Авіаносці типу «Сенгамон»

Авіаносці типу «Сенгамон»
Авіаносець «Сенгамон»
Служба
Тип/клас	Ескортний авіаносець
Держава прапора
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	10 494 тонни (стандартна) 23 875 тонн (повна)
Довжина	168,5 м
Ширина	32,1 м
Осадка	9,3 м
Технічні дані
Рухова установка	2 парові турбіни, 4 котли
Потужність	13 500 к.с.
Швидкість	18 вузлів
Екіпаж	1080 осіб
Озброєння
Зенітне озброєння	2 127-мм гармати 8 40-мм зенітних гармат «Бофорс» 12 20-мм автоматів «Ерлікон»
Авіація	25—32 літаки

Авіаносці типу «Сенгамон» (англ. Sangamon-class escort carrier) — серія ескортних авіаносців США часів Другої світової війни.

Представники

Назва	Номер	Закладений	Спущений на воду	Вступив у стрій	Доля
«Сенгамон» Sangamon	CVE-26	13 березня 1939 року	4 листопада 1939 року	25 серпня 1942 року	Виключений зі списків у 1945 році
«Суоні» Suwannee	CVE-27	3 червня 1938 року	4 березня 1939 року	24 вересня 1942 року	Виключений зі списків у 1959 році
«Ченанго» Chenango	CVE-28	10 липня 1938 року	1 квітня 1939 року	19 вересня 1942 року	Виключений зі списків у 1959 році
«Санті» Santee	CVE-29	31 травня 1938 року	4 березня 1939 року	24 серпня 1942 року	Виключений зі списків у 1959 році

Історія створення

Закладені як нафтоналивні танкери типу T-3 на замовлення Морської комісії, добудовані як ескадрені танкери ВМС.

Відчувши брак авіаносців, крім розміщення замовлень на побудову нових авіаносців, ВМС США перебудовували в них також цивільні судна. Роботи тривали з лютого по серпень 1942 року. Військовики хотіли перебудувати на авіаносці набагато більше танкерів, проте зіткнулись з нестачею танкерного флоту. Замість них стали будувати дешевші авіаносці типу «Касабланка».

Конструкція

Авіаносці типу «Сенгамон» були набагато більші за авіаносці типу «Лонг Айленд», перебудовані із суден типу C-3. Польотна палуба мала розміри 153×25,9 м, ангар — 60,4 х 21×5,33 м. Початково на авіаносцях встановили одну катапульту типу H-II. В 1944 році додали ще одну. Два ліфти (12,8 х 10,4 м) піднімали літаки масою до 6,3 т. Частково були збережені вантажні танки — кожен корабель, подібно до англійських «торгових авіаносців» (MAC), міг прийняти 12 876 тонн нафти, але реально до цього справа жодного разу не дійшла. Ближче до кінця війни частину вантажних танків стали використовувати для живлення корабельних котлів, що збільшило запас палива до 4780 тонн, дальність плавання виросла до 23 900 миль (при швидкості 15 вузлів).

Артилерійське озброєння авіаносців постійно посилювалось: неуніверсальні 127-мм гармати замінили на універсальні такого ж калібру з довжиною ствола 38 калібрів, кількість «бофорсів» до 1945 року досягла 28, а 20-мм «ерліконів» — 21.

У 1942 році всі кораблі отримали радіомаяки YE, радари SG і SC (останні пізніше замінили на SC-2).

Характеристика проєкту

Порівняно з іншими ескортними авіаносцями «Сенгамон» відзначався більшою живучістю (за рахунок розділення корпусу на герметичні танки), більшим запасом палива (дальність плавання майже 24 000 миль на 15 вузлах) і в цілому був вдалим проєктом. Саме його взяли за основу при проєктуванні нової великої серії ескортних авіаносців типу «Комменсмент Бей».

Література

• Энциклопедия авианосцев. Под общей редакцией А. Е. Тараса / Минск, Харвест; Москва, АСТ, 2002 (рос.)
• К. Шант, К. Бишоп. Авианосцы. Самые грозные авианесущие корабли мира и их самолеты. Иллюстрированная энциклопедия /Пер. с англ. — Москва: Омега, 2006. — 256 с. (рос.)
• Авианосцы Второй мировой. Новые властелины океанов. //С. А. Балакин, А. В. Дашьян, М. Э. Морозов. — М.: Коллекция, Яуза, 2006. ISBN 5-699-17428-1 (рос.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Авіаносці типу «Сенгамон»