Аделін (колонія)
| колонія Аделін | |
|---|---|
| Країна | Українська РСР |
| Область | Житомирська область |
| Район/міськрада | Новоград-Волинський повіт Ярунський район |
| Громада | Жолобенська волость |
| Рада | Токарівська сільська рада |
| Основні дані | |
| Населення | 186 (1926) |
| Зняте з обліку | до 1 жовтня 1941 р. |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°31′50″ пн. ш. 27°21′58″ сх. д.H G O |
| Карта | |
_location_map.svg)  Аделін | |
 Аделін | |
| Мапа | |
| |
Аделін (Аделин, Адолін, рос. Аделин, Адолин, пол. Adolin) — колишня німецька колонія у Жолобенській волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії та Токарівській сільській раді Ярунського району Волинської округи, Київської та Житомирської областей.
Розміщувалась за 25 км південно-західніше м. Новоград-Волинський. Мешканці сповідували лютеранство, відвідували лютеранський прихід у Новограді-Волинському[1].
В кінці 19 століття кількість населення становила 123 особи, дворів — 18[2], у 1906 році — 116 осіб, дворів — 20[3], у 1910 році — 55 осіб; у 1923 році — 126 осіб, кількість дворів — 20[4]; у 1924 році — 175 осіб, 34 двори[5], у 1926 році — 186 осіб та 40 дворів.
Після Голодомору 1932-33 років в колонії не залишилось жодного жителя[6].
В кінці 19 століття — колонія Жолобенської волості Новоград-Волинського повіту, за 18 верст від центру повіту[2].
В 1906 році колонія входила до складу Жолобенської волості (першого стану) Новоград-Волинського повіту. Відстань до повітового центру, м. Новограда-Волинського, складала 18 верст, до волосної управи в с. Жолобне — 4 версти. Поштове відділення — Новоград-Волинський[3].
У 1923 році увійшла до складу новоствореної Токарівської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоствореного Пищівського (від 23 вересня 1925 р. — Ярунський) району Житомирської (згодом — Волинська) округи[7]. Розміщувалася за 9 верст від районного центру, с. Піщів, та 2,5 версти від центру сільської ради, с. Токарів[4].
Станом на 1 жовтня 1941 року не перебувала на обліку населених пунктів[7].
- ↑ Німці Росії. Населені пункти та місця поселень. Енциклопедичний словник. М.:«ЭРН», 2006 (PDF) (російська) . с. 9. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2022. Процитовано 13 січня 2021.
- ↑ а б Adolin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 12. (пол.)
- ↑ а б Список населених місць Волинської губернії. Житомир:Волинська губернська типографія.1906 (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . с. 133. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 13 січня 2021.
- ↑ а б Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . Житомир. 1923. с. 139. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 10 липня 2021.
- ↑ Національні меншості на Україні. Харків, 1925 (PDF). http://history.org.ua/. с. 9. Архів оригіналу (PDF) за 22 січня 2021. Процитовано 24 січня 2021.
- ↑ Дідух, В., Нікітюк, В., Якубовська,Т. Історія містечка Ярунь та його околиць до середини ХХ ст. — Тернопіль, 2016 — 172 с. с. 34, 122. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 13 січня 2021.
- ↑ а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). с. 189. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 13 січня 2021. [Архівовано 2017-07-12 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |