Адо Андеркопп
Адо Андеркопп ест. Ado Anderkopp ![]() | ||
![]() | ||
| ||
---|---|---|
2 серпня 1923 — 19 лютого 1924 | ||
Попередник: | Яан Соотс | |
Наступник: | Оскар Амберг | |
| ||
12 квітня 1930 — 18 травня 1933 | ||
Народження: |
18 січня 1894[1][2] ![]() Massu Rural Municipalityd, Läänemaad, Естляндська губернія, Російська імперія[3][1] ![]() | |
Смерть: |
30 липня 1941[1] (47 років) ![]() Таллінн, Естонська РСР, СРСР[1] ![]() | |
Країна: |
![]() ![]() | |
Освіта: |
Гімназія Густава Адольфа і Тартуський університет ![]() | |
Партія: |
National Front for the Implementation of the Constitutiond ![]() | |
Нагороди: | ||
Адо Андеркопп (ест. Ado Anderkopp; 6 січня 1894, Ревельська губернія, Російська імперія — 30 липня 1941, Таллінн, Естонія) — естонський політичний і державний діяч, дипломат, журналіст, редактор, спортсмен.
Син фермера. Після закінчення в 1913 році Ревельської гімназії Густава Адольфа, до 1917 вивчав право в Петроградському університеті. У 1917 — чиновник МВС і Міністерства торгівлі і промисловості Росії.
Був одним із творців у 1917 році партії праці Естонії (соціал-демократичної орієнтації, з середини 1920-х років — правоцентристська партія).
Після здобуття державної незалежності Естонії в 1918 і естонської війни за незалежність проти Радянської Росії (1918-1920 рр.) Андеркопп взяв участь в організації воєнізованих частин у північно-східній частині Естонії.
Член Естляндських Установчих Зборів (1919-1920), депутат парламенту Естонії (Рійгікогу), Національних Зборів і Державних Зборів.
У 1921-1929 — відповідальний редактор партійної газети «Вільна країна» («Vaba Maa»). З 1923 по 1929 — голова ЦК естонської партії праці.
З 2 серпня 1923 по 19 лютого 1924 — міністр оборони Естонії.
З 12 квітня 1930 по 12 лютого 1931 — міністр юстиції і внутрішніх справ.
З 19 лютого 1932 по 19 липня 1932 — міністр внутрішніх справ.
З 19 липня 1932 по 18 травня 1933 — міністр юстиції і внутрішніх справ.
З 1921 по 1925 входив до складу естонської делегації на Асамблеях Ліги Націй.
Крім того, був відомим спортивним діячем Естонії. Один із засновників Естонського олімпійського комітету, команда незалежної Естонії брала участь в Олімпійських іграх в 1920-1936 роках.
З 1920 був головою естонської спортивної конфедерації (Eesti Spordi Liit), президентом Естонського футбольного союзу (1930-1939) і талліннського футбольного клубу «Kalev» (1920-1921, 1923 і 1934-1940). З 1928 року проживав у Таллінні в будинку № 18 по Великій Американській вулиці.
Після загарбання Естонії Радянським Союзом 22 липня 1940 року заарештований. 28 липня 1941 засуджений до смертної кари. Два дні потому розстріляний в Талліні.
- Орден Орлиного хреста 1 класу (1930)
- Орден Естонського Червоного Хреста 2 класу (1933)
- Орден Білої зірки 2 класу (1938)
- ↑ а б в г Eesti spordi biograafiline leksikon
- ↑ Eesti biograafiline andmebaas ISIK — 2004.
- ↑ Kalman M. Kes on kes Eesti majanduses 2000? — Таллінн: Eesti Kaubandus-Tööstuskoda, 2000. — С. 215.
- Біографія [Архівовано 9 січня 2019 у Wayback Machine.](ест.)
- [1] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Biograafia[недоступне посилання з серпня 2019]
- Народились 18 січня
- Народились 1894
- Уродженці Естляндської губернії
- Померли 30 липня
- Померли 1941
- Померли в Таллінні
- Випускники Тартуського університету
- Лицарі ордена Білої зірки 2 ступеня
- Міністри внутрішніх справ Естонії
- Міністри юстиції Естонії
- Репресовані в СРСР
- Убиті політики
- Дипломати Естонії
- Випускники юридичного факультету Санкт-Петербурзького державного університету
- Спортсмени
- Редактори
- Міністри оборони Естонії
- Уродженці Естонії