Перейти до вмісту

Авіґдор Бен-Ґаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Авіґдор Бен-Ґаль
Авіґдор Бен-Ґаль
Авіґдор Бен-Ґаль
Нині на посаді
Народився14 травня 1936(1936-05-14) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лодзь, Лодзинське воєводство, Польська Республіка[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер13 лютого 2016(2016-02-13) (79 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ізраїль Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якофіцер Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Ізраїль Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиAvner Ben-Gald Редагувати інформацію у Вікіданих
 Медіафайли у Вікісховищі

Авіґдор «Януш» Бен-Ґаль (івр. אביגדור (יאנוש) בן-גל, уродж. Януш Людвіг Голдлюст[2] 14 травня 1936, Лодзь — 13 лютого 2016) — ізраїльський військовий, алуф Армії оборони Ізраїлю.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1936 року в польському місті Лодзь. Йому було три роки, коли почалася Друга світова війна. Після вторгнення німецьких військ на територію Польщі родина Голдлюст перебралася до СРСР. Там польські євреї були звинувачені у шпигунстві та заслані до Сибіру. Його батьки, Яків та Юна, зникли безвісти на засланні, а йому та його сестрі Ілоні вдалося вижити завдяки тому, що групі польських дітей, у тому числі євреїв, у 1943 році було дозволено виїхати з польською армією через Іран до Палестини. Надалі ця група отримала назву «Тегеранські діти». Януш та його сестра виховувалися у сім'ї далекого родича.

У 1955 році, після проголошення незалежності Ізраїлю та закінчення арабо-ізраїльської війни (1947—1949), Бен-Ґаль був призваний до армії, в танкові частини. Під час «Суецької війни» взяв участь у бойових діях. Після війни закінчив офіцерські курси. Він хотів стати лікарем, але після служби залишився в армії. У жовтні 1960 року офіційно змінив ім'я на Авіґдор Бен-Ґальь, хоча в армії його продовжували називати Янушем. У 1962—1964 роках навчався на військових командних курсах у Франції. Під час «Шестиденної війни» командував розвідувальними підрозділами 200-ї бригади, яка прорвалася через єгипетські укріплення на Синаї. Був поранений, коли його позашляховик підірвався на міні. Під час війни на виснаження командував 77-м бронетанковим батальйоном «Оз» на узбережжі Суецького каналу. Під час «Війни Судного дня» командував 7-ю бронетанковою бригадою, яка затримала наступ сирійської армії на Голанських висотах. Бен-Ґаль передбачав війну за два тижні до її початку і почав підготовку своєї бригади. Оскільки загроза війни не сприймалася всерйоз в Ізраїлі в той час, його затаврували як «божевільного». Проте коли вибухнула війна, його бригада була єдиним підрозділом у стані повної бойової готовності. Героїчні дії 7-ї бронетанкової бригади, а також особистий героїзм та командування Бен-Ґалья, на думку багатьох, були вирішальним чинником в ізраїльській перемозі над Сирією.

У 1977 році став командувачем Північного військового округу. Цю посаду він обіймав до 1981 року. Командував військами під час антитерористичних операцій «Літані», «Шалехет»[he], «Менора»[he], «Іш дамім»[he], «Мовіль»[he], «Сіґаль»[he] та «Цильцаль»[he]. У 1981—1983 роках, у тому числі і під час першої ліванської війни, командував 446-м (Північним) корпусом. 1983 року, після невдалої спроби стати начальником генерального штабу (був обраний Моше Леві), вийшов у відставку.

З 1996 по 2002 рік Бен-Ґаль був головою ради директорів Israel Aerospace Industries, змінивши на цій посаді Цві Цура[3][4] та Орі Орра[5]. Він також входив до складу Ради з міжнародної політики Інституту міжнародної політики боротьби з тероризмом.

Під час військової конференції 2007 року в Латруні Бен-Ґаль різко критикував те, що він вважав погіршенням боєготовності ЦАГАЛю, і стверджував, що технологічна революція ЦАГАЛю перетворила солдатів на «біонічні машини» та посіяла страх серед старших офіцерів, які відкривають критика перешкоджала б просуванню в кар'єрі. Він висловив думку, що всі нові технології, які впроваджувалися, були марними, і стверджував, що дійшло до того, що командири віддають перевагу листуванню один одному електронною поштою замість безпосередньої взаємодії[6].

З 2009 року і до самої смерті він обіймав посаду голови ради директорів фірми з кіберзброї NSO Group(інші мови)[7] Бен-Ґаль помер 13 лютого 2016 року на 80-мц році життя[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Єврейська національна й університетська бібліотека — 1892.
  2. ↑ הודעה בדבר שינוי שם; מס' זהות 0730367 (PDF). МВС Ізраїлю (івр.). ילקוט הפרסומים, עמ' 546. 17.12.1961. Архів (PDF) оригіналу за 22 лютого 2016. Процитовано 15 лютого 2016.
  3. ↑ IAI Protest Turns Violent. The Jerusalem Post. 25 червня 1997. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 4 листопада 2023. [Архівовано 2012-11-03 у Wayback Machine.]
  4. ↑ People: IAI. Flight International 8–14 May 1996. 14 травня 1996. с. 48. Процитовано 4 листопада 2023. Maj Gen Avigdor Yanouch BenGal has been appointed chairman of Israel Aircraft Industries (IAI), succeeding Zvi Zur.
  5. ↑ General (Res.) Ori Orr is Appointed Chairman of the Board of Israel Aircraft Industries. Israel Aircraft Industries. 28 жовтня 1999.
  6. ↑ Greenberg, Hanan (14 листопада 2007). IDF chief told me army is full of politicians. Ynetnews. Процитовано 4 листопада 2023.
  7. ↑ Bergman, Ronen (10 січня 2019). Exclusive: How Mexican drug baron El Chapo was brought down by technology made in Israel. Ynetnews (англ.). Ynet. Процитовано 4 листопада 2023.
  8. ↑ אלוף במיל' אביגדור (יאנוש) בן-גל הלך לעולמו. Calcalist.co.il. 20 червня 1995. Процитовано 4 листопада 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Авіґдор_Бен-Ґаль&oldid=44123339