено ціле сімейство автобусів ЗІЛ-3250.
Складна політична та економічна обстановка, що склалася в країні після розпаду СРСР, істотно загальмувала і без того повільний розвиток автопрому в країні. Ті рідкісні нові моделі, які з'явилися в це десятиліття, насправді були нереалізованими проєктами 1980-х років, а отже не були проривами в автомобілебудуванні — їх прототипами були давно застарілі продукти європейського автопрому.
Вже з початку «нульових» автомобільна промисловість країни поступово почала підніматися на належний рівень. в Росії починає організовуватися складання іноземних автомобілів, і великі закордонні концерни зацікавилися місцевими автомобільними компаніями і стали купувати їх акції.
З 2002 року в Росії стали масово відкриватися складальні підприємства іноземних виробників — вже через пару років їх налічувалося кілька десятків. У цій тенденції є певні позитивні сторони — наприклад те, що з'явилися робочі місця, російські інженери та конструктори отримали можливість навчатися у закордонних колег і працювати на світових автомобільних виробників. Інший позитивний момент цієї тенденції — в тому, що вартість іномарок російського складання помітно нижча, ніж імпортованих автомобілів, вироблених за кордоном.
Зворотний бік медалі полягає в тому, що частка виробництва іноземних моделей в сегменті легкових автомобілів почала збільшуватися — до середини десятиліття вона склала близько третини, а вже до 2007 року збільшилася до 41,3%.
Співпраця з великими світовими автовиробниками, в теорії, повинна було підняти на новий рівень російське автомобілебудування. Так, в 2009 році було оголошено про підписання угоди між російським АвтоВАЗом (який є найбільшим виробником легкових автомобілів у Східній Європі) і концерном Renault-Nissan за основними умовами реструктуризації російської компанії. Згідно з підписаними паперами, АвтоВАЗ дозволяє використовувати свої виробничі потужності Renault-Nissan, а закордонний виробник, у свою чергу, обіцяє надати ВАЗу свої технології.
Інший приклад — співпраця між концерном Daimler AG і російським виробником вантажівок КамАЗ. Німецька компанія придбала 10% акцій вітчизняного виробника і підписала угоду про партнерство і співробітництво у сфері сучасних проєктів та обміну технологіями.
У сформованих умовах принциповим питанням стала конкурентоспроможність російських автомобілів.
Лада Калина почала випускатися на виробничому майданчику АвтоВАЗ в Тольятті в 2004 році. Проєкт зі створення цілого сімейства нових автомобілів був запущений ще в 1998 році. Спочатку Lada Kalina з'явилася в кузові седан, пізніше, в 2006, почали виробляти хетчбеки, а з 2007 року і універсали. Вже в 2009 році Лада Калина посіла 4 сходинку в рейтенгу найпопулярніших сімейних автомобілів в Росії. У 2011 році Калина була знята з виробництва — її місце зайняла нова Лада Гранта.
Лада Пріора можна вважати відносною новинкою для російського автопрому. Цей легковий автомобіль в кузові седан зійшов з конвеєра в 2007 році, пізніше, в 2009 з'явився і універсал. Також випускається версія «купе» (трехдверний хетчбек), проте вона виходить обмеженими партіями. У модельній лінійці АвтоВАЗу Priora замінила собою Лада 2110.
Насправді Пріора — це рестайлінговий ВАЗ-2110, щоправда, в конструкцію автомобіля була внесена майже тисяча змін, отож сам виробник подає Пріору як принципово новий автомобіль. При виробництві Лада Пріора застосовуються вдосконалені технології складання вузлів і агрегатів: завдяки цьому вдалося вивести на новий рівень якість підгонки деталей, суттєво зменшилися зазори між панелями. Дизайн салону був розроблений спільно з італійською студією Carcerano. Однак до рівня сучасних автомобілів Лада Пріора все ж таки не дотягує і конкурувати з європейськими, японськими та американськими моделями того ж класу навряд чи зможе. Взяти хоча б те, що з початку виробництва автомобіля (до рестайлінгу 2011 року) задні гальма були барабанними. Але, незважаючи на це, в кінці десятиліття Лада Пріора стала найбільш продаваним російським автомобілем.
.jpg)
Найважливішою подією періоду стала економічна криза 2008-2009 року, яка завдала серйозного удару по російському ринку. У 2009 році виробництво автомобілів у країні скоротилася більш ніж удвічі. При цьому в довгостроковій перспективі, на думку експертів, російський ринок чекає значне зростання: так, згідно з прогнозами, докризовий рівень має бути досягнутий уже в 2013—2014 році.
На початку другого десятиліття XXI століття на російському ринку налічувалося кілька найбільших так званих «традиційних» автовиробників: це АвтоВАЗ, ГАЗ, КамАЗ і АМО ЗІЛ. Всі вони були (і є зараз) впізнаваними брендами, які користуються лояльністю вітчизняних споживачів. Однак при цьому вони мали зношену застарілу виробничо-технічну базу, скромні джерела інвестицій і відчайдушно потребували впровадження більш сучасних технологій. Це стало можливим завдяки співпраці з великими світовими автовиробниками, яка, в теорії, повинна було підняти на новий рівень російське автомобілебудування.
У 2010 році стало також відомо про підписання меморандуму між російським виробником «Соллерс» та італійським Fiat: згідно з документом, в Росії повинен з'явитися глобальний альянс з виробництва позашляховиків і пасажирських автомобілів. Фінансову підтримку цьому проєкту повинно надати держава в тому випадку, якщо ступінь локалізації виробництва перевищить 50%. У глобальному плані говориться, що вже до 2016 року в Росії повинен з'явитися найбільший після АвтоВАЗу завод, який здатний випускати до 500 тисяч автомобілів на рік. При цьому кожний десятий транспортний засіб відправлятиметься на експорт.
У сформованій ситуації особливо гостро постало питання про конкурентоспроможність вітчизняних автомобілів і компонентної бази постачальників. У зв'язку з цим АвтоВАЗ і «Соллерс» підписали угоду про стратегічну співпрацю з розвитку власної бази постачальників, яка могла б скласти конкуренцію зарубіжній.
Lada Granta — це модель на базі «Калини», виробництво якої стартувало в 2011 році. За задумом виробника, бюджетна новинка повинна замінити собою морально застаріле сімейство Samara, а також модель Lada Kalina в кузові седан. Ажіотаж навколо нового дітища АвтоВАЗу був такий великий, що в перший місяць продажів черги розтяглися аж до початку 2012 року. Гранта стала першою ВАЗівською моделлю, на якій серійно стала встановлюватися автоматична коробка передач.
- Альтерна (1991—1995)
- Амур (1967—2012, до 2004 року УАМЗ)
- АвтоКубань (1962—2001)
- АвтоВАЗ (Лада, 1966-теперішній час)
- Автомобільний завод імені Ленінського Комсомола (АЗЛК) (Москвич , 1929—2001)
- БАЗ (1958-теперішній час)
- ГАЗ (Волга, 1932-теперішній час))
- ГОЛАЗ (1990-теперішній час, перероблений в 2014 році)
- Іжмаш (1967-теперішній час, починаючи з 2012 року, завод зі складання АвтоВАЗ)
- Камаз (1969-теперішній час)
- КАвЗ (1958-теперішній час)
- Курганський завод колісних тягачів (КЗКТ) (1950—2011)
- ЛіАЗ (1937-теперішній час)
- Москвич (1929—2001)
- НефАЗ (1972-теперішній час)
- ПАЗ (1932-теперішній час)
- СеАЗ (1939-теперішній час, виробництво машин зупинилося у 2008 році)
- УАЗ (1941-теперішній час)
- УралАЗ (1941-теперішній час)
- Вазінтерсервіс (1991-теперішній час)
- ЗіЛ (колишній ЗіС і АМО, 1916-теперішній час)
- Завод малолітражних автомобілів (1987-теперішній час, з 2005 року Sollers-Набережні Човни)
Сумарний випуск вантажних, легкових автомобілів та автобусів, тис. штук[4][5][6][7][8][9][10]:
.svg){kind=small} РРФСР,  Росія
|
Зокрема |  СРСР
| |||
|---|---|---|---|---|---|
| Автобусів | Автомобілів вантажних (зокрема шасі) | Автомобілів легкових | |||
| 1900 | 0 | — | |||
| 1910 | 0,01 | — | |||
| 1920 | 0 | — | |||
| 1925 | 0,12 | ||||
| 1930 | 4,23 | ||||
| 1935 | 96,7 | ||||
| 1940 | 145,4 | ||||
| 1945 | 74,7 | ||||
| 1950 | 342 | 362,9 | |||
| 1955 | 445,3 | ||||
| 1960 | 490 | 523,6 | |||
| 1965 | 616,3 | ||||
| 1970 | 737 | 916,1 | |||
| 1975 | 1 964 | ||||
| 1980 | 1 884 | 2 199 | |||
| 1985 | 2 248 | ||||
| 1990 | 1819,9 | 51,9 | 665 | 1103 | 2 120 |
| 1991 | |||||
| 1992 | 1 594,283[11] | ||||
| 1993 | 1 470,746[11] | ||||
| 1994 | 1 031,172[11] | ||||
| 1995 | 1 017,375[11] | ||||
| 1996 | 1 040,177[11] | ||||
| 1997 | 1 183,487[11] | ||||
| 1998 | 1 032,512[11] | ||||
| 1999 | 1 185,962[11] | ||||
| 2000 | 1 215,234[11] | — | |||
| 2001 | 1 257,819[11] | — | |||
| 2002 | 1 225,274[11] | — | |||
| 2003 | 1 285,909[11] | — | |||
| 2004 | 1 391,352[11] | — | |||
| 2005 | 1 357,377[11] | — | |||
| 2006 | 1 521,315[11] | — | |||
| 2007 | 1 680,752[11] | — | |||
| 2008 | 1 802,002[11] | — | |||
| 2009 | 729,721[11] | — | |||
| 2010 | 1 406,060[12] | 40,944 | 155,497 | 1 209,619 | — |
| 2011 | 1 990,968[12] | 44,244 | 206,814 | 1 739,910 | — |
| 2012 | 2 234,300[12] | 58,604 | 211,994 | 1 963,702 | — |
| 2013 | 2 185,317[12] | 53,237 | 207,423 | 1 924,657 | |
| 2014 | 1 892,502[12] | 43,994 | 153,137 | 1 695,371 | |
| 2015 | 1 379,929[12] | 36,443 | 128,077 | 1 215,409 | |
| 2016 | 1 299,926[12] | 42,889 | 137,273 | 1 119,764 | |
| 2017 | 1 558,348[13] | 40,819 | 162,336 | 1355,193 | |
| 2018 | 1 766,439[13] | 45,139 | 157,167 | 1564,133 | |
- Автомобільна промисловість
- Автомобільна промисловість в Україні
- Автомобільна промисловість у Радянському Союзі
- ↑ OICA data. Архів оригіналу за 11 травня 2019. Процитовано 24 грудня 2016.
- ↑ OICA data. Архів оригіналу за 28 травня 2019. Процитовано 24 грудня 2016.
- ↑ OICA data. Архів оригіналу за 6 грудня 2016. Процитовано 24 грудня 2016.
- ↑ OICA 2010 statistic (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 квітня 2017. Процитовано 24 грудня 2016.
- ↑ OICA 2005 statistic (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 квітня 2017. Процитовано 24 грудня 2016.
- ↑ OICA 2000 statistic (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 жовтня 2017. Процитовано 24 грудня 2016.
- ↑ What Prospects for Upgrading by Developing Countries [Архівовано 2012-06-16 у Wayback Machine.]
- ↑ Справочник «Мир социализма в цифрах и фактах». М, Политиздат, 1986 М0604020000-359/079(02)86
- ↑ Справочник «Союз нерушимый». М, Политиздат, 1982 С0802010201-070/079(02)-82
- ↑ Большая советская энциклопедия 3-е изд.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Производство основных видов продукции в натуральном выражении по 2009 г.(в соответствии с ОКП). Производство основных видов продукции в натуральном выражении по 2009 г.(в соответствии с ОКП).
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в г д е ж Производство основных видов продукции в натуральном выражении с 2010 г.(в соответствии с ОКПД). Производство основных видов продукции в натуральном выражении с 2010 г.(в соответствии с ОКПД). Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 5 серпня 2018. [Архівовано 2017-03-26 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Производство основных видов продукции в натуральном выражении с 2017 г. Производство основных видов продукции в натуральном выражении с 2017 г. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 17 серпня 2021. [Архівовано 2022-01-20 у Wayback Machine.]
- Российская автомобильная промышленность 1990-х годов [Архівовано 10 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- История российского автопрома 2000-х годов [Архівовано 10 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- История российского автопрома 2010-х годов [Архівовано 10 лютого 2015 у Wayback Machine.]