Шмуель Йосеф Агнон

Зовнішні відеофайли
	Загублені в часі - Агнон на YouTube // ТТБ. — 2016. — Квітень.

Шмуель Йосеф Агнон
Шмуель Йосеф Агнон
івр. שמואל יוסף עגנון
	Шмуель Аґнон у 1945
Ім'я при народженні	Шмуель Йосеф Галеві Чачкес
Псевдонім	Шмуель Йосеф Агнон
Народився	8 серпня 1887; Бучач, Бучацький повіт (Королівство Галичини та Володимирії), Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Помер	17 лютого 1970[…] (82 роки); Єрусалим, Ізраїль
Поховання	Єврейське кладовище на Оливковій горі
Громадянство	Австро-Угорщина→ Ізраїль
Національність	український єврей
Діяльність	прозаїк
Мова творів	їдиш, іврит
Жанр	роман, повість, оповідання
Magnum opus	«Весільний балдахін» (1931); «Нічний постоялець» (1939)
У шлюбі з	Esther Agnond
Діти	Emuna Yarond
Премії	Нобелівська премія з літератури (1966)
	Шмуель Йосеф Агнон у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах

~~|Lib=~~ ~~|Член КПРС:=~~

Шмуель Йосеф Агнон (Аґнон, івр. שמואל יוסף עגנון‎, уродж. Шмуель Йосеф Галеві Чачкес; 17 липня 1888, Бучач, нині Тернопільська область, Україна — 17 лютого 1970, Гедера,^[6]^[7] або Єрусалим, Ізраїль) — єврейський письменник, виходець із Галичини. Лавреат Нобелівської премії з літератури 1966. Перший володар цієї відзнаки серед івритомовних та їдишомовних письменників. Кузин історика Емануеля Рінґельблюма.^[8]

Життєпис

Народився в м. Бучач (Бучацький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Тернопільська область, Україна). Батько — хасид Шолом Мордехай Леві Чачкес, рабин у Чорткові — був заможним торговцем худобою, знавцем єврейської релігійної літератури. Аґнон із дитинства вільно розмовляв польською, українською, німецькою. Навчався в хедері, студіював Тору, Талмуд мовою іврит. 1906 року переїхав до Львова, де співпрацював із єврейськими газетами^[9]. Відмовившись від служби у війську, 1907 року емігрував до Палестини. Там опубліковано його повість «Покинуті дружини». Спочатку писав їдишем, згодом перейшов на іврит.

На історичну батьківщину повернувся відомим письменником. 1924 року діяч обрав собі псевдонім Аґнон — з івриту «покинутий».

1913 року переїхав до Німеччини, жив у Берліні (тут збирав хасидські перекази) та Гамбурзі. Плідно працював, читав лекції з єврейської літератури, знайомився з кращими зразками світової літератури. Саме тоді доля подарувала Аґнонові заможного прихильника його таланту — комерсанта Ш. Залмана Шокена, який допомагав молодому письменникові, став його щирим товаришем. Залман Шокен активно сприяв виданню творів митця, а також виділив Аґнону спеціальну стипендію на термін до 5 років, звільнивши "надію єврейської літератури" від фінансових проблем.

1924 року Шмуель повернувся до Палестини (Єрусалиму), опублікував роман «Весільний балдахін» про пригоди бідного хасида в Галичині. Свої враження від поїздки до Бучача (1929) описав у творах «Проста історія» (1935) та «Нічний постоялець» (1939).

1930 р. знову побував у Європі. У його помешканні в Гамбурзі зайнялась пожежа, унаслідок якої згоріла вся бібліотека та рукописи Аґнона, зокрема, два томи спільної з М. Бубером праці «Історія галицького єврейства». Того року Аґнон востаннє у своєму житті відвідав Галичину, свою малу батьківщину — Бучач (також Львів, Тернопіль, Залізці, Золочів, Броди).^[6]

Помер 82-річний прозаїк 17 лютого 1970 року; за даними Юрія Покальчука та Юрія Ковалькова, у містечку Гедера, за іншими — у Єрусалимі. Похований на цвинтарі, розташованому на Оливковій (Єлеонській) горі.^[10]

Гашений конверт першого дня на честь 120 років з дня народження Ш.-Й. Агнона. Пошта України, Бучач, 2008

Відзнаки

Нагороджений Державною премією Ізраїлю (1954 і 1958),
Почесний громадянин Єрусалиму.
У 1966 отримав Нобелівську премію.

Творчість

Особистість Ш. Й. Аґнона формувалася на перетині кількох культур і релігій: у Бучачі, Тернополі, Коломиї, Львові мирно вживались українська, польська та єврейська мови й культури, взаємодіючи з австрійською, німецькою та російською. Народившись і проживши в Галичині два десятиліття, майбутній класик єврейської літератури написав та опублікував тут близько 70 різних за жанрами літературних творів (вірші, оповідання, нариси).

«У п'ять років я написав свою першу пісню», — сказав Ш. Й. Аґнон у своїй промові на церемонії вручення Нобелівської премії. 1903 року з'явилися його перші публікації в журналі «Hamicpeh» («Оглядова вежа») та тижневику «Jidiszer Weker» («Єврейський будитель»), газетах Бучача, Коломиї, Львова. Переселившись до Палестини Ш. Й. Аґнон 1911 року опублікував «Тойті-танц» («Танок смерті») — твір, написаний за реальними фактами із життя євреїв одного з містечок Галичини.

Двадцятирічним письменником, Ш. Й. Аґнон прибув до Львова й став співробітником єврейських періодичних видань. Столиця Галичини, у якій переплелися в єдиному духовному культуротворчому потоці національні традиції різних народів, середньовіччя й ренесанс, архітектура класицизму й еклектики, готики й модернізму, зачарувала його.

Крім романів, Шмуель Аґнон писав повісті, оповідання, дитячі казки, опрацьовував народні легенди.

Українська тематика

Українська тематика відображена в багатьох текстах Аґнона. Передусім в оповіданні «Бартка Довбуша», романах «Видання заміж», «На морській глибині», інших творах: «Старі й молоді разом», «Проста історія».

Дослідники творчості письменника наголошують на сприятливих зв'язках єврейської культури з українською. Відзначають глибинне пізнання творчого досвіду Миколи Гоголя (вплинув на становлення письменницької кар’єри класика, про що той згадував у своїй нобелівській промові «Що вплинуло на мою творчість?»). Помітний також зв'язок із фольклорними традиціями; переплетіння казкового з реальним у доробку Аґнона вказує на схожість його письма з мотивами творчості Михайла Коцюбинського.

1996 року батьківщину Аґнона Бучач уперше відвідала донька письменника Емона Чачкес-Ярон.

Пам'ять

1998 року в Бучачі, Львові, Золочеві, інших містах Західної України знято частину документального фільму «Аґнон» із серії «Письменники століття» (консультантом був Юрій Покальчук), який 1999 року отримав 1-шу премію на фестивалі в Палермо (Італія).
2002 року з ініціативи Асоціації Нобелівських студій в Тернополі відбулись 11-ті Тернопільські нобелівські читання, присвячені Аґнону; на них було репрезентовано переклади творів письменника «Бучач. Обітована земля його серця» та бібліографічний покажчик літератури про нього.
У Бучачі:
- вулиця Агнона
- таблиця з барельєфом обличчя письменника біля входу в «АРТ-двір»
- пам'ятник митцю

Примітки

↑ Lexicon of Modern Hebrew Literature — אוניברסיטת המדינה של אוהיו, 2004.
d:Track:Q309331 d:Track:Q6641848
↑ ^а ^б ^в ^г Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 23. — ISBN 978-2-221-06888-5
d:Track:Q28924058 d:Track:Q2696397 d:Track:Q3372503
↑ ^а ^б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
↑ SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311
↑ Find a Grave — 1996.
d:Track:Q63056
↑ ^а ^б Покальчук Ю. Агнон Шмуель Йосеф… — С. 150.
↑ Ковальков Ю., Покальчук Ю. Агнон Шмуель Йосеф… — С. 23.
↑ Samuel D. Kassow. From «Bichuch» to Warsaw // Who wiil right our history? — P. 17. (англ.)
↑ Шмуель Йозеф Агнон. Олександр Степанович Левченко.
↑ 17 липня. 125 років від дня народження Шмуеля Йосефа Агнона. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 3 лютого 2016. [Архівовано 2019-01-30 у Wayback Machine.]

Джерела

Абліцов В. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. — К. : КИТ, 2007. — 436 с.
Бергер Е. Самуїл Йосиф Агнон: Методологічні проблеми художньої творчості // Studia methodologica: До 105-річчя Ш. Й. Агнона. — Т., 1995. — Вип. 1.
Бубній П., Ковальков Ю. Наші речники у дзеркалі Агнона // Русалка Дністрова. — 1998. — Ч. 13.
Вони прославили наш край: Бібліографічний посібник. — Т., 2002.
Ковальков, Ю. Від Бучача до серцевини морів… / Юрій Ковальков // Вільне життя. — 1991. — № ? (21 черв.). — С. .
Ковальков Ю., Покальчук Ю. Агнон Шмуель Йосеф //Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 23—24. — ISBN 978-966-528-279-2.
Левченко О. Його обітовані землі — Бучач і Єрусалим // Свобода. — 1998. — 18 лип.
Мельничук О. Лауреат премії Нобеля // Тернопіль вечірній. — 1993. — 7 серп.
Покальчук Ю. Агнон Шмуель Йосеф [Архівовано 22 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — С. 150—151. — ISBN 966-02-2075-8.
Шмуель Йосеф Агнон — лауреат Нобелівської премії: Літературно-краєзнавчий збірник. — Т., 1998.

Посилання

Агнон, Шмуель Йосеф [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ
Агнон, Шмуель Йосеф Галеві // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 10. — ISBN 966-692-578-8.

Вірші-присвяти Шмуелю Йосефу Агнону [Архівовано 19 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
Біографія на сайті UaModna [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // UaModna. — 2015. — 20 липня.
Розмова з Агноном [Архівовано 20 вересня 2018 у Wayback Machine.] // youtube. (івр.)
הענקת פרס נובל לסופר שי עגנון // youtube. (івр.)
חדשות מהעבר עונה 3 — ש"י עגנון // youtube. (івр.)

Біографії Література Книги Тернопільщина

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q1787111_citetype_Q35127"_data-entity-id="Q6641848">[https://library.osu.edu/projects/hebrew-lexicon/index.htm_Lexicon_of_Modern_Hebrew_Literature]<span_class="wef_low_priority_links">_—_[[:Університет_штату_Огайо|אוניברסיטת_המדינה_של_אוהיו]],_2004.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q309331]][[d:Track:Q6641848]]</div>-1] Lexicon of Modern Hebrew Literature — אוניברסיטת המדינה של אוהיו, 2004.
d:Track:Q309331 d:Track:Q6641848

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q3331189"_data-entity-id="Q28924058"><i_class="wef_low_priority_links">[[:fr:Paul_de_Roux|Roux&nbsp;P.&nbsp;d.]]</i>_[[:d:Q28924058|Nouveau_Dictionnaire_des_œuvres_de_tous_les_temps_et_tous_les_pays]]<span_class="wef_low_priority_links">_—_2_—_[[:Робер_Лаффон_(видавництво)|Éditions_Robert_Laffont]],_1994._—_Vol.&nbsp;1._—_P.&nbsp;23._—_ISBN_978-2-221-06888-5</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q28924058]][[d:Track:Q2696397]][[d:Track:Q3372503]]</div>-2] а ^б ^в ^г Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 23. — ISBN 978-2-221-06888-5
d:Track:Q28924058 d:Track:Q2696397 d:Track:Q3372503

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827_citetype_Q595971"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_BNF:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-3] а ^б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q8513_citetype_Q35127_citetype_Q36524_citetype_Q194166"_data-entity-id="Q29861311">SNAC<span_class="wef_low_priority_links">_—_2010.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q29861311]]</div>-4] SNAC — 2010.
d:Track:Q29861311

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q7094076_citetype_Q5535082_citetype_Q33270056_citetype_Q43229_citetype_Q107553922"_data-entity-id="Q63056">[http://www.findagrave.com/cgi-bin/fg.cgi?page=gr&GRid=8228070_Find_a_Grave]<span_class="wef_low_priority_links">_—_1996.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q63056]]</div>-5] Find a Grave — 1996.
d:Track:Q63056

[П0-6] а ^б Покальчук Ю. Агнон Шмуель Йосеф… — С. 150.

[7] Ковальков Ю., Покальчук Ю. Агнон Шмуель Йосеф… — С. 23.

[8] Samuel D. Kassow. From «Bichuch» to Warsaw // Who wiil right our history? — P. 17. (англ.)

[9] Шмуель Йозеф Агнон. Олександр Степанович Левченко.

[10] 17 липня. 125 років від дня народження Шмуеля Йосефа Агнона. Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 3 лютого 2016. [Архівовано 2019-01-30 у Wayback Machine.]

[1]

[2]

[3]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво	Internet Movie Database · The Movie Database · Europeana
Генеалогія та некрополістика	Find a Grave · Roglo
Література та бібліографія	Babelio · Digitale Bibliotheek voor de Nederlandse Letteren · Goodreads · Index Theologicus · LibraryThing · Open Library · Open Library · Perlentaucher · www.adelphi.it · Архів преси XX століття · Віртуальна бібліотека імені Мігеля де Сервантеса · Проєкт Рунеберг
Наука	NobelPrize.org
Тематичні сайти	SNAC · Німецький літературний архів Марбах
Словники та енциклопедії	Большая российская энциклопедия · Велика данська енциклопедія · Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Енциклопедія сучасної України · Універсальна литовська енциклопедія · Хорватська енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Электронная еврейская энциклопедия · Энциклопедия Кругосвет · Brockhaus Enzyklopädie · De Agostini · Encyclopedia Treccani · Encyclopædia Britannica · Encyclopædia Universalis · Internetowa encyklopedia PWN · Lur Hiztegi Entziklopedikoan · Prabook · Proleksis Encyclopedia · Treccanis Enciclopedia Italiana
Довідкові видання	Британський музей · Deutsche Biographie · Evene · Munzinger IBA · NNDB · SNAC · NobelPrize.org
Нормативний контроль	Autoritats UB: a1276627 · BIBSYS: 90396471 · BLBNB: 000736369 · BNB: AgnonShmuelYosef1887-1970 · BNC: a11396507 · BNCHL: 000196454 · BNE: XX1145853 · BNF: 118881863 · CANTIC: 981058513428406706 · CCAB: 000527996 · CiNii: DA03850602 · CONOR.BG: 15269477 · CONOR.SI: 89389923 · EGAXA: vtls000825775 · ERRR: 11142510, 11953639 · FAST: 1899596 · Freebase: /m/079w8 · GND: 118501038 · ICCU: CFIV040164 · ISNI: 0000000120213140 · J9U: 987007257552805171 · KRNLK: KAC201004805 · LCCN: n79060585 · LIBRIS: 86lnn9zs37n9dmd · LIH: LNB:V*365909;=BS · LNB: 000143235 · MAK: 9810648282605606 · NCF: ncf11945446 · NKC: jn20000600054 · NLA: 810539 · NLI: 000007449 · NLP: a0000001179271 · NSK: 000014643 · NTA: 068813279 · NUKAT: n95210414 · OpenVlacc: 000000020 · PTBNP: 2427 · RERO: 02-A000004277 · SELIBR: 175674 · SUDOC: 026678853 · VIAF: 14765267 · РДБ: 000088582, 000088583 · РНБ: 7718906

п о р Лауреати Нобелівської премії з літератури
1901—1925	Сюллі-Прюдом (1901) • Моммзен (1902) • Б'єрнсон (1903) • Ф. Містраль / Ечегарай-і-Ейсагірре (1904) • Сенкевич (1905) • Кардуччі (1906) • Кіплінг (1907) • Ойкен (1908) • Лагерлеф (1909) • Гейзе (1910) • Метерлінк (1911) • Гауптман (1912) • Тагор (1913) • Роллан (1915) • Гейденстам (1916) • Г'єллеруп / Понтоппідан (1917) • Шпіттелер (1919) • Гамсун (1920) • Франс (1921) • Бенавенте-і-Мартінес (1922) • Єйтс (1923) • Реймонт (1924) • Шоу (1925)
1926—1950	Деледда (1926) • Бергсон (1927) • Унсет (1928) • Манн (1929) • Льюїс (1930) • Карлфельдт (1931) • Голсуорсі (1932) • Бунін (1933) • Піранделло (1934) • О'Ніл (1936) • Мартен дю Гар (1937) • Бак (1938) • Сіланпяя (1939) • Єнсен (1944) • Г. Містраль (1945) • Гессе (1946) • Жід (1947) • Еліот (1948) • Фолкнер (1949) • Расселл (1950)
1951–1975	Лагерквіст (1951) • Моріак (1952) • Черчилль (1953) • Гемінґвей (1954) • Лакснесс (1955) • Хіменес (1956) • Камю (1957) • Пастернак (1958) • Квазімодо (1959) • Перс (1960) • Андрич (1961) • Стейнбек (1962) • Сеферис (1963) • Сартр (1964) • Шолохов (1965) • Агнон / Закс (1966) • Астуріас (1967) • Кавабата (1968) • Беккет (1969) • Солженіцин (1970) • Неруда (1971) • Белль (1972) • Вайт (1973) • Юнсон / Мартінсон (1974) • Монтале (1975)
1976–2000	Беллоу (1976) • Алейксандре (1977) • Зінгер (1978) • Елітіс (1979) • Мілош (1980) • Канетті (1981) • Гарсія Маркес (1982) • Голдінг (1983) • Сейферт (1984) • Сімон (1985) • Шоїнка (1986) • Бродський (1987) • Махфуз (1988) • Села (1989) • Пас (1990) • Гордімер (1991) • Волкотт (1992) • Моррісон (1993) • Ое (1994) • Гіні (1995) • Шимборська (1996) • Фо (1997) • Сарамагу (1998) • Грасс (1999) • Ґао (2000)
2001–2025	Найпол (2001) • Кертес (2002) • Кутзее (2003) • Єлінек (2004) • Пінтер (2005) • Памук (2006) • Лессінг (2007) • Ле Клезіо (2008) • Мюллер (2009) • Варгас Льйоса (2010) • Транстремер (2011) • Мо Янь (2012) • Манро (2013) • Модіано (2014) • Алексієвич (2015) • Ділан (2016) • Ішіґуро (2017) • Токарчук (2018) • Гандке (2019) • Ґлік (2020) • Гурна (2021) • Ерно (2022) • Фоссе (2023) • Хан (2024)