Адріян (Бутримович)
| Адріян Бутримович Adrian Butrymowicz | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1798 — 1802 | ||
| Церква: | Руська Унійна Церква | |
| Попередник: | Йосафат Булгак | |
| Наступник: | Лев Яворський | |
| ||
| 8 лютого 1792 — 1798 | ||
| Обрання: | 8 лютого 1792 | |
| Попередник: | Стефан Левинський | |
| ||
| 8 лютого 1792 — 29 березня 1819 | ||
| Обрання: | 13 січня 1792 | |
| Попередник: | Carolus (Georgius Antonius) Vareschi | |
| Наступник: | José Calixto de Orihuela | |
| Народження: | 13 червня 1750 | |
| Смерть: | 29 березня 1819 (68 років) | |
| Єпископська хіротонія: | 22 квітня 1792 | |
Адрія́н Бутримо́вич герба Топор (світське ім'я Антоній[1], пол. Adrian Butrymowicz; нар. 13 червня 1750 — пом. 29 березня 1819) — архієрей Руської унійної церкви, суфраган київський (1792–98) і берестейський (1798—1802), василіянин, титулярний єпископ Калами[2].
Антоній народився в пінській шляхетській сім'ї Якуба Ігнатійовича Бутримовича й Анастасії Горчак, мав 4 братів і 3 сестер. За припущенням польської дослідниці Дороти Вереди, певно як і брат Мацей, закінчив пінський єзуїтський колегіум[1][2].
Папським бреве від 8 лютого 1792 був назначений помічником київського митрополита й титулярним єпископом Калами (лат. Calama, Calamensis), — міста, що колись існувало в римській провінції Нумідія. Сталось це не без сприяння земляка Адама Нарушевича[2][3].
Хіротонія Бутримовича була звершена 22 квітня 1792 р. у варшавській церкві василіян митрополитом Теодосієм Ростоцьким й вікарними єпископами: гнезненським Антоніном Пшедвоєвським і жмудським Антоніном Малиновським[4].
В 1794 р. Адріян згадується як пріор Борунського монастиря[5].
Своїм указом від 6 вересня 1795 російська імператорка Катерина ІІ відправила його, а також низку інших унійних ієрархів, на пенсію (в розмірі 3 тисяч рублів). 1798 року, після відновлення берестейської єпархії Павлом І, Бутримовича назначили її суфраганом[3].
За даними Костянтина Тишкевича[be], доживав віку у логойському василіянському монастирі[be], де і помер[6].
- ↑ а б Федорук А.Т. Старинные усадьбы Берестейщины / ред. Т.Г. Мартыненко — 2-е изд. — Минск : БелЭн, 2006. — С. 28.
- ↑ а б в Wereda, Dorota (2013). Biskupi unickiej metropolii kijowskiej w XVIII wieku (PDF). Siedlce–Lublin. с. 23-24, 45, 338-339. ISBN 978-83-63527-31-0.
- ↑ а б Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 260.
- ↑ Prokop, Krzysztof R. (2006). Wiadomości do biografii biskupów oraz opatów i ksień z ziem Rzeczypospolitej Obojga Narodów z osiemnastowiecznej prasy warszawskiej doby saskiej i stanisławowskiej (1729-1795). Archiwa, Biblioteki I Muzea Kościelne. 86: 297. doi:10.31743/abmk.10078.
- ↑ Духовенство Гродненского повета в восстании 1794 г. www.arhisan.com. Архів оригіналу за 10 серпня 2023. Процитовано 9 листопада 2023.
- ↑ Teka Wileńska / wydawana przez Jana ze Śliwina. — Wilno: w drukarni A. Marcinowskiego, 1858. № 4. — 1858. — S. 236