Перейти до вмісту

Агадирська криза

Координати: 32° пн. ш. 6° зх. д. / 32° пн. ш. 6° зх. д. / 32; -6
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Агадірська криза
Канонерський човен Пантера в Агадірській гавані
Канонерський човен Пантера в Агадірській гавані
Канонерський човен Пантера в Агадірській гавані
32° пн. ш. 6° зх. д. / 32° пн. ш. 6° зх. д. / 32; -6
Дата: 1 липня 1911
Місце: Марокко
Результат: Феський договір; Німеччина визнала вплив Франції в Марокко в обмін на території Французької Екваторіальної АфрикиНовий Камерун
Сторони
Німецька Імперія Велика Британія
Франція
Іспанія

Статті на тему
Колоніалізм

Франко-туніська війна
Повстання махдістів
Англо-єгипетська війна
Війни з мандінго
Битва при Догалі
Перша франко-дагомейська війна
Pioneer Column Expedition
Друга франко-дагомейська війна
Англо-ашантійські війни
Перша італо-ефіопська війна
Друга італо-ефіопська війна
Перша англо-матабельська війна
Друга англо-матабельська війна
Англо-занзібарська війна
Бенінська експедиція
Центральноафриканська експедиція
Фашодський інцидент
Перша англо-бурська війна
Друга англо-бурська війна
Геноцид племен гереро і нама
Повстання Маджі-Маджі
Перша Марокканська криза
Повстання Бамбата
Франко-вадайська війна
Агадірська криза
Захоплення Марокко Францією
Італійсько-турецька війна
Повстання Марітца
Дарфур

Агадірська криза, Друга Марокканська криза, Panthersprung — загострення міжнародних відносин перед Першою світовою війною, викликана прибуттям німецького канонерського човна Пантера до марокканського порту Агадір 1 липня 1911 року.

Передумови

[ред. | ред. код]

Англо-німецька напруженість була викликана частково через перегони озброєнь між Німеччиною і Великою Британією — спробу Німеччини перевершити Велику Британію у військово-морському флоті. Дії Німеччини були спрямовані на перевірку відносин між Англією і Францією, а також підтримки вимог про компенсацію чимраз більшого французького впливу у Північній Африці, де панування Франції попередньо було підтверджено у 1906 році на Альхесіраській конференції під час Танжерської кризи.

Хронологія подій

[ред. | ред. код]

Марокканське повстання і Пантера

[ред. | ред. код]

У 1911 р. в Марокко спалахнуло повстання проти султана, Абд аль Хафіза. У квітні 1911, султан був обложений у своєму палаці в Фесі. Франція направила літючий загін наприкінці квітня 1911 року, щоб допомогти придушити повстання, під приводом захисту європейців і їх майна. 5 червня 1911 іспанці окупували Лараше і Ксар-ель-Кебір. 1 липня 1911, німецький канонерський човен Пантера прибув у порт Агадір. Негайно виникла негативна реакція з боку Франції і Великої Британії.

Британська участь

[ред. | ред. код]

На початку літа 1911, Британія намагалася утримати Францію від прийняття поспішних заходів і відрадити її від відрядження військ у Фес. Зусилля не увінчалися успіхом, але сер Едвард Грей міністр закордонних справ Великої Британії, вважав, що його руки були зв'язані, і що він був змушений підтримати Францію. Уряд Британії висловив неспокій після прибуття Пантери в Марокко. Британія вважала, що німці намагатимуться створити військово-морську базу на Атлантиці у Агадірі.[1] Королівський флот мав військово-морську базу в Гібралтарі на півдні Іспанії. Британія була стурбована тим, що німці, можливо матимуть базу в Атлантиці і можливість відрядження лінкорів в Марокко в разі війни. Уряд Британії підтримав Францію, як і під час Першої Марокканської кризи знову підтвердив Англо-французьку угоду, 1904.

Переговори

[ред. | ред. код]

7 липня німецький посол у Парижі повідомив французькому уряду, що Німеччина не має ніяких територіальних зазіхань в Марокко і буде вести переговори щодо французького протекторату на основі «компенсації» Німеччині у Французькому Конго і забезпечення її економічних інтересів у Марокко. Німецькі умови, на 15 липня, містили пропозицію поступитися північною частиною Французького Камеруну і Того, а також всього Французького Конго.

21 липня Девід Ллойд Джордж виступив з промовою, в якій він заявив, що національна честь дорожча, ніж мир. Промова була інтерпретована Німеччиною як попередження, що вона не може нав'язувати необґрунтовані вимоги Франції[2].

Франко-німецькі переговори були розпочаті 9 липня 1911 і завершені підписанням Феського договору 4 листопада, згідно з яким Німеччина прийняла панування Франції в Марокко в обмін на Новий Камерун. Терен був частково болотистий, з розповсюдженням сонної хвороби, хоча і надавав Німеччині вихід до річки Конго. Також у рамках договору, Німеччина поступилася на користь Франції невеликою ділянкою території на південний схід від Форт Ламі, наразі частина Чаду.

Післямова

[ред. | ред. код]

Франція згодом створила повний протекторат над Марокко (30 березня, 1912), скасовуючи навіть формальну незалежність країни.

Результат був зворотний від очікуваного: натомість, щоб залякати Францію стосовно Німеччини, основний результат був у підвищенні британського страху і ворожості та зміцнив військову унію Великої Британії й Франції, що призвело в кінцевому підсумку до Першої світової війни.

У сучасній Німеччині, Агадірська криза як і раніше є найвідомішим прикладом дипломатії канонерок. «Стрибок Пантери» став популярною фразою, що характеризує будь-яку демонстрацію сили, особливо непотрібну.

Криза призвела до підписання Англією та Францією угоди, де Королівський флот мав захистити північне узбережжя Франції від німецького нападу.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. TWO WAR CLOUDS MENACE EUROPE. The New York Times. 6 липня 1911. Архів оригіналу (PDF) за 15 березня 2017. Процитовано 27 листопада 2007.
  2. The Morocco Crisis of 1911. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 27 листопада 2007. [Архівовано 2007-10-28 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]