Аджиголь (озеро)
Аджиголь | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
45°06′35″ пн. ш. 35°27′48″ сх. д. / 45.10972222° пн. ш. 35.46333333° сх. д. | ||||
Розташування | ||||
Країна |
![]() | |||
Регіон | Автономна Республіка Крим | |||
Геологічні дані | ||||
Тип | опріснене | |||
Група озер | Керченська | |||
Розміри | ||||
Площа поверхні | 0,49 км² км² | |||
Глибина середня | 0,35 м м | |||
Глибина макс. | 0,6 м м | |||
Довжина | 1,3 км км | |||
Ширина | 0,4 км км | |||
Вода | ||||
Басейн | ||||
Країни басейну | Україна | |||
Інше | ||||
Код ДВР Росії |
21010000111106300000100 ![]() | |||
![]() | ||||
|
Аджиго́льське озеро[1] (Аджиголь, Ащіголь; крим. Accıgöl) — озеро в Криму, що розташоване на лагунній рівнині західної частині Керченського півострова біля селища міського типу Приморський. У перекладі з кримськотатарської мови назва означає — «гірке озеро». Озеро має морське походження. Його протяжність по довгій осі 1200—1400 м, у поперечнику — від 600 м на заході до 300 м на сході.
Площа дзеркала — 0,49 км²; площа водозбору — 2,5 км². Тип загальної мінералізації — опріснене.
Запаси пелоїдів озера Аджиголь сягають понад сімдесят тисяч тонн. Згідно з чинною класифікацією, це так званий муловий сульфідний тип родовищ. Його бруд характеризується досить стійкими санітарно-мікробіологічними показниками. Зокрема, високим вмістом сірководню — до 290 мг на 100 грамів сирого бруду. Нині озеро виключено зі списку лікувальних, через забруднення стічними водами.
Першу бальнеологічну лікарню, яка використовувала для процедур бруд з Аджиголя, відкрили у Феодосії в XIX столітті.
- ↑ Оліферов А. М. Аджигольське озеро // Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1989. — Т. 1 : А — Ж. — С. 20-21. — 416 с. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-005-0.
- Реки и озёра Крыма. — А. Н. Олиферов, З. В. Тимченко — Симферополь: Доля, 2005. — 216 с.